Багато що про людину можна дізнатись з її дій та поведінки. Наприклад про її моральність, життєві принципи та пріоритети в житті. Саме дії, а не слова показують сутність людини. З роками цінності змінювались, відповідно й поведінка була радикально іншою. Теорія такої науки як етика побудована на осмисленні моральної поведінки людини,осмисленні її дій, моральної свідомості.

Основною проблемою, якою займається етика – це про свобода.

Що ж таке свобода? Чи вільна людина у своїх діях? В самому загальному розуміння, свобода – це відсутність тиску та обмежень. Свобода це і я сама дія, яка здійснюється:

1.зі знання і врахуванням обмежень;
2.без обмежень і примушувань;
3.за умови існування можливостей.

Розуміння свободи, як можливість володіти собою виробляється в межах моральних поглядів на світ.

В житті нерідко трапляються такі ситуації коли потрібно прийняти рішення або вибір. Коли це рішення може нашкодити або ж самій людині або її близьким. Це може бути зовсім не вигідне рішення, важке. Незручні ситуації в яких потрібно поступатися, переступити через власні принципи, ситуації в яких власні думки не грають ніякої ролі. Ситуації в яких людина має обрати, діяти по совісті та справедливості, не дивлячись на власні втрати – називається моральним вибором. Часто цей вибір повинен здійснюватись негайно, іноді в непідвладних умовах. Але найважливішою умовою морального вибору, не зважаючи на безліч умов та обмежень, є свобода.
Поняття свободи.

Філософи трактували свободу як необхідність. Людина має підкоритися цій необхідності, як камінь який підкоряється силі тяжіння та подає вниз.
Свобода яку має усвідомити людина – це можливість реалізовувати свою позицію. Свободою є вільний вибір серед різноманітних варіантів та можливостей. Коли людина не залежить від умов та вимог моралі. Кожний Вибір людини залежить від мети яку переслідує людина. Ця мате не завжди має моральність.

Не можливо себе вважати себе вільною особистістю якщо знаходитися в полоні емоцій, коли не можеш оцінити ситуацію тверезо, коли не можеш дивитись правді у вічі або не достатньо інформований. Лише істина відкриває перед людиною перспективу свободи.

К.Маркс та Ф.Енгельс виразили таку думку, що людина не вільна у виборі умов своєї діяльності, але достатньо вільна у виборі її цілей та засобів.
Існує дві сторони свободи. Одна сторона – об’єктивна, тобто є варіанти поведінки особистості. Друга сторона – суб’єктивна, коли людина обирає варіанти поведінки за власним розсудом та внутрішніми переконаннями.

Умови свободи
Необхідними умовами свободи є суспільство та умови які воно створює. Адже кожен має право на власну думку та свободу дій та в суспільстві існують певні норми та рамки поведінки, які в тому чи іншому випадку обмежують свободу. В такому разі залишається внутрішня свобода (влада над власним тілом і душею, думками, свобода духу). Гегель говорив, що мотиви чи обставини мають владу над людиною, лише в тій мірі в якій вона сама дозволяє, відповідно дійсно вільною може бути лише духовно самостійна людина.

Переслідуючи ціль бути абсолютно вільною особистістю як духовно так і фізично, не потрібно забувати про відповідальність. Вони дуже сильно пов’язані між собою та зазвичай виявляються у діях людини. Наприклад тоді, коли людина переслідує свої інтереси, вона обирає цілі і здійснює усвідомлену дію. Але відповідальність і свобода, завжди відносні, змінні і володіють межами можливостей їх здійснення. Людина не просто обирає цілі з тих, що їй пропонує суспільство, а обирає саме ті, які з своєї позиції можливостей вона може здійснити в конкретних умова своєї життєдіяльності.

Людина може зробити різний вибір, наприклад, змінити професію, здобути освіту, завести сім’ю і так далі. Але лише в тому випадку коли в неї є достатньо можливостей здійснити це в майбутньому. Можливості людини можуть бути достатньо широкими, але не безмежними. Можна відповідально зробити вибір із десятка варіантів, але ж здійснити цей вибір лише в рамках своєї діяльності і на її основі. Вихід за рамки своєї спеціалізації та діяльності, зобов’язують людину опанувати нові знання саме для того щоб діяти вільно та необмежено. Гете казав, «вільний перший крок, але ми раби другого». Інакше кажучи, ми постійно повинні завойовувати свободу, виконуючи нові завдання, цілі та опановуючи нові знання та спеціалізації. Проте для цього потрібну співпрацювати з іншими людьми, з суспільством, а для цього треба його зробити вільним.

