Раніше етика у науковому середовищі розглядалась як наука про добро і зло. При цьому, добро вважали за найвищу цінність, а зло – за негативне начало.

З того часу поняття «добро» і «зло» в етиці вважають основою, так би мовити, фундаментальними дефініціями. І саме вони спричиняють вирішальний вплив на решту понять і категорій етики.

Вважається, що саме за допомогою цих понять можна відокремити моральну складову серед інших етичних феноменів; саме у цих поняттях буде докладно визначена специфіка, що є притаманною для моралі як такої.

Категорії добра і зла дають нам змогу виявити різноманітні аспекти діяльності людини, дослідити її стосунки з оточенням і природою, структурні особливості її поведінки у цілому.

За сучасними тлумаченнями категорію «добро», як правило, ідентифікують з сутністю моралі загалом.
Людству зазвичай доводиться звертатись до цих максим, тому що без порівняння добра зі злом, а вірніше, розуміння добра через зло (або навпаки), ми не зможемо усвідомити власні вчинки, сформувати свою особисту свідомість та власну думку. Ми бажаємо твердо бути впевненими, що знаємо для чого ми щось робимо і які наслідки можуть статися.

Впродовж життя, ми всі скоюємо певні вчинки. В ідеальному світосприйнятті людина аналізує ці вчинки та поділяє їх на хороші та погані, себто, на добро та зло.
Саме цей процес аналізу і самооцінки власних вчинків має визначати нашу моральну свідомість.
У спрощеному варіанті під добрими вчинками ми розуміємо ідеологію корисності, гуманність, духовність; фактично це такі моральні цінності, що забезпечують позитивний розвиток суспільства.

Що стосується безпосередньо людини і її вчинків, то це такі якості, як доброзичливість, співчутливість, розуміння, взаємодопомога, милосердя, повага, та інші якості, які мають позитивний характер.
Себто, за запропонованою схемою, культивуючи в собі та у своєму оточенні зазначені якості, людина має досягати морального ідеалу, розуміння себе, як доброї людини в оточенні добрих людей.

Здається, що вибір зроблено, вперед! Та чи завжди можливо прямувати широкою і чесною дорогою добра, чи робиться при цьому вірний і свідомий вибір?
Кожен на своєму власному досвіді знає – залежно від життєвих ситуацій, власного морального вибору ми звертаємо і на інші стежини, роблячи вчинки, що суперечать добру і не притаманні добрій людині, або на цей шлях ми вимушені звертати через зовнішній тиск, або робимо це несвідомо, через власні лінощі, власну моральну сліпоту. Тобто, долучаємось до зла.

При цьому під моральним злом у цілому ми розуміємо, те, що перешкоджає єднанню людей, гармонії міжособистих та суспільних відносин.
Що стосується безпосередньо людини і її вчинків, то це такі якості, як схильність до насильства, злочинність, жадібність, невихованість, байдужість до інших, крайні форми егоїзму, підлість та інші негативні складові сутності людини.

Це може бути заради власної вигоди, помсти та інших чинників. Не виключено, що має місце скоєння поганого вчинку заради добра. І навпаки, із початку добрий вчинок спричиняє велике зло трохи згодом.

Є такі, котрі керуються своїми намірами і, у певній ситуації, можуть чинити добро, бо це вигідно для них у даний момент, а іноді можуть за для власної вигоди скоїти поганий вчинок.

Само собою, все це приходить з часом, маємо на увазі вчинки людини і її вибір між добром і злом, бо з народження людина є доброю, дитина є доброю і готовою до добра.

Отже, все що стається з людиною надалі тісно пов’язане з вихованням, оточенням, поглядами на світ та прекрасне в естетичному змісті. З плином часу на дорозі свого дорослішання наш вибір вливає на те, ким ми стаємо. Тому перш ніж вихвалятись або виправдовуватись, слід поглянути на себе, і чесно перед собою сказати, чи подобається мені той, на кого я перетворюсь?

Буває, що правда ця не на стільки важлива та потрібна, люди бачать те, що хочуть бачити. Тому кожен вільний у своєму виборі, хтось погляне на себе і зміниться, а хтось буде бігти якомога далі, щоб не бачити себе зі сторони.

Отже, всі наші вчинки є відносними, абсолютного добра та зла не існує. У кожного є свої моральні цінності, на які він спирається. Боротьба між добром і злом нескінченна, нам лише залишається сподіватись, що все ж люди будуть прагнути добра, що їхні цінності, їхні ідеали превалюють на бік добра.
Однак, не слід забувати, що існує таке прислів’я, яке говорить – добрими намірами вимощена дорога у пекло. Війна між добром і злом може так само не привести до перемоги добра, а просто винищити усіх солдатів. Пірова перемога завжди виявляється поразкою.

