Хтось із відомих людей говорив про кохання таке: «Це є велика таємниця». І це дійсно так.

Ніхто не знає точно, як виникають ці «вищі» почуття, але всі точно знають, що без любові будь-яке життя втрачає свій сенс. Немає жодної людини, яка б могла збагнути, що собою являють ці почуття. Дехто пошуками істини любові займається все життя, інші – знаходять образ любові в певній людині і вірять, що кохають її понад усе(це на перших етапах відносин).

Чим далі людина занурюється в цих пошуках, тим привабливішою і бажанішою є істина. Почуття любові вкорінюється в глибинах людської душі. Я вважаю, що краще вести пошуки не про саму суть любові, а про її маски, які є дуже схожими на неї. Адже за нею досить часто ховаються зовсім інші почуття: біологічні потреби, психічні потреби, закоханість та звичка. Коли людина починає розуміти, що її почуття є несправжнім, а певною маскою, вона розчаровується і починає займатися пошуками справжніх почуттів.

Любов буває взаємною та невзаємною. В першому випадку все складається найкращим чином. На перших періодах все йде досить романтично, красиво, існує якась загадка, люди дізнаються одне про одного щось нове, телефонують кожну годину, чекають тривожно зустрічей, ретельно підбирають одне одному подарунки. Чоловіки хочуть принести до ніг коханої жінки весь світ, роблять всі умови, аби стосунки були комфортними.

Коли люди переходять на новий рівень, стосунки значно починають різнитися від першого. Телефонні дзвінки стають рідшими, такі дорогі дати для обох вже забуваються, з’являються дрібні сварки, які закінчуються перемир’ям через декілька годин і потім на деякий час стосунки стають міцнішими. Та на заміну цьому етапові приходить наступний, в якому вже не так красиво розгортаються події, як в першому.

Люди втомлюються одне від одного, всі загадки розгадані, вже кожен знає, як він/вона поведе себе в тій, чи іншій ситуації. Ніхто не шукає компромісів, гордість стає вище будь-яких почуттів. В кожній наступній сварці люди відстоюють свої інтереси, не звертаючи уваги на інтереси іншої. Всю цю ситуацію я пояснюю для себе таким чином: кохання триває три роки(за романом Ф. Бегбєдера «Любовь живет три года»). На першому році закохані купують меблі, на другому – роблять перестановку, на третьому – викидають їх.

Розглянемо тепер невзаємне кохання. На мою думку, це найгірше з почуттів, які існують. Коли людина дає любов, а не отримує її взамін, вона відчуває біль. Об’єкт кохання не має вини в тому, що певний суб’єкт відчуває певні почуття до нього, а він ні. Така ситуація є досить поширеною в наш час. І засобів боротьби з нею чітких немає. За рахунок того, що людина не отримує відповіді на свої почуття, вона може зробити необдумані вчинки, які мають погані наслідки.

Любов має сексуальний, еротичний та духовний тип. Це почуття пройшло певні етапи. Давньогрецькі поети описують його не як абстрактне поняття, а як певну особу, до якої існує інтимний потяг. Любов – це конкретна дія, стосовно іншої людини, а не образ споглядання. Класичний період характеризується тим, що цьому почуттю придають морально-естетичну цінність і те, що вона є цінною сама по собі, не зважаючи на об’єкт, завдяки якому вона виникла. Пізніше значення любові постає і в соціальних зв’язках і стає основою сімейно-шлюбної моралі.

Лише у найвищому сенсі спілкування розглядається істинна любов. В давні часи любов ототожнювали з космічною силою, яка проникає всюди. Будь-яке живе існування потребує любові, тому що без неї людина не відкривається повністю. Коли людина кохає, вона ніби окрилюється, здатна на великі речі.
Розглядаючи любов в сенсі людського існування, можна дійти висновку, що любов – це глибоке почуття, яке є духовною та емоційною напруженістю, коли людина переживає за проблеми іншої людини більше, ніж за свої.

В устремлінні це почуття спрямовується на іншу людину, на людську ідею та сутність. Проте сутність проявляється найповніше в цінності іншої людини. Любов є однією з форм подолання відчуженості людей одне від одного, саме тому вона є вершиною моральних стосунків між ними. Вона є суттєвим елементом дружби як морального спілкування.

Розглянувши вищеназвані «маски» цього почуття, хочеться все ж таки повернутися до сутності любові. Вона є унікальною та найяскравішою серед ряду цих почуттів, і в статевому індивідуальному коханні розкривається її загадковість та неповторність. Закохані люди дарують одне одному ту саму незавершеність, яка є в кожного, і тоді люди стають цільними. Коли особистість кохає по-справжньому якусь конкретну людину, то вона спроможна полюбити весь світ. Завдяки цьому, людина може керувати та виховувати в собі моральні цінності, змінюватися на краще, творити добро і дарувати радість іншим. Нагорода любові не лише в перегляді світовідчуття, посиленні ціннісного та морального виміру, а й в тому, що вона творить людину.

