Добро і зло досить суперечливі поняття, але завдяки їм можна зрозуміти сутність особистості.

Добро – це основна моральна цінність, яка часто порівнюється та пов’язується з категорією блага. Тобто, коли сутність людини, її душа розмальовує позитивом все навколо себе, а не лише те, що є її ціллю.

До блага слід віднести не лише те, що може викликати задоволення, а і те, з чим можна пов’язати очікування на нього. Щодо ознак блага – це все те, що має позитивне значення в житті людини. Благо є досить корисним, адже воно задовольняє життєві, духовні потреби, що сприяють процвітанню та духовному збагаченню сутності людини.

Вдосконалення відносин в суспільстві та самої людини – добро, все, що може перешкоджати цьому – зло, тобто являється повною протилежністю добра. І саме від розуміння терміна зла залежить визначення добра.

Зло – сприяє пригніченню благополуччя та вдосконалення людини, виражається через приниження інших, щоб поставити себе вище за інших, пригноблення і знищення заради своєї вигоди та щоб задовольнити свої моральні чи аморальні потреби.

Зло призводить до конфліктів у суспільстві та між конкретними людьми, відчуження людей одне від одного.
Ознаками зла являються емоції, в результаті яких відбувається негативна оцінка навколишнього світу в цілому, і служить цьому страх і гнів.
Страх налаштовує людину на самозбереження в критичній для особистості ситуації і сприяє відчуженню від того, що викликало страх. Гнів обмежує свободу власних вчинків, рухів, викликає агресивне ставлення до оточуючих.

Слід зазначити, що представники етичного вчення вважають, що людина не може бути ні злою, ні доброю. В її сутності закладено рівноцінно як добро, так і зло, і вже саме від людини залежить, що в ній буде переважати, яких шлях до вирішення проблеми вона обере, і які вчинки будуть переважати. Звісно, що з етичного напрямку цінними визнаються вчинки особистості, у вчинках якої переважає добро в будь-якій ситуації.

Чесно кажучи, я вважаю, що людина не може обійтись без обох цих категорій, адже і добро, і зло – можуть породити вчинки, які у висновку отримають позитивну характеристику.

Як я вже говорила ознаками зла являються страх і гнів, так от, коли людина переживає відчуття страху, звісно вона неодмінно почне включати почуття самозахисту, але страх також може відкрити для людини нові можливості, а саме знайти нові можливі варіанти вирішення проблеми, не завдаючи шкоди іншим. Так само і гнів може бути спрямований на самореалізацію, а не на обмеження свого розвитку.

Але не слід сказане сприймати в крайність категорично, адже ні добро, ні зло не можуть існувати одне без одного. Завдяки цим категоріям люди мають можливість власного вибору, де має місце і перемога над самим собою, і помилка у виборі шляху, що дає реально оцінювати свої вчинки і вчитися на помилках, чи навпаки.
Великий захисник гуманності і знавець дитячої душі Януш Корчак говорив: «Мій принцип – нехай дитя грішить. Бо ж у конфліктах із совістю і виробляється морально стійкість». Таким чином діти з дитинства, звісно на прикладі дорослих, які їх оточують, мають можливість розрізняти хороше від поганого, робити ще не свідомі кроки до вибору того шляху, який, на їхню думку і є правильний. Але і тут є протиріччя – у підлітковому віці всі діти — максималісти, а це означає, що і поняття добра і зла сприймаються гостро і з особливою увагою і обережністю.

У підсумок хотіла б сказати, що добро і зло – етичні категорії, які являються особливими цінностями в житті кожної людини. І як кажуть в народі – «Нет худа без добра». Це, напевно має бути девізом, але сучасне суспільство не охоче користується всім, що доля їм посилає.

Отже, добро і зло нероздільне, і має великий вплив на подальший розвиток подій як власне особистості, так і суспільства в цілому.
Добро породжує позитивні емоції і гарні етичні і естетичні вчинки; зло ж навпаки, але як було зазначено вище – навіть зло може сприяти виправленню свого бачення і способу життя.