Добро та зло – вічні суперники у ході часу на простору, які не закінчать свою боротьбу і жодна жива істота не може перехилити ваги рівноваги в будь-яку сторону, інакше світ просто припинив би своє існування.
Ця одвічна боротьба є в кожному з нас, власні внутрішні війни, лише нам вирішувати якій стороні дати перевагу. Наші вчинки розподіляють нас на полицях соціуму. Зараз дуже важко назвати всіх людей рівним, ще з давніх давен нас розшарували на категорії: по відношення до інших, до себе, до світу. Вчинки також визначають нашу позицію у соціумі і тим самим підвищують нас чи навпаки, роблять нас низькими і далекими від подальшого розвитку.
Міфологія Давнього світу відає нам, про божества, які чітко поділяються на добрих і злих. Релігія Давньої Персії основувалась на тому, що вся історія світу являє собою вічну боротьбу, бога-творця, абсолютного бога добра Ахурамазди і злого бога-руйнівника, Ангро-Манью (Арімана). Все добро світу приписувались Ахурамазді, а всі злі діяння (чаклуни, дикі звірі, котрі нападали на людей, смерть, тощо) — Аріману.
Добро завжди порівнювали частиною духовної свідомості людини, а зло ототожнювалось із матеріальними та тілесними началами. Душа — це хранитель божественного джерела, а тіло — це тягар для душі своїми пристрастями.
Ми бачимо це протистояння не лише у буденному житті, а й у книжках, які читаємо чи у фільмах, які переглядаємо. Візьмемо наприклад українських класиків, які писали майстерно відображали, виділяли добру та лиху сторону наших предків. Чудовим прикладом для нас стане твір «Кайдашева сім’я» І. С. Нечуя – Левицького, у якому яскраво виділені темні та світлі сторони головних героїв. Мотря та Кайдашиха – втілення тих людей, які обрали темну стежку і притримувались її, всіма можливими і не можливими способами, хоча для них – це було святим обов’язком, показати хто в домі господиня. Тут ми бачимо приклад того, що в думках помішалось зло і хибне добро, тому дві жінки не могли зробити нічого краще, ніж зло видати за праведні дії. Світлою душею у цьому творі була Мелашка, проте і вона підкорилась цим темним помислам, на які її наштовхнули її родички, тут важливо розуміти, коли слід зупинитись і повернутись назад, щоб побачити, що світло було колись, Мелашка, нажаль цього не зробила.
Зробити хибний крок у темну сторону часто легше, ніж боротись з темнотою і проходити всі тернисті шляхи, для збереження світла душі, добро та зло ходить парою, та що саме взяти під руку вирішувати нам. Приклад того, що легше здатись і покритись мороком нам показав Панас Мирний у творі «Хіба ревуть воли…?», його головний герой Чіпка здався під натиском тяжкої долі і не продивившись злу, яке чорніло у його серці роками, став катом, вбивцею. Був час, коли Чіпка боровся із своїми демонами, коли працював вдень, намагаючись допомогти дружині, але цей час тривав недовго і в кінці його люба Галя, зрозумівши, що коханого чоловіка не вернути наклала на себе руки. Чіпка віддав злу все, що у нього було, а натомість отримав лише одинокість.
Хоча час завжди вказує нам на те, що зло тримає гору, насправді це не так, просто лихе помічати легше, у «Лісовій пісні» Лесі Українки ми бачимо чистоту кохання і добра, жертвенності і вірності, яке нам несе прекрасна Мавка. Вона не лише кохала, вона малювала в думках майбутнє щастя і тягнулась до нього, хотіла цього, йшла до цього, вірила, що все буде так, як того бажає її чиста душа. Світле почуття, яке окутало Мавку так просилось вирватись із сторінок твору, ніби переживаєш самостійно всю ту красу і хоча твір закінчив не зовсім щасливо, ми можемо з легкістю впевнитись, що доброта може жити в душі вічно.
Кожна людина, ким би вона не була, індивідуально визначає важливість добра та зла, ми самі обираємо, що ближче для нас, а що ми просто не можемо зробити. Це не лише кохання, знання чи щастя, злочин чи брехня — як загальноприйняті поняття, хоча і їх не треба відносити до чогось окремого, все поєднано одним – добром чи злом. Кожен наш вибір не важливо добрий він чи ні, означає також поєднання світлого і темного. Якщо ми закохуємось, то ми підсвідомо настроюємось, що можливо світле почуття принесе нам темні думки, біль. Довга розлука з коханими людьми, постійне хвилювання за них і так далі. Щодо темної ж сторони, вона також може бути розглянута двобічно, наприклад, якщо ви тримаєте на когось давню образу, ви не можете простити людину, бо вважаєте, що вона зробила не добрий вчинок, а значить вона зла для вас конкретно, не важливо яким саме цей вчинок був. ми підкорюємось постійному коливанню між добром та злом і ця залежність окутує все наше життя, проте, ми вільні в одному — це вибір, яку сторону обрати основною в ситуації, яка склалась навколо нас, і якої сторони дотримуватись у подальших своїх діях.
