Прислів’я «Що посієш — те й пожнеш», я думала, що воно відноситься тільки до праці людини. Але якщо вдуматись в ці слова то їх можна порівняти і з людськими вчинками. Зробиш щось хороше – те і матимеш. Вчиниш щось лихе недобре – отож таке й матимеш на своїй життєвій ниві.
Тому перед тим як чинити потрібно думати над цим, щоб це був не простий вчинок, який може зашкодити іншим людям. А дія яка матиме моральну основу гідного людського вчинку. Це можна підтвердити тим, що якщо ти будиш чинити вчинки, які приноситимуть людині добро то вона тобі не буде вертати злом, а також чинити добром по відношенню до тебе. А тому кожній людині потрібно замислюватись над своїми вчинками та результатом, який ти матимеш від них. Тому саме в залежності від твоїх моральних гідних людських вчинків ти вирішиш багатство своєї життєвої ниви та її плоди.
Вчинок — це так званий вид розумово – вольової дії людини, які є основою поведінки особистості та її ставлення до оточуючого середовища.
Людина може знати існуючі моральні норми та бути обізнана в них, і навіть мати принципи, але не втілювати їх у своє реальне життя та не дотримуватися їх. Для того, щоб реалізувати вимоги моралі потрібно використовувати реальні рушійні сили, які будуть сполучати ці вимоги з конкретними діями і вчинками. Що в етиці розуміється як мотив до дії. В основі яких буде лежати моральна гідність людського вчинку і тут хочеться задати запитання. Чим Я б вимірювала цю моральну гідність людського вчинку мотивом чи результатом?
Отже, мотив виражається в зацікавленості особистості в певному вчинку і є результатом відповіді на запитання чому він саме так вчинив, та яка причина цього. Міні здається, що тут виникає проблема яка пов’язана із значенням мотивації, вона полягає в тому, що мораль самого вчинку не завжди відповідає моральності, яку людина покладає в свій мотив, яка і є її основою. З одного боку здається, що зовні добрі вчинки, які містять в своєму змісті реалізацію позитивних моральних цінностей, які спираються на вигоду людини в певній ситуації, саме вони не мають нічого спільного з мораллю гідного людського вчинку.
Бо особистість керується власною вигодою в результаті, а не мотивом моралі. Або наприклад навпаки коли людина керується своїми моральними мотивами та хоче вчинити як краще, тобто від щирого серця, вона вчиняє щось недоречно чи навіть шкідливе. Приказка про добрі справи, якими вибитий шлях до пекла, відома всім народам світу, так як і «ведмежа послуга». Я хочу зазначити, що людські вчинки базуються на моралі, яка не може бути байдужою до власних гідних людських мотивів.
Коли вимогам моралі дія або поведінка особистості відповідають вимогам лише зовні, а насправді базується на аморальній чи позаморальній системі мотивів, моральна оцінка такого прояву активності людини звичайно буде набагато нижчою, ніж в тому випадку, коли б подібні дії людини були б більш адекватними і якби спиралися на моральні мотиви і не базується на власній вигоді результату. Я впевнена в тому, що менш суворо засуджується мораллю та провина в основі якої лежить не злий намір людини, а бажання добра. Тобто неправильне витлумачення хорошого наміру. Тому потрібно дотримуватися моральних принципів у своїх вчинках.
Мотиви й мотивацію потрібно відрізняти від мотивування – це пояснення вчинку, яке дається з результату його здійснення і тому може бути не сумісною із поставленою системою мотивів або раціоналізувати її. В людських стосунках мотивування частіше всього виступає як виправдувальна функція, тобто захист вчинків людини. Тим самим «пояснюючи» свої дії вона намагається виправдатись, зробити їх більш прийнятними для людей в оточені яких вона перебуває, замаскувати свої не доброчесні наміри. Можливість даної апологетики базується на тому, що дуже складним і пізнавальним завдання є виявлення реальних людських мотивів і поведінки.
Для розв’язання якого потрібно залучити весь арсенал сучасної герменевтики – методів і теорії з’ясування текстів і явищ культури людини. Я хочу наголосити на тому, що саме цілісність людської реальної поведінки дає змогу з’ясувати, якими саме мотивами вона керується в реальному житі. Відповідно до основ світоглядних елементів тієї чи іншої культури або епохи закладаються й певні узагальнюючі підходи до зрозуміння сутності людської поведінки.
Отже важливим елементом моральної гідності людського вчинку, є як мотив так і результат. Але якби мені прийшлося розбирати людський вчинок по відношенню до мене то я б звичайно звертала більшу увагу на мотив чим результат тому, що не завжди результат відповідає мотиву людини, бо бувають ситуації в яких ти хочеш вчинити добре по відношенню до людини, а виходить навпаки, а від результату не залежить. Адже мотив – виражається в зацікавлені особистості в певній дії і є відповіддю на запитання, чому він вчинив саме її.
Справа в тому, що результати можуть бути різними, а мотиви того чи іншого вчинку показують нам моральність людини та гідність її вчинку. Саме тому я переконана, що моральну гідність людського вчинку потрібно вимірювати саме МОТИВОМ!!!
