План
1) Вступ.
2) Зв’язок між свободою і діями людини.
3) Категорія людей по їх діям.
а) ті, що живуть по плоті;
б) душевні люди;
в) духовні люди;
г) ідеальна людина.
4) Аналіз цих груп людей.
5) Розумне використання свободи.
6) Виховання свобoдної людини.
7) Висновок.

По ділам їх узнаєте їх.
Біблія
О, свобода!!! З цим словом на устах ідуть на барикади, за неї віддають своє життя, про неї говорять, сперечаються. Її називають «солодкою». Що ж це за чарівниця така – свобода? Омріяна в серцях, оспівана поетами.

« Що є свобода? Добро в ній яке є?
Кажуть, неначе воно золоте є?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все золото,
Проти свободи воно лиш болото…» Г. Сковорода

В Україні і газета випускається з такою назвою, та й існує політична партія ВО «Свобода». І з’являється питання звідки вона бере початок? А чи взагалі існує абсолютна свобода? І як вона впливає на наші дії? Ось на ці питання я спробою відповісти.
Сократ сказав : «Якщо ти думаєш – ти вільний.» В думках, мріях зароджується вона. Думка плине, далеко – за обрій, для неї нема неможливого.

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю… (Швченко)

Думка – це джерело свободи. З неї бере початок діяльність людини, потім вона проходить через аналіз нашого світогляду та моральних цінностей і тільки після цього «вибирається на поверхність» через наші слова та дії. Дії можуть бути запланованими або емоційними. Планування…на тиждень, на місяць, на кожен день-це є нормальним явищем для розумної людини. Ми хочемо чогось досягнути, мріємо про майбутнє, домовляємось про зустрічі, а в вечері спішимо до рідної домівки побачитись с сім’єю, відпочити. І так день – удень, рік – у рік. Зустрічаємо свята, проводжаємо старий рік…Та в момент найбільшої напруги емоції наші можуть почати диктувати те, чого ми іноді від себе навіть не чекаємо. Тоді мі стаємо дуже вразливі. І заздримо тим хто стриманий. Біблія каже, що людині спокою належить майбутнє. Як бути спокійним? Коли навколо стільки несправедливості, хочеться правди,сильно хочеться, та є речі які залежать від мене, а є речі які необхідно прийняти – і все.

І дав нам таку здібність до мрії думок, планів сам Творець. Він сказав: «Створімо людину за образом Нашим за подобою Нашим, і хай панують вони над…усією землею… І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її він створив, як чоловіка та жінку створив їх…» ( Кн. Буття гл.1в.26-27) І нема на землі інших творінь с такими особливостями. Що значить на свій образ створив людину? Кожен із нас – це індивідуальність. Та ми шукаємо людей близьких по духу, тому що нам необхідне спілкування. Ми об’єднуємося в клуби по інтересам, в політичні партії, влаштовуємо зустрічі, вечірки. Приложуємо зусилля щоб проявити любов і самі потребуємо любові. Про любов дивимося фільми, читаємо книжки. Це найбільш розповсюджена тема для розмов,тому що без любові нема життя. А ще в кожного з нас є свій талант. Таке враження, що ми ніби доповнюємо один одного. Є така людська особливість дана Богом – це думати, творити. Так народжуються музиканти, поети, письменники,художники…Це все прояв свободи інтересів заложеної в кожного з нас.

Ти знаєш що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні. ( Василь Симоненко)

Це велика привілегія — бути людиною але при цьому і відповідальність.
Це у Творця є абсолютна свобода, бо це Його ідея поселити людей на землі с такими надзвичайними особливостями «панувати». Тому людина являється залежною. Залежною від Бога, наша і свобода і діяльність є суб’єктивними тому що ми існуємо в просторі де діє Його закон : «Що посієш то й пожнеш.» І кожну мить ми стоїмо перед вибором : «Як діяти?». Якщо вибір наших дій ще залежить від нас, то наслідки є результатом наших дій. Дії наші можуть бути : по плоті, душевні та духовні.
Приклад людини яка живе по плоті ми зустрічаємо доволі часто. Сенс життя для людини яка живе по плоті є розмноження. « Їм не потрібно здійснювати подвиги, боротися зі своїм інстинктом самозбереження. Поїсти, задовольнити свою хтивість, справити свою потребу – чом не щасливе життя? А якщо одягнути модний піджак та краватку, сісти за руль дорогої машини, то й ніхто не здогадається що ти – тварина. Що твій бог – черево. Що сенс твого життя – з’їсти якомога більше собі подібних, поки не з’їли тебе. Що ти брехливий, зарозумілий і завжди не задоволений боягуз. Ти ненавидиш свою знедолену батьківщину, свій плебейський народ але ти сам вартий зневаги в будь-якій частини світу де б ти не знаходився, не відправився або захотів сховатися. Тебе всюди буде переслідувати печатка меньшо вартості і тваринний страх.» ( О. Турчинов «Свідчення») Мужність та героїзм не про них, у цих людей перемагає інстинкти, свобода від всякої моралі, сорому та совісті. Жити поряд з такими особами дуже складно, їх ніхто не цікавить крім них самих. Нащадки їх не пам’ятають, бо нічого доброго про них сказати не можливо. Слово Боже їх називає такими, що живуть по закону гріха.