Кінематограф також яскраво зображує нам боротьбу темного та світлого, даючи змогу спостерігати за акторами, чи персонажами та навчатись на їх помилках чи навпаки, брати з них приклад.
Одним із яскравих прикладів є короткометражний фільм на основі Біблійних писати під назвою «Сон смішної людини» за романом Ф. Достоєвського. Фільм описує проблему гріховного падіння людини, причиною чому стає маска, яка означає лицемірство, брехню, прихованість справжніх намірів. Маска – зерно розбрату і ненависті одне до одного. Маска служить нам прикриттям, завдяки якому ми можемо стати тим ким ми не є, зіграти чужу роль, видаючи її за своє життя. Дуже гарно описує одну з масок герой фільму брат Віталій. Він каже, що масок існує безліч, наприклад, однією з багатьох є маска мисливця, яку втілює чоловік. Він полює на свою жертву, на жінку, коли ж ціль досягнута, мисливець знімає свою маску, втрачає цікавість, бо жертва вже загнана і сидить в куточку, нещасна і пуста, бо її ловець давно втратив до неї цікавість. Також у фільмі гарно розкривається майже невидима межа між рішенням добра та зла, між правильністю зробити неправильний вчинок, між благородністю, яка супроводжується брехнею. Чоловік краде велику суму грошей, для того, щоб купити ліки хворій дружині.
Добро – це не лише безкорисні вчинки по відношенню до інших, добро – це те, що ми вважаємо правильним і те, що може нас зробити ближчими до небес. Добром не можна назвати лише якісь вчинки чи дії, добро – це можливість зробити себе щасливим так, щоб навколо всі казали, що це правильно, без лестощів, щоб всі навколо були щасливими разом з вами, щоб робити всіх навколо щасливими і самому бути щасливим від того. Натомість, зло – це також не лише поняття, коли ми когось ображаємо чи в когось крадемо, не коли ми зробили якийсь поганий вчинок і нашкодили комусь, зло – це наш внутрішній демон, який інколи підштовхує нас до дій, які ми вважаємо правильними тому, що внутрішня темрява не знає іншого способу вийти назовні, цю темряву можна розвіяти, якщо намагатись думати тверезо, але частіше це зробити важче, як то кажуть: «руйнувати легко, збувати тяжко». Проте, зло не завжди щось погане, коли важко дійти якогось логічного завершення, ми вчиняємо так як підказує нам інстинкт. Іноді ми робимо якийсь неправильний вчинок, для того, щоб потім події повернулись так, що всім від того краще, наприклад, ми можемо збрехати дорогій людині, а потім ця брехня підштовхне її до дій, від яких вона стане щасливою, проте, якщо брехня затягнеться і вже важко буде визначити де правда, а де вигадане, тоді наслідки можуть бути плачевні. Потрібно бачити межу між добром і злом, хоча вони і переплітаються, якби дивно це не звучало, ми повинні розуміти, що кожен наш вчинок повертає написаний хід нашого життя на нову строку, новим шрифтом і якщо сильно загубитись у правильному виборі, можна наробити багато і тоді навряд чи такий рукопис варто буде продовжувати.
Ми щодня поберемось в нас самих, чим вирішуємо хід власних подальших подій і подій, які впливатимуть на наше оточення. Якщо ми будемо робитимемо вибір в сторону зла, наші думки будуть настроюватись та цю темну хвилю і наша внутрішня війна піде у бік, який не пророкує нам приємний кінець, проте, якщо очистити думки від темних помислів і робити правильні вчинки, тоді можна впевнено сказати, що тоненький але світлий шлях у щасливе майбутнє нам гарантовано. Проте цей шлях тернистий і не завжди добрі вчинки і думки можуть вирішити всі проблеми іноді варто підтримувати світле відчуття твердою рукою і холодним розумом, що цілком можливо буде супроводжуватись краплинкою дьогтю у «медовій «душі.
Всі ми однакові у тому, що можемо обирати, бути нам щасливими чи думати, що ми щасливі. Робити світ кращими, чи чекати поки він сам таким стане. Звертати увагу на те що нам не подобається і намагатись зробити це прекрасним чи просто проходити повз. Жити чи просто існувати. Вибір – це тяжка ноша, яку нам доведеться нести все своє життя, але це плата за те, що нас створили такими прекрасними і лише нам обирати підтримувати цю красу чи нехтувати таким даром.
Добро і зло в житті людини – це не просто важлива частина її життя. Це саме життя людини і кожен повинен оцінювати його з обох сторін.