Грань настільки тонка і непомітна, що дуже важко уникнути того моменту, коли треба зупинитись.
Оглядаючи нещодавнє минуле, можна легко побачити, що найгірші і найстрашніші людські вчинки, різноманітні соціальні експерименти, які мали страшні наслідки, робляться завжди у цілях добра та вселенського щастя.

Одного разу у художній літературі зустріла доволі поетичні рядки, які стосуються цієї теми. Один герої розмовляє з особою, яка є падшим янголом, що розповідає йому про власне вигнання з раю. Там була надана характеристика Божому воїнству, що їх скинуло з небес – вони були праві, праведні, чисельні і невблаганні. І дуже схожі на нацистів.

Таким чином, вибір між моральним добром і моральним злом являє собою продукт вільного виявлення за своїм власним рішенням. Ось таким чином і формується зазначена різниця між людиною та рештою сутнього.

Тобто, людина є абсолютно самодостатньою, вона ні до чого сутнього безальтернативно не прив’язана, у всіх своїх вчинках має свободу волі, а тому вона свідомо визначає свій шлях, а також вільно і свідомо приймає наслідки свого вибору.

Саме у цьому виборі виявляється ще одна особливість – за будь-яких обставин людина залишається людиною. Уся її поведінка, всі її та забаганки мають відповідати її людському статусу, бути гідними людській сутності, дорівнювати людським вимірам дійсності, але, можуть і не відповідати, можуть виходити за межі людського.

Ось в цьому і проявляється вибір між добром і злом.

Отже, застосовуючи наукові терміни щодо природи морального добра та морального зла, зауважимо, що вона (себто природа ця) виявляється не онтологічною (тобто добро і зло не є фактом буття), а є вона аксіологічною (ціннісною), а ще точніше, імперативно-оціночною.
Це означає, що різні явища не несуть в собі добра і зла. Їх цими якостями наділяє наше людське відношення до них, і тільки наші людські дії з ними можуть підпадати під визначення добра або зла.

Саме ця особливість, що притаманна природі добра і зла, робить її універсальним інструментом, який дозволяє оцінити і визначити людину і її вчинки.
Отже, моральне добро і моральне зло взаємно визначаються і пізнаються одне через інше. Російський філософ ХІХ століття В. Соловйов (1853-1900) у своїй знаменитій праці «Виправдання добра. Моральна філософія» дуже виразно і тонко показав конкретно-історичний характер уявлень про добро та зло.
«Немає правди, такої мерзотності, яка б не визнавалась де небудь і коли небудь за добро; але разом з тим немає і не було такого людського племені, яке б не придавало своєму поняттю добра (яке б воно не було) значення постійної і всезагальної норми та ідеалу»* — пише автор.

Не важко зрозуміти, що при таких обставинах слід враховувати один принциповий момент – наші конкретні уявлення про відмінність між добром і злом (зараз і саме тут) є мінливими, варіативними та багатоманітними.
Тобто, та ідеальна схема, що була запропонована на початку, є лише загальним підходом щодо проблеми вибору між добром і злом, спробою визначити початкові пріоритети, визначити загальний напрям руху.

А далі все складно, все невизначено, йти приходиться самому, торуючи свою дорогу через своє життя. А навколо все буде нереально, все буде мати, щонайменше подвійне значення, і все буде сумно. Так сказав колись принц Гаутама. Але завжди і до кінця цього шляху одне-єдине буде чітке, реальне і однозначне – слід залишатись людиною.

У романі російських письменників-фантастів братів Стругацьких «Обтяжені злом» є характеристика людяності, яку надав мудрий вчитель із майже ідеального майбутнього. Він сказав своїм сучасникам у важкий час, коли його залишили майже всі учні, таке:
«Людяність єдина. Її не можна розкласти по коробках. Але та людяність, що Вами сповідується, складається з самих принципів і уся розкладена по полицях. І саме людяності і не залишилось. А насправді людяність вище за всі Ваші принципи. Людяність завжди вище за всі і за будь-які принципи. Вона вище за принципи, що породжені самою людяністю».

Над дилемою добра і зла розмірковували найвищі розуми людства, зламано безліч списів у дискусіях щодо цих категорій. Народжувались цілі філософські школи, а вічні етичні загадки продовжують бентежити питливих.
Кожен знову буде готовий пройти свій шлях тоненькою стежкою між добром і злом. Пізнати на цій дорозі і розчарувань, і всіляких досягнень. І, якщо йому поталанить, він вб’є свого дракона.

Доки існує людство і людяність, через призму власного досвіду і самооцінку, людина, набиваючи гулі, втрачаючи та знаходячи, буде задавати вічні запитання і сама відповідати на них.
Добро і зло чекають.