А тепер давайте поговоримо про хороших людей. Їх діла визивають повагу – це хороші батьки, відповідальні робітники, національно свідомі громадяни. Їм важко жити, та по іншим стандартам вони жити не можуть. Бо совість і чесність це їх критерії.

Іван Франко, Тарас Шевченко, Василь Стус, Микола Лисенко, Вячеслав Чорновіл, Леонід Биков – ось невеликий перелік тих людей у яких за словом стоять діла. Їх неможливо втиснути в рамки, купити їх свободу переконання, гратами їх не залякати. Скільки їх невідомих простих громадян постраждали і на нашій знівеченій, знедоленій Україні. На перепохованні Тараса Шевченка, Михайло Чалий сказав що це герої, які здійснили своє покликання, не зрадивши до останньої хвилини своїх переконань. А ось як згадує музикант І. Тутковський про відношення зі своїм вчителем Миколою Лисенком, що спілкування з Миколою Віталійовичем, як людиною було тим приємнішим, що незважаючи на свої переваги які він сам не усвідомлював, він тримався завжди скромно, без напускної статечності, ставився з повагою до чужої думки, був завжди люб’язним з кожним.

Всі ці люди,як правило, приречені на страждання, бо внутрішнє переконання людської гідності не дозволяє їм прогинатися під вимоги існуючої диктатури. Ось як сестра Леоніда Бикова пише про свого брата : « Всі хто мав змогу зустрічатися з Леонідом, відмічають його надзвичайну порядність і особливу тугу приховану в його очах. Він все переживав в собі і хворобливо переносив найменшу несправедливість.»

Це портрет душевної людини, історії їх життя обростає легендами. Їх пам’ятають – творчість досліджують. На них бажають рівнятися – та це тяжкий тягар, бо свобода совісті та відповідальності за дії, притаманні тільки сильним людям.

Хто не знає таких відомих імен: як Мати Тереза, Олександр Мень, Григорій Сковорода… Їхнє життя дивує, а їх дії це щось надзвичайне. Свобода від пороків, здорове мислення,доброта,радість життя, готовність іти на допомогу, навіть коли тебе не просять про це. Як це можливо? Звідки беруться сили у цих людей? Вони не бояться смерті. Що їх об’єднує? Я д8умаю що це – віра. Віра в Того кого ми не бачимо але Він є творцем всього і життя Він нам дав і піклується про нас і живемо по Його милосердю. І тому ціль життя людини на землі це Його прославляти, як це робить все творіння Його. А коли дивишся на небо, море і бачиш цей простір, важко навіть уявити Його велич і могутність.

Як сказав Державін в оді Всевишньому: « Що я для тебе,Боже,можу щось зробити, хіба що тільки вдячні сльози лити.» Тому Матір Терезу Григорія Сковороду, Олександра Меня людей – легенд можна назвати послідовниками Божими.

За час існування людства на землі, жила людина слова та дії якої не могла не зворушити нікого з ким би він не зустрівся. Він себе назвав Сином Людським, а люди признали в Ньому Сина Божого. З самого Його народження на землі щось змінилось. Народження Ісуса супроводжувалось співом ангелами з небес. Сиві мудреці шли довгою дорогою, щоб поклонитись немовляті. А коли Він вийшов на дорогу служіння людям, то про Нього кажуть що підступу не було в устах Його. Його свобода була в тому, щоб виконати волю Отця на землі. Його слово утішало слабих, викривало лукаве,воскрешало мертвих, зціляло хворих. Його дії були спрямовані тільки на добро і милосердя. Можна сказати що Ісус це є ідеал свобідної людини, дії якої є абсолютно вірними.

Отже можна робити висновок що існує три групи людей по їх діям, приємно мати справи с третьою групою і не приємно зустрітись з першою. Чому ж так необхідно людині не дозволяти приземленим бажанням брати верх над розумним, добрим, вічним. Бо як сказав Еклезіаст: «Помре розумний і нерозумний». Помре кожний і це реальність. Та це приходить в тління наша плоть, але складова людини — це душа, яка безсмертна. І ми з вами знаходимося ніби « у відрядженні», а після відрядження звіт перед Творцем за дії наші на землі. Це нам щось підказує на інтуїтивному рівні, а Біблія це підтверджує і роз’яснює. Тому то ця перша група людей сидять по нічних клубах або під Тв, пиячать, щоб заглушити голос совісті і на передній план в їх діях виходить агресія. Звідси насилля і жорстокість. Тут же характерні чвари і непорозуміння. Бажання однієї людини упокорити свободу іншої, змушувати думати так як я, не готовність почути ближнього, а ще гірше примусово діяти або маніпулювати ним – ось ці причини з яких з’являються трагедії. Тут діє суд людський. І ця так названа їх свобода – що хочу те роблю це насправді лже-свобода, бо не може починатись моя свобода за рахунок чужої несвободи.