Свобода багатостороння та багатогранна. Для особистості немає обмежень в оволодінні нею та її різних сторін. Існує багато різних рівнів оволодіння особистістю свободи. Не варто забувати про те, що свободою є не тільки те, чим людина жива, але і те, як вона живе.

Протилежною стороною свободи може бути самозаперечення власної волі, а як результат і заперечення відповідальності, втечу від них. Е.Фромм сказав – «Люди бояться свободи». Адже свобода – це відповідальність. Ти сам керуєш своїми діями, а від так і несеш відповідальність за наслідки. Такий тягар не кожен хоче брати на свої плачі, він лякає людей і деякі з них віддають перевагу помірному, тихому, спокійному життю під чиїмсь «більш сміливим початком». Це можуть бути як соціальні державні структури, так і просто керівництво на роботі, родина та друзі. В такому випадку особистість відчуває легкість життя, комфортне існування, а головне ніякої відповідальності і тягаря.

Види свободи
Що стосується свободи творчості – то вона відрізняється від загальної тим. Що фокусується на внутрішньому вдосконаленні свого предмета, а не задоволенні життєвих потреб. Творча свобода дає можливість втілювати у життя свої мрії та ідеї: найсміливіші, найбезглуздіші та най екстремальніші. Створити щось нове, підвладне лише власним законам. Свобода в творчості – це необхідна складова форми самореалізації. Коли людина створює щось нове, вона ніби створює себе.

Якщо повернутися до поняття загальної свободи, то вона стає морально проблемою для кожної людини, лише тоді коли вона робить вибір, обирає певні норми поведінки, варіанти, цілі, віддає перевагу ти чи іншим мотивам, особистість тим самим насамперед обирає саму себе, визначає скерованість свого життя.
Проблематику свободи можна й віднести до сфер буття людини – навколишнього природного світу та суспільства. У природі людина обмежена лише біологічними аспектами, так вона сміливо вносить у світ нове, користується його благами, перетворює з метою розвитку власної цивілізації. Вона шукає шляхи до співіснування з цим світом, гармонізації стосунків.

Якщо говорити про суспільне життя, тут великої ваги набувають економічні, правові, соціальні виміри свободи. Прогрес тут має полягати у розвитку всього комплексу свобод, а не окремих галузей. Тому що суспільство не розділяється на категорії коли мова йде про свободу.

Дуже важливим аспектом свободи є внутрішній. Внутрішня свобода людини дуже тісно пов’язана із здатністю людини володіти власними життям, думками, почуттями – тобто володіти собою, бути господарем власного життя, своєї волі, свідомо визначити для себе своє місце у світі, позицію у житті. Але чи здатна людина володіти собою та своїм життям, господарювати над власною волею, думками, почуттями? І. Кант аналізує проблему свободи у світлі визначальної для його філософської системи протилежності між світом явищ і світом «речей у собі». Перший безпосередньо спостерігається людиною, є предметом її досвіду, другий перевершує її пізнаваль¬ну здатність, проте має пряме відношення до її власної глибинної сутності.

Поняття дії та її види
Дія – один із основних складових діяльності людини, яка має певні мотиви і мету. Дія завжди націлена на результат, на досягнення мети. Дія людини – її буття, у процесі дії виявляється сутність людини, її індивідуальність та характер, вдосконалюється т виражається в предметах. Дії бувають мимовільні та довільні.

Мимовільні дії мають імпульсивний характер і зазвичай без будь-якого плану. Вони бездумні, неосмислені та виконуються у стані паніки. А довільні дії – підпорядковані чіткому плану, мотивам, меті, свідомим цілям людини. Вони здійснюються за допомогою саморегуляції, існує чітке планування і виконання таких дій.
Але особливу групу утворюють вольові дії. Вони скеровані на досягнення чітко поставленої мети з усвідомленням всіх труднощів та націленості на їх подолання.

Висновок
Свобода і дія дуже тісно пов’язані у житті людини. Набуття свободи дії – це означає набути свободи реалізувати свої наміри, досягати власної мети, використовуючи потрібні засоби. Така свобода дії – прагнення людини у житті, право робити те, що хочеш те, що подобається. Ось найелементарніше поняття того, що людина вкладає у поняття свобода і дія.