Етика Сереньовіччя представляла специфічну моральність. Моральні потреби в ній представлені Заповідями Бога. Моральні якості в цей час надзвичайно цінуються, вони абсолютні, є критерієм поведінки індивіда. Вони є ворогом для звиклих земних якостей. Тут християнство дало неоціненний урок для всіх людей – прихід на Землю Ісуса Христа – естетичний ідеал віруючої людини з високими моральними якостями.
Релігійна мораль бере собі за основу любов до Бога і є духовною. Любов універсальний принцип моралі.
Духовна опозиція в епоху постійно перебувала в протистоянні офіційній етичній доктрині, заснованій на суб’єктивізмі. Представником опозиції є вчення М. Ейкхарта, який намагався довести значимість власного індивідуального морального вибору. Така ідея характерна і для П. Абеля, запевняв що совість є якістю найвищого морального критерію.
Ці ідеї були протестом проти абсолютної божої санкції в моральності, але й переходу до нових ідей, нового етапу, який зовсім не подібний до попередніх.
Роль церкви в цю епоху неможливо переоцінити, але так само важливо вказати що церква мала значний вплив на формування не лише історії, а й формування поглядів, вона знайшла відтворення і в музиці, мистецтві, літературі, мабуть немає такого місця, якого б не зачепив вплив церкви. Церква була всесильною, а релігія відтворилася в різних формах. Яскраво це показують роботи Августина Блаженного.
Основні ідеї християнства оформлено в патристиці – вчення отців церкви.
Зло властивість ангелів та людей, що відвернулися від Бога як найвищого буття і зосередилися на задоволенні власних потреб. Зло є свідомий вибір низького над високим.
Новий напрям духовного життя та нове тлумачення релігії й моралі дала схоластика. Церква ділила владу з феодалами – панівний клас. Вона не потребувала моральної ідеології, тому що була власницею світу. Мораль та релігія належать до різних сфер, це основа вчень Ф. Аквінського.
Характерним ля моралі є те, що вона визначає поведінку людей в усіх серах соціуму. Поширюється на відносини між людьми, групами людей та між державами вцілому. Мораль включає моральні правила, принципи та критерії, ідеали та інше. В основі формулювання моральних норм лягло розуміння добра та зла. Моральність взагалі дуже обширене поняття, і несе багато інформації про функції, принципи та відповідальність за порушення правил, доктрин.
Вплив церкви на людей великий, все було сформовано таким чином, що люди боялися церковнослужителів, боялися порушувати правила.
Етика панівного класу знайшла облик в моральному ідеалі, створеному середньовіковим папством. Вона відповідала воєнній організації феодалів – рицарям. Мораль рицарства прославляла мужність, силу, спритність воїнів, рицарську честь. Кодекс передбачав вірність васала сюзерену, і повагу сюзерена до васала. Готовність самопожертви, безкорисливе служіння, хрестові походи, що лише прикривалися ім’ям церкви та святої віри.
Проте дещо з морального ідеалу рицарства збережено і використано в формуванні сьогочасних військ. Вірність державі, національним інтересам, вірність клятві, вияв героїзму, мужності.
В опозиційних рухах зароджувалися елементи нової моралі, відчуження майна, заборона експлуатації праці, соціальна нерівність, вироблявся ідеал справедливих відносин та неоморалі, що представляла незадоволених своїм положенням в суспільстві мас. Християнська етика стала поштовхом до того, щоб проснулася самосвідомість простого народу, їх віра в краще, в те що мораль все таки не зосереджена в цьому світі, а вона існує необмежено. Потрібно тільки знайти шлях і твердо ступати по ньому.
Ще однією новою складовою була етики міста – з’явився новий клас міщани. Мораль направлена проти церковних ідеологічних поглядів та проти рицарської моралі. Вони цінують працелюбність, вороже ставляться до монархів, які нічого не роблять, і рицарів, що постійно грабують. Міщани виробляють новий ідеал, який благородний не по кровних зв’язках, а особистими якостями.
Все це призвело до протесту проти церкви. Засуджування розкіш та розтратність монархів, прославляли помірність в усьому: їжі, одязі. Висловлювання про міщанську мораль знайшло відображення в народному герої, який крав у багатих та роздавав їх багатство бідним, Робін Гуді. Його постать яскраво показує соціальний протест, боротьбу найбільш придавлених мас.
Крім цього був ще і вияв в моралі християн-плебеїв, які вважали, що у кожного в душі є іскорка, яка пов’язує людину з Богом, тому з’єднатися з ним можна без церковних обрядів, без посередництва церкви. Проповідували ідеал апостольської бідності. Це була думка обездолених, над яким висів гніт церкви, тому їх мораль є протилежністю до моралі церкви.
Перехід від Античних до Середньовічних часів позначений переходом етики, яка стала релігійною. Моральність пов’язана з вірою і має ірраціональний характер. Середньовічна людина мала відмовитися від своєї автономії. Евдемонізм перебудувався в аскетизм. Зміна поглядів про соціальне життя людини, про роль держави в моральності людей.
Духовний зв’язок між людиною і Богом можливий тому, що в християнстві людина і Бог розглядаються як особистості.