Мені хочеться наголосити на тому, що багато, хто говорить: «Любов – зла». На моє бачення цією цитатою підкреслюється непередбачуваність кохання. Тому, що це почуття не можна викликати примусово і неможливо здолати. Є люди, які «сліпо» люблять іншу людину. Вони не помічають недоліків бажаного об’єкту. Вони оцінюють негативні якості людини – позитивно, бачать в ній свого ідеалу і стараються йому поклонятися. Але не всі мріють мати біля себе «рабів», не кожному подобається постійна присутність іншої людини; це набридає рано чи пізно.

Прикро, що трапляється така ситуація, коли силою почуття люблячого гіпертрофуються достоїнства коханої людини. Часто це призводить до розчарувань. Не звертаючи увагу на «обманутий погляд» любові, в ній є пронизливість, яка не властива іншим почуттям. Очі любові бачать настільки глибоко людину, що об’єкт кохання навіть і не знав про властивості своєї поведінки.

Кохання висвічує в коханій людині всі можливості. В образі, який з’являється перед людиною, вдається побачити потенційний образ. Коли людина закохується, перед нею відкривається новий світ, який допомагає розширити свій власний. Завдяки цьому процесу людська душа стає тоншою та творчою. Людина вірить в іншу людину і цим самим вона знаходить віру в собі.

Важливість любові виявляється в кінцевому підсумку, коли людина прагне до цілісності. Проте дуже важко реалізувати це, так як вона стикається з новою проблемою: моральний спосіб існування людини. Від нього залежить подальший хід цього почуття. Воно має велику силу, але водночас може бути і руйнівною і призводити до морального падіння. Все це безпосередньо залежить від моральної спроможності особистості та особистого розвитку.

Складністю цього почуття є те, що в ньому переплітаються, як в фокусі, протилежності: біологічні з духовними, особисті з соціальними, інтимні з зальними.
Любов є глибоким моральним ставленням, яке підноситься до вищих основ людського буття. Вона є активною, діяльною заінтересованістю в житті іншого, — це серйозний вибір, рішучість та обіцянка іншій людині. Справжнім коханням неможливо насолоджуватися, якщо прагнете любовних утіх.

Дуже часто плутаються поняття «любов» та «закоханість». В них обох існують три основних прояви: близькість, пристрасть та надзвичайні емоції. Важливою розбіжністю є те, що любов поступово приходить(вона росте, зростання вимагає часу), а закоханість – моментально, ніби звалюється на голову.

Більшість людей вміють професійно одягати маски, за якими неможливо дізнатися, що вони приховують. Бувають випадки, що люди приховують своє справжнє лице до весілля, а вже потім відкриваються в «усій красі». Аби добре дізнатися людину, потрібно вивчати її місяцями, а, може, і роками. Дуже часто я чую від своїх подруг: «Я закохалася з першого погляду». Як на мене, це – нісенітниця. Це лише ваблення до іншої людини, до її зовнішнього вигляду, вчинків та реакцій. Для того, щоб дійсно любити, потрібно пройти великий шлях.

Любов йде повільно, переходячи з одного етапу на інший, а закоханість – пролітає. Більшість можуть осуджувати мої слова, але ті, хто пережили роман, мене зрозуміють. Коли для справжньої любові потрібен час, , закоханість відразу зникає, але з одним виключенням: якщо люди підтримують сексуальні відносини. Дуже ускладнює емоційну ситуацію секс. Закохані не можуть розлучитися із-за сексу. В такому випадку мови про любов навіть не має йти. Закоханість може вміщати в собі декількох людей, а любов — завжди одну. В справжній любові вибір відразу падає на одну людину, тут немає вагань.

Почуття любові наповнює людину внутрішньою силою, сприяє творчості, добрим справам і впевненості в собі. А от закоханість буває руйнівною, від неї відбувається безлад у світосприйманні. Коли людина закохана, у неї знижується працездатність, вона лише будує «повітряні замки», дивиться на світ через «рожеві окуляри».

Любляча людина цікавиться і захоплюється не лише зовнішнім виглядом коханої(-го), а й цікавиться образом мислення, реакціями на різні ситуації, співставляє погляди на життя, релігію, сім’ю та секс. По-справжньому радіє перемогам та підтримує в періоди невдач. У людей, які мають однакові цінності та інтереси, все виходить і мають всі шанси на будування щасливої сім’ї. Любов безкорисна, а от закоханість часто буває егоїстичною.

Аналізуючи любов та закоханість, хочу сказати: не зациклюйтесь на пристрасті, вона має особливість згасати. Не бійтесь втратити кохану людину, тому що справжня любов нікуди не дінеться, ніколи.

Висновки:
Суть любові дуже важко знайти. ЇЇ так часто плутають з іншими «дешевими» почуттями, які тільки псують наше майбутнє. Справжня любов стимулює нас завжди до розвитку, процвітання. Їй не властивий егоїзм, прагнення лише до інтимних відносин. Коли люди зустрічають «свою» людину, все буде йти якнайкраще: ніяких безглуздих сварок, підтримка в тяжкі хвилини та взаємна радість за перемоги.