Зараз я пропоную поміркувати, про другу групу людей, хоча ці групи не є кастами. Бо нам знайомі ситуації, коли колишній хуліган отямившись, стає душевною або навіть духовною людиною. У душевної людини є цілі, котрі вона ставить перед собою, і докладає максимум зусиль для її досягнення. Та результат часто залежить від обставин: хтось не доробив справу, зрадив, навіть вмер, або якась стихія… і все… Здається, що це неможливо пережити і ти відпускаєш гальма і відразу падаєш вниз: починаєш кричати, нервуватися і ось ти вже в першій категорії. Як вижити – пережити ці «здається» неможливі для життя обставини.

Така внутрішня криза, характерна для душевної людини, в неї відчувається надлом і в деякій мірі розчарування в житті. Які б плани не розмальовувала собі людина у цій свободі вибору, та все ж треба признати що її дії котрі вона збирається приложити необовязково дадуть бажаний результат, бо завтрашній день не « в наших руках». І на завтрашній день ти іноді сам собі здаєшся смішним, а може навіть огидним, згадуючи свої задуми. Як попередити себе від розчарувань? І в своїй свободі заложити гарантії від поразки. Я думаю, що тут важливо признати закон існування: « Що посієш то й пожнеш!». Про які були написано раніше. До цього закону неможливо доторкнутися. З фізичними законами простіше, вони явні: послизнувшись ти не підлітаєш до неба, а падаєш на землю. Фізичні закони виводять, їх досліджують. З духовними законами важче. Наслідки за дії обов’язково наступають, та вони розтягнуті в часі.

І від цього глупак надіється, що все «зійде з рук». Цей закон сіяння жнив – мали би розповісти старші люди онукам. Та існує небезпека: що старість та мудрість не завжди зустрічаються, іноді проходять паралельно і тому, щоб замолодих років зустрітись з мудрістю необхідно відкрити книжку Біблії на сторінці Приповістей і про нього прочитати. Це закон причино – наслідковий зв’язок, тепер залишилось тільки в нього повірити, що це так і не інакше. І діяти по цьому закону. Щастя не відразу відчуєш, але найголовніше навчишся терпінню – бо то і є мудрість. Тепер залишилось свою таку дорогоцінну свободу підпорядкувати Божому закону – це є перший крок щоб піднятися на щабель вище.

Вірне використання свободи – це упокорити її живому Богу-Творцю. Як сказав Христос, що хто не бере свого хреста і не іде за мною не може бути моїм учнем. Як це – взяти хрест свій? Це означає що роблю не те що я хочу, а роблю те що від мене хоче Бог. Але як зрозуміти Його волю? Це можливо тільки в спокої на серці уважно розмірковуючи над Словом Божим. Біблія в моєму розумінні це інструкція «по використанню» мого життя. Де йти – де не йти, що робити – а що не можна робити, що казати – а де краще промовчати – на це відповідає Біблія. Слово Боже це Слово Творця котрий дав мені життя. І таким чином я можу бути його учнем. Що значить жити духовним життям і дії відповідають найвищим земним вимогам.

З народження людина отримує ті речі за які вона не може нести відповідальність, це: стать, національність, місце народження, прізвище, ім’я, батьків, зовнішність. І ці данні необхідно прийняти і подякувати за них Творцю, Бог не помиляється. Бо з цим треба прожити все життя. Та ось приходить вік коли дитина починає робити вибір, усвідомлювати свою свободу. Вчиться приймати рішення.

І дуже важливо, щоб батьки вчили з юних років своїх дітей; що хороші вчинки ведуть за собою хороші наслідки, а за погані вчинки слідує покарання. Важливо, щоб батьки самі були прикладом для своїх дітей і їх слова не розходилися з їх справами. І якщо батьки послідовні в своїх вимогах і в любові до дітей, навчають їх послуху, і тому що існує Бог Творець, то дітям легше адаптуватися до реалій цього складного життя і використати свободу настільки розумно, щоб не було соромно за прожиті роки.

Свобода – це здібність незалежити від обставин, це можливість думати, це перемога над своїми страхами та вадами, це перемога духа над тілом. Це щастя, котре завжди поряд. Свобода до грат та фортець ніякого відношення немає. Свобода – це внутрішний стан, а в’язень ви чи президент – немає значення.
Як тільки людина приходить до Нього, одразу розуміє що життя прожите недарма. Що успішно пройшов усі іспити, що готовий до чогось більшого, що переміг страх, біль, смерть. Смерті та страху просто не існує. Існує лише шлях до нього, шлях до яскравого Світла. Безкінечний шлях до безмежної любові.

Використана література
1) Біблія. Українське Біблійне Товариство 2002р.
2) Турчинов Олександр «Свідоцтво» Київ. Видавництво: «Криниця», 2006р.
3) Булат Тамара «Світ Миколи Лисенко» Нью-Йорк. Українська Вільна Академія Наук у США; «Майстерня книги», 2009р.