Розглядаючи це питання, я виявила, що ключовим словом в ньому є «моральний вчинок». А моральний вчинок на мою думку, це добровільна дія, яка відповідає моральним вимогам, акцент такого вчинку робиться на те, що присутній ризик, але також важливо є те, що наслідків і соціального визнання передбачити неможливо, тобто покладатися на веління власної совісті та не чекати загального схвалення моральних мотивів.

Тому на такі вчинки здатні тільки гідні люди, яким властиві такі моральні якості як: доброта, щирість, працьовитість, чесність, безкорисливість, поважність, вміння співчувати іншим, бути сміливим.

Гідні люди ніколи не дозволять принижувати і ображати себе, вони завжди з повагою ставляться до свободи особистості інших. Вони розумні, добрі, з іншими спілкується ввічливо та вміють прощати слабкості інших людей. Чому їх називають гідними? Зовсім не тому, що вони не мають негативних рис, вони їх мають, просто гідні люди знаходять сили щоб боротися з ними, саме тому в них і яскраво виражені позитивні риси. Такі люди не будуть навмисно приносити шкоду іншим. З ними ніколи не буде страшно, не відчуєш ти болі чи страждання. Головне своєчасно допомогти тим, хто цього потребує, допомогти безкорисливо, і нічого не просячи в замін.

Людська гідність не будується лише на виграних битвах і регаліях. Гідність криється в людяності її вчинків. Вони ніколи не підуть по слідах інших людей. Однією з важливіших характеристик вчинків є те, що вони мають усвідомлений характер. Перед тим як здійснити вчинок ми аналізуємо варіанти результатів, спираючись на власні ціннісні орієнтири, власний досвід, самосвідомість, особистісні потреби, та не виключаючи емоційно-вольову сферу людини.

Чим би я вимірювала б моральну гідність людського вчинку-мотивом чи результатом? Прийти мені до відповіді дуже складно. Для мене все залежить від ситуації. Звичайно, як і багато людей я більше схиляюся до результату. Тому що це вже кінцевий наслідок певних дій,а мотив-це виникнення мети, внутрішня сила стимулювання до певної дії, тобто вчинок ще в процесі. Деякі люди можуть собі ставити мотиви, цілі, але не досягати їх. Можна багато казати, що він здатен на те чи на інше.

Деякі кидають пусті обіцянки, слова на вітер, але і палець-об-палець не вдарять щоб щось зробити. Так, вони можуть знати всі моральні норми, мати найпрекрасніші принципи, але не втілювати їх в життя. А інші без слів втілюють свої задуми, вчинки і ми бачимо результат. Поки один розповідає, чим та як він допоміг би, інший бере та допомагає. Чому так,тому що на мій погляд вони сильніші, вони здатні боротися з лінню, вдосконалювати себе та свої навички. Вони не чекають похвали, не чекають щоб хтось помітив що і скільки, і кому доброго вони зробили. В першу чергу, гідні люди самі отримують задоволення від того, що комусь допомогли, чи когось врятували, навіть якщо чимось вони ризикують.

В житті не все так просто. Результат кожного вчинку не завжди може скластися позитивно, тому що кожен вчинок несе за собою наслідки. Ось тут ми і починаємо звертатися до мотиву. Тому що без нього немає заінтересованості в певній дії, а якщо він є, тоді ми отримуємо відповідь на запитання, чому був скоєний той чи інший вчинок, навіщо, і який результат людина хотіла отримати, а що отримала. Дуже часто, на мій погляд ми починаємо звертатися до мотивів, тільки тоді, коли кінцевий результат був негативний.

І тоді ми вже починаємо копати глибше, розглядати питання, чому так вчинили, чим керувалася людина в той час, які вона мала мотиви, чому вийшов такий результат, чи навмисно він був скоєний. А в той час, коли ми отримуємо позитивний результат, ми щасливі що нам, наприклад, допомогли, врятували, щось подарували, ми не задумуємось, чому саме так людина вчинила, що вона хотіла цим вчинком донести. Ми просто вважаємо, що заслужили таке ставлення до себе, що так воно і повинно було статися. Або навпаки, в житті можна зустріти, що за позитивним результатом, можуть критися негативні наслідки, та й самі ми можемо цього не помітити. Саме тому вартість моралі в самому вчинку або дії не буде завжди відповідати моральній вартості мотиву, який було покладено в його основу.

