В етиці мораль – це сукупність правил, норм, принципів які врегульовують взаємодію між індивідами. Ці правила є загальноприйнятими і базуються на свободі та обов’язку. Мораль вплітається у всі сфери відносин та формує практично оцінний спосіб відновлення людини до дійсності, виходячи з понять добра і зла.
Гідність людини — це почуття, що будується на найвищих моральних ідеалах які вона поважає в собі та інших. Воно проявляється в співчутті, безкорисливості, працьовитості, доброті, чесності, поважності. Гідність криється в людяності вчинків.
Вчинок – це людська діяльність, в якій розкривається її моральний вигляд. Він є однією з форм активності і вирізняється своєю довільністю. За вчинком реалізовується моральний потенціал особистості, її позиції та прагнення: наполегливість, лицемірство, відвертість чи то замкнутість. Мотивом вважають суб’єктивне ставлення людини до вчинку, який він має намір зробити, показує за для чого він робить те чи інше, які при цьому переслідуються цілі (моральні чи аморальні). Результат же – це кінцевий наслідок послідовності дій, він завжди різний і непередбачуваний, може бути перемога, вигода, а може й збиток, втрата цінностей.
Мені дуже тяжко дати однозначну відповідь, адже я гадаю що і мотив, і результат є мірилом людського вчинку. Кожний з нас індивідуальний та своєрідний у власних діях. Один керується своїми цінностями, інший теж своїми, і у всіх вони різні! Вже доволі довгий час, етична теорія також схиляється до двох підстав. Переконання, в якому наголошується на здебільшого значенні мотиву, називається теорією моральної доброти. Прихильниками такої думки є Мартін Лютер, Іммануїл Кант і також Жан-Поль Сартр. А ось, така позиція згідно якої пріоритет дається результату, є відомою як визначення етичний консеквенціалізм.
Відображають цю позицію течії — утилітаризм, евдемонізм, гедонізм. Це така собі концепція, яку поєднують із задоволенням потреб людини, реалізацію чітких соціальних місій. Я схиляюсь до теорії з цих двох підстав, адже вона з’явилась з пройденої практики. За життя з нами стається купа всяких ситуацій, в яких був наш вчинок і яким він був, всім добре зрозуміло, звичайно, що різним. Кожна людина веде себе своєрідно в цьому плані, бо має власну оцінку морального вчинку.
Звичайно, можемо сказати що сама мораль тої людини що приймає рішення детермінує мотив. Мотив це вже майже рішення, що веде за собою волевиявленне виконання, а результат залежить від обставин, які можуть скорегувати його у небажаному напрямку. Мотив тут вже як факт, тому що він формується обдумуючись і виходить з певних причин. Він неминуче веде за собою дію й здатен бути мірилом гідності людського вчинку.
Але це відноситься до гідної, вихованої людини та такі ж в нас не всі. Тут на першому плані ставиться мета зробити добро, благо і не зовсім не важливо що буде по завершенню, який чекає нас результат. Головне сам процес гідного вчинку, від нього самого людина вже отримує задоволення. Тобто, можемо сказати що моральний вчинок є добровільною дією яка відповідає етичним вимогам.
В ньому завжди існує ризик, бо нікому не відома розв’язка, тому тільки гідна людина, якій властиві щирість, доброта, чесність, поважність, безкорисливість, вміння співчувати іншим спроможна на нього. Та і взагалі, що за поняття таке «гідна людина»? Гідна, тобто ідеальна? Зовсім ні! Вона також має купу власних негативних рис, ніхто не ідеальний. Але справа в тому, що така особа бореться з ними, само розвиває себе і йде вперед, поки інша цього не робить і стоїть тим самим на одному місці.
З гідною людиною завжди спокійно і ніколи не буває страшно чи боляче, вона допоможе тим, хто цього потребує, не просячи нічого в замін. А деякі з нас шукають собі всюди користь, для них на першому місці стоїть перемога і поразки у фіналі стають дуже нестерпними. Їм і притаманний консеквенціалізм. Це такі собі пусті обіцянки, піар та очікування похвали.
Адже, справді, навкруги є маса тих, хто ніби робить добронравний вчинок, а насправді криє за цим прагнення до слави чи влади. Буває так, що хочеш зробити як краще, допомогти від щирого серці, а виходить навпаки, можеш зашкодить сам того не бажаючи. Мораль є не байдужою до особистої пристойності мотивів, бо з них і створюються наші вчинки.
Загалом, якою б не була провина, вона засуджуватиметься мораллю менш сурово, якщо це щиросердна помилка, в основі якої не лежав злий намір. Гадаю, зовсім неє важливим, позитивний це чи негативний вчинок, ми не маємо права судити його лише за мотивом, чи за результатом. Вони не можуть існувати окремо, в кожному випадку вони разом. Не було у нас мотиву, відповідно, не було б і результату, так як результат є кінцевою дією мотиву до якої ми прагнули.
Питання виникає лише в тому, скільки кому необхідно часу, для того щоб перетворити свої мотиви в дію? У нашому світі люди поділились на тих, хто здатний на чесні дії, тих, хто бажає змінити що бачить в краще й на тих, кому немає діла до всього, що навкруги: чуже горе, проблеми і тп. Одні це зроблять швидше, бо в них є бажання, а іншими володіє страх та лінь, які зупинять їх тоді, коли треба буде подати руку допомоги.
Я вважаю, що так стається через нестачу гарного виховання. З самого дитинства треба прививати дітям моральні якості, посадить зернину високих чеснот і вирощувати її в сприятливих умовах. І тоді нас оточуватиме на багато більше справжніх героїв, тому що кожний буде здатний на високі подвиги. Головне, це постійно підтримувати, справедливо оцінювати і допомагати у всьому.
Отже, вчинок — це невід’ємна складова життя кожної людини і залежить він, перш за все, від її внутрішнього світу. Яким би не був вчинок, він завжди матиме оцінку. Орієнтиром в оцінці є загальноприйняті моральні норми, правила і принципи. Саме головне, не нехтувати ними і жити гідно, щоб потім не було соромно за свої вчинки. Бо ми — це не наша зовнішність та статок, ми – це наші дії, яка ціна вчинку, така ціна нам.
