Вчитель повинен знати свою працю на відмінно. Адже, педагог – це та людина, яка започатковує, або навіть «закладає фундамент» для розвитку нової особистості. Він мотивує його на самовиховання, саморозвиток, і що важливо підмітити далеко не кожній людині дано стати вихователем.

Для більш якісного процесу виховання, вчитель повинен вміти розподіляти його на етапи. Мати знання для зпланування виховної праці.

У етапі №1 йдеться, те як створити вчителю особистість. Він різними методами аналізує дитину. Які риси характеру йому притаманні. Чому дитя надає перевагу в тому чи іншому напрямку. Якщо ж це школа, і мається на увазі клас, тоді вчитель намагається створити такий колектив, який би відповідав, поставленим суспільством, стандартом.

В другому етапі йдеться про вивчення педагогом індивідуальних переваг дитини, або класного колективу. Визначає та вивчає особисті риси, які притаманні тій чи іншій дитині. Аналізує. Можливо в дитини є негативні риси, а можливо є такі, які знаходяться в стадії розвитку. Тоді ж вихователь, чи вчитель різними методами і знаннями намагається розвити ті чи інші риси характеру в особистості, або ж класу.

Третій пункт. В цьому періоді, освітянин намагається втілити в життя, ті заходи і методи які допоможуть діткам розвиватись. Ця програма повинна залучати малечу до активних дій, видів активної творчості. І завдяки яким розвивається особистість.

На четвертому періоді, вчитель спонукає учнів до саморозвитку. Коли, вихованець усвідомлює прагнення до самостійної роботи, то можна вважати що досягнуто четвертого рівня процесу виховання.

На всіх етапах викладач супроводжує своїх учнів, і направляє в правильне русло, так би мовити керує процесом. Керівництво розвитком самостійної роботи – діяльність педагогів, в роботі якого вони забезпечують ціле направлений вплив на своїх учнів.

Процес виховання обирає методи, заходи і дії щодо виховання учнів. Цей підбір повинен відповідати суспільним стандартам у вихованні особистості або ж колективу. Це все приходить на допомогу процесу мати цілеспрямовану і систематичну ціль. Його суть полягає в тому щоб виявити виховні здібності у сім’ї і інших установ, а також ЗМІ для подальшого виховання дитини.

Одним із головних принципів в управлінні процесі – це набути навички, у вихованців, гуманізму, організаційних здібностей. На сам перед, це все залежить безпосередньо від вихователя. Завдання вчителя і інших педагогів навчити, учнів організовувати свою самодіяльність в стінах начального закладу і за його межами. Вчитель повинен бути для своїх вихованцем, передусім, ніби як старшим другом і наставником. Він повинен заслужити авторитет середи учнів.

Виховати в них дружні відносини між собою. Але, дружні відносини вчителя і учня не повинні перевищувати мовленнєвий і діловий етикет.

За побудовою національного виховання підготовка педагога поєднує в собі такі концепції:

1) досить високий рівень знання етнічної психології, також знання характеру нації, культури, історії, культурно-історичної та моральної спадщини.
2) Високий рівень знання рідної мови; уособлення характерних, духовних, моральних рис народу.
3) Проявляти досить високу планку у володінні своєї професії, мати широкий кругозір, культурні і духовні цінності, прагнути самовдосконалюватись.
4) Велика любов до діточок.
5) Гарне володіння ораторськими, науково-пізнавальними здібностями, володіння дидактикою.
6) Розуміти і допомагати емоційний стан вихованців. Розвиток уяви, гуманізму, бути оптимістом.
7) Художньо володіти словом, вміти чітко передавати власні думки.

Виховання – це педагогічний процес створення дитини, як особистості в суспільстві.
Матінка Природа людину не створила як уже сформовану особистість. Вона лише закладає основу для розвитку особистості і сприяє передумовами. Людина – це досконалий і багато функціональний механізм. Тому йому постійно потрібно вдосконалюватись. Педагоги ті люди, які сприяють цьому на ранньому розвитку. Далі вони тільки направляють до саморозвитку.

Отже, педагоги ті люди які формують особистість щодо суспільним стандартам. Розвиток і виховання ділиться по етапах. Їх чотири. На першому: вихователь визначає які риси характеру притаманні дитині чи колективу. Які має таланти. На другому етапі, він сприяє і збагачує знаннями малечу. На третій сходинці вчитель заохочує і підтримує учнів до активних дій і діяльності. На четвертому – педагог тільки супроводжує і заохочує дитину до саморозвитку і в досконалості.

Вчитель повинен бути для своїх дітей авторитетом, порадником, старшим другом, який допоможе і підкаже правильну пораду у важку хвилину. Але стосунки не повинні переходити на межі моральних професійних і етичних норм. Безпосередня любов до діток – це напевно головне що повинен мати вихователь. Вільно володіти українською і літературною мовою, ораторськими і дидактичними вміннями. Багатий внутрішній, культурний і духовний світ. Чітко, ясно формувати і доносити дітям свою думку. Тоді праця освітянина буде в задоволення, а не в тяготу.