Ми можемо бачити, що зовні цілком добронравчий вчинок, чи просто несе він позитивну моральну цінність, але вони можуть спираютися на суб’єктивні мотиви, котрі взагалі нічого спільного з мораллю не мають, наприклад нести за собою користолюбство,чи прагнення слави або влади тощо. Але і буває так, що самі люди, які хочуть допомогти від щирого серця ненавмисне скоюють щось недоречне або взагалі шкідливе. На справді мораль не байду¬жа до власної гідності мотивів, тому що саме на них будуються людські вчинки. Не зважаючи на це будь-яка провина буде засуджуватись мораллю менш суворо, якщо це щиросерда помилка, якщо то було бажання добра, або неправильне витлумачення обов’язку, головне щоб в основі лежав не злий замір.

Саме тому я знаходжуся десь по середині. На мою думку, будь який вчинок, не важливо позитивний чи негативний він, не можна судити тільки по мотиву, або тільки по результату. Результат не може існувати без мотиву. Не було б мотиву – не було б і результату, тому що результат — це кінцева дія мотиву, це те, до чого ми прагнули, що хотіли реалізувати.

Ось тут вже і виникає питання, кому скільки часу потрібно, щоб свої мотиви перетворити в дію, реалізувати їх не тільки в своїх подумках, а й на яву.

Саме тому в світі і поділяються люди на тих, хто дійсно спроможний на справжні, гідні вчинки, ті, що не бояться ризику, ті, що не ставлять своє «власне»,свої інтереси на перший план, ті, що по-справді прагнуть удосконалити, зробити кращим цей світ і людей в ньому. Та на тих кому все байдуже, тих хто пройде мимо поміж чужого горя, проблем, не подасть руку в потрібний час. Так, може і другі мають гарні наміри, цілі, мотиви, але вони не здатні або ще не навчилися боротися з самими собою, зі своїми страхами, лінощами. На мою думку багато чого залежить від виховання. Ще з малечку потрібно прививати дітям моральні якості, ростити гідних людей із них. Це потрібно з народження закладати, як маленьку зернинку…Ти тільки заклади! А проростити її ми маємо самі! Як? Дуже просто! В гору йти – завжди є куди! Потрібно себе вдосконалювати, працювати, боротися з негативними якостями і виховувати самі найкращі моральні якості. Ніколи не зупинятися! Навіть якщо впав – підведись і доведи справу до кінця!

В житті ми на багато речей не звертаємо уваги. Чомусь ми запам’ятовуємо тільки великі вчинки, багато чого не цінуємо і не помічаємо. Тому мені б хотілося закликати всіх, щоб ми стали пильнішими, особливо до тих хто знаходиться поруч. І не хай їхні вчинки не такі великі, відомі, можливо дріб’язкові, помічайте їх, дякуйте тим хто їх робить. Бо в світі залишилось не так уж і багато тих, хто дійсно спроможний на великі вчинки, героїчні вчинки, то нехай хоч ті які роблять кожного дня маленькі будуть прагнути до більших. Допоможімо їм нашою підтримкою, оцінкою, допомогою. І кожен вчинок оцінюйте справедливо.

Завжди оцінюйте мотив і результат в цілому. Бо в кожному вчинку проявляється особистість людини – які в неї потреби, як вона ставиться до оточуючої дійсності, її темперамент, характер. Залежно від результату вчинку та його наслідків, у людини проявляються риси особистості, такі як відвертість, наполегливість, або лицемірство.

Підводячи підсумки, хочу сказати, що будь – який вчинок є невід’ємним складовим життя кожної людини. І що в першу чергу він залежить від внутрішнього світу особи. Вчинок – це усвідомлена дія зі своїми мотивами та наслідками, і звичайно він може бути оцінений. А для оцінки завжди повинні орієнтирами слугувати моральні норми, принципи та правила, які вже в продовж історичного розвитку склалися в даному суспільстві. І вже кожна людина сама для себе обирає в певній ситуації, знехтувати правилами, чи ніколи не поступатися своїми принципами.

Як казав Антуан де Сент-Екзюпері: «Ми живемо у своїх вчинках, а не в тілі. Ми-це наші дії, і нема інших нас!»