Перш ніж розпочати статтю про добро і зло, хотілось би вияснити чи ж це таке аналітична психологія і, що вона вивчає.
Отже, аналітичну психологію заснував добре відомий для всіх психолог та філософ Карл Юнг. Він широко займався питанням про архетипи (які сприймав як одиницю психіки, а також це поведінкові прояви людини, які вона успадкувала від своїх попередників (тобто предків)). Також розповідаючи про аналітичну психологію, слід зазначити, що цей напрям обґрунтований на такому поняті як колективне несвідоме.
Зміст цього терміну розкривається в наступному: воно (колективне несвідоме) проявляється та має певне відображення, у першу чергу, у психіці кожного із нас (людей); це також ті аспекти, які ми одержали в спадок, це той великий запас досвіду наших предків, який вони засвоїли та удосконалювали протягом усієї еволюції, протягом творення нашої історії. Тобто по іншому ми можемо висловитись, що колективне несвідоме є вродженим, а не набутим явищем. Також Карл Юнг казав, що колективне несвідоме – це щось більше ніж індивідуальне, тобто воно є над індивідуальним і ні від кого не залежить, а ні від якої культури, а ні від якої іншої особистості.
Тож виходячи з вище сказаного можна зробити наступні висновки. Добро і зло можна розглядати як явища, або ж категорії, які формують нашу свідомість протягом усього нашого розвитку; це те, що являє собою прояв нашої поведінки, рівень нашої вихованості та культури, а також той зразок, форма людської моралі, яку люди несуть протягом віків, накопичуючи досвід та знання про такі особливі прояви людської індивідуальності як добро і зло.
Часто занурюючись у свої глибокі роздуми про такі явища як, наприклад, що насправді є добром, а що є злом, людина несвідомо виражає своє ставлення щодо цих категорій. Вона (людина) може з надзвичайно великою впевненістю, яка у ході бесіди може зростати, стверджувати, що точно знає, що це, а в дійсності, насправді, свідомо люди не завжди можуть розкрити точної суті існування доброго і злого.
Також, коли людина говорить про добро і зло, вона з неймовірною легкістю може собі уявити і чітко окреслити, тобто іменувати те чи інше добрим або злим, що індивід може собі представити або ж відчути як добре або зле.
Також ці два поняття можна називати як позитивне (добро) або ж негативне (зло).
Взагалі щоб зрозуміти складність цього питання, питання позитивного добра та негативного зла, можна зазначити їх як певні принципи, чи стереотипи, які у свою чергу виходять за усі межі існування особистості. Як це розуміти? Повірте, зрозуміти це не так то й просто, та все ж можна хоча б постаратись зрозуміти та осягнути це своїм розумом. Як я вже казала, сутність цих понять сягає нашої несвідомої сфери, ми не завжди здатні зрозуміти, говорячи про добро і зло, про те, що це таке і як воно взаємодіє у вирі людського життя. Людська свідомість, на великий жаль, не завжди може розпізнати у повсякденному житті, хто і що перед нею стоїть добро чи зло. Можливо ту таких ситуаціях (тобто у ситуаціях невизначеності, що перед людиною стоїть) варто опиратись на власну несвідомість (інтуїцію), і у цієї людини з’явиться шанс вийти на правильний шлях і розібратись куди і на яку сторону їй слід перейти, яке рішення варто прийняти.
Ну взагалі виходячи з того, що ми сьогодні розглядаємо, можу сказати, що перед нами, нажаль, розкривається лише поверхнева частина речей, які нас оточують (під речами я говорю не лише про той матеріалізований світ, який нас оточує, але й моральне, психологічне, а також людей, яких ми бачимо і з якими ми спілкуємося щодня), ми не знаємо що насправді ховається під тим, що являється перед нами у такому вигляді, який знаємо ми. Тому тут варто не забувати про обачність (обережність) та скромність висвітлюючи свої роздуми з приводу того як саме у вашому розумінні представлені такі поняття як добро і зло. Що до аналітичної, та і взагалі до будь якої психології, то я маю надію, що все ж кожен психолог бачить ці речі правильно, без усяких там викривлень та спотворень, та слід зауважити, що він ніколи на всі сто відсотків не повинен остаточно у цьому бути впевненим.
Враховуючи також, що у аналітичній психології розглядаються питання про архетипи, можна сказати, що розмежування добра і зла має своє місце ще з первісних часів. Архетипи, які вшановували наші предки, яскраво відобразилися на формуванні понять добра і зла як у свідомому так і у над свідомому (колективне несвідоме) нас з вами, людей нашого часу. За допомогою цього у індивіда формуються такі позитивні (що є добром) якості як цілісність особистості, гармонійність, само актуалізація та стабільність, а також справжню особистість, вміння розкриття можливостей людини тощо. Власне українські архетипи формують емоційність та почуття, які переважають над волею… Лише з часом можливо сформувати ці та інші позитивні якості особистості у контексті добра, тоді, коли проникає промінь світла і допомагає проростати тим зернам, що були посіяні нашими предками, і з цих паростків виростає велике дерево добра, але за умови якщо добре доглядати, піклуватись, так би мовити, поливати їх.
Пропоную розглянути ще й таку ситуацію: у житті трапляються такі люди, які можуть собі уявляти, що вони праведні, що у них дерево добра є великим та могутнім. Але хіба це правильно? Невже це є дійсно добро? Ні! Однозначно ні! Такі люди проявляють не добро, а навпаки зло, хоча зло це грубо звучить, скоріше це гординя, та все ж якщо гордість вважати як зло, то це точно можемо назвати саме так, прояв зла. Та людина, яка усвідомлено творить зло іншим щоб їй було добре. Все одно чи рано чи пізно їй доведеться заплатити за свої вчинки (наприклад, з погляду релігії така людина заплатить це тим, що потрапить у пекло).
Необхідно зазначити те, що кожна людина самостійно обирає власний шлях, і що вона сама обирає стиль поведінки (у даному вислові я маю на увазі дорослу людину) показуючи чому вона відає перевагу добру чи злу. Тому свої судження про такі категорії як добро і зло варто висловлювати обачно та обґрунтовано, а не так як ніби ми всезнайки і можемо з абсолютною точністю судити про всіх і про вся.
Також, коли людина потрапляє у якусь невизначену ситуацію, то вона може показати яка вона є насправді, тут керує її несвідоме і виникає так званий подвійний ефект, тобто видно одразу дві сторони людського «Я». І ще ці люди можуть помічати як свою неповноцінність, особливо моральні, так і кращу свою сторону, на чому власне і часто може робитися акцент. У цьому є і по справжньому позитивна сторона, адже та особистість, яка може бачити одночасно і свою тінь (тобто негативну сторону – зло), а також світлу сторону (а саме добро – свою позитивну сторону), тобто ми можемо сказати, що такі люди займають середину. Це положення можна назвати або нейтральним або ж золотим. Кожен судить по своєму.
У цьому полягає маленька таємниця Сходу, яка споглядає протилежності людського бачення на проблеми добра і зла як характер ілюзії, який є дійсним. Адже за цими протилежностями виявляється сама людська дійсність, яка є видима і, яка охоплена цілісністю. Під цілісністю тут розуміється те, що людина є тим, хто говорить і як про щось добре так і про щось зле, або ж розрізнення людиною добра і зла.
