З давніх-давен вважалося,що аристократизм передається у спадок. Це високо поставлені люди,які поважають себе та оточуючих, вони культурні та обізнані у всіх сферах життя. Аристократи можуть стати опальними,збіднілими але вони гідно тримають «марку» честі, яку ніколи не будуть бруднити негідними діями в будь якій ситуації. З ними можна порозмовляти на різні теми вони можуть дати гарну пораду з осмисленими діями.

Почуття гідності — це є риса морального аристократизму. Такий тип зустрічається і серед розбійників та лицарів. Аристократичний тип це є завжди особистість кожної людини. В саму першу чергу така людина за свої вчинки відповідає перед собою,а не перед суспільством.

Аристократія (влада найкращих)— це форма правління в руках значущої,розумної людини,що оцінює своє життя великою користю для суспільства. Має правління той хто має славу мудрого та мужнього. Знаменні грецькі філософи Платон і Аристотель, розробили ідею аристократії. ні їх думку аристократ-це найбільш гідний представник суспільства,який відповідальний за свої вчинки і входить у склад уряду.

Представники «аристократичного»типу практично завжди протистоять моральним нормам своєї епохи. Вони або позаду або попереду ,коли життя здавалося б досконалішим і кращим ніж сьогодні. Моральна орієнтація цього виду -індивідуальність.

Аристократія це така форма правління, коли влада держави зосереджена в руках привілейованих громадян. Аристотель та За Платоном, аристократія це ідеальна форма державного устрою. Головними рисами аристократії за версією Платона:

• праця рабів;
• державою повинні керувати філософи;
• головними в державі є аристократи і воїни;
• ремісники займають нижчу ланку;
• населення держави поділяється на три частини;
• приватну власність не повинні мати військові і філософи.

Аристократія, як форма правління протиставляється демократії і монархії.
Аристократичними республіками були такі держави, як: Рим, Спарта і Карфаген, в середньовічній Європі це Псковскька феодальна республіка, Новгородська феодальна республіка та Венеція.

Аристократія така само стара, як і людство. Давньогрецькі філософи встановили стандарт поведінки, визнали важливість деяких осіб, та їх перевагу.

Для аристократів є такі важливі елементи:

• освітченість;
• відповідальність за свої вчинки;
• багатство;
• смак до життя;
• стиль;
• неробство.

«Аристократ»це така людина,яка заглиблена в собі тому терплячий до чужих помилок і недоліків. Він готовий прощати все,допомагати в любу хвилину тільки тим людям,які не зраджують своїм ідеалам і переконанням. Чого не прощає в собі,але може простити іншим.

Для аристократа властива важливість духовна традиція. В його мотивах домінуючим є не правила середовища,а правила «вищі» Тобто це совість та самокритика. Аристократ наповнений внутрішнім багатством духовної боротьби та переживань.

Отож головна моральна цінність «бути самим собою» тому він орієнтований на вірності духовним традиціям,мотивах поведінки,чистоті ідеалів.

Знання про аристократію широко розійшлись по всій країні. І вирішили,що єдиний спосіб визначити чи здатна людина бути при владі і керувати,це подивитися його родовід. Думали,що аристократ-це той, у кого родичі та батьки були заможні та знамені люди. До яких могли рівнятися,прислухатися люди у яких не такі надбання,щоб вони прагнули досягти такого ж ідеалу. Тобто,стати:розумним,відповідальним,намагатися підвищити фінансовий статус і мати смак до життя.

Дивлячись на те що говорить А. Шопенгауера,Ф.В Ніцше вони вступили не тільки проти моральних стосунків (які є не досконалі),ну й проти системних норм моральної поведінці , які «перероблюють та переоцінюють цінність» моральних.

Як говорив філософ «Щоб звільнити життя ,необхідно знищити мораль». Образність думок Ф.В.Ніцше,обізнаність та обгрунтованість їх висловлюваннями,міфами,що ускладнюють його філософські концепції. Ос чому деякі автори захоплюються його ідеями,а інші ,навпаки,називають його людиною який в душі є духовним полководцем фашизму. Різновидність моралі, як говорив Ф.В. Ніцше,належить до моралі «найкращих»,або до тих які відносяться в категорію «гірших».

Мораль аристократів — самодостатність. Вона появляється із самоствердження людини як сили природи. Наприклад, рицарські аристократичні погляди про цінність мають свою передумову «Квітуче,багате»

Аристократична мораль, її основою є «воля до влади».Вона є кращою та більша від інших норм поведінки людей та життя. Із «волі до влади» Ніцше виявляв основи моралі. Цінність цієї моралі є ті риси характеру людини,які характеризують її гармонійність,духовне багатство,благородність.

Мораль помічників та рабів, на думку Ніцше, сформувалася під впливом християнської релігії та античної філософії і вцілилась в концепцію людської солідарності та обізнаності. У Європі,через ці розказами та переконаннями,існує така мораль ,яка виражає можливість моралі. Вона,суперечлива,і має спільні важливі ознаки:

— рабська мораль виражає та захищає інтерес суспільства,але не особистості,вони спрямовані на підтримку хворих,слабих,та невдах.І етичні погляди цю рису цілком підтримують.Не потрібно в біді залишати,в цьому проявляється людяність.Ця ознака підтримує знеможливлених людей;

— Не досягнення певно поставлених цілей та досягнення мети призводить до скарг та притензійц на ідеальність.Із-за цього життя виглядає як нікчемним та не могочим. І що буде дратує.Якщо не змінювати обставини і погоджуватись з усім то людина виглядає як немогучою та не здарною. Що дуже дратує і робить її не впевненою.Гідність та моральні принципи втрачаються.Це є найголовніше в рисі поведінці.

-На людину дуже впливають зовнішні фактори. Ця мораль в має відлюднений характер,її представляє функціяя розуму інстинктів та почуттів. А пізнання та знання як обов`язкова діяльність не сприяє на покращення та не допомогає її. До цього ж ця мораль видається за самооцінку, і як людина себе поставить перед суспільством.

Дже важливим є виявлення поведінки та думки в суспільство.Потрібно дотримуватись етичниє норм.Знати міру,відчувати співрозмовника,адже для аристократа це є важливим.Без цього втратиться авторитет і знижеться самооцінка.

— рабська мораль полягає в подвоєнні особистості . В людині розділені риси характеру.Це як «добро і зло».

Це представлено в самій людині й пов`язане із другим «Я», із-за цього виражає невдоволення і неприязь першим «Я», через це у людини навіюються відчуття невдоволення собою,заниження самооцінки,виявляється сумніви та не рішучість у бідь яких рішеннях.Така риса може спонукати до змінення обдуманої думки на необдуману.

Для людини яка є прикладом для суспільства цю рису потрібно уникати.Я вважаю,що аристократ не повинен помилятися і похабно,необдумано,спонтанно міняти думку; — рабська мораль ніколи не була хорошою,вона підла і лицемірна. Як говорив Ф.В. Ніцше, кожна людина це фундатор свого життя.І як вона зарекомендує себе з перших днів так до неї будуть відноситись і все життя.

Насам перед людина повинна бути обізнаною,вихованою,знати правила етикету.Повинна мати ознаки співчуття які проповідували та надавали моральні традиції. А саме головне що людина повина відчувати себе вільною.Вчений вважав що добрим є те що змінює «волю до влади».Це почуття робить людину досконалою і могутньою.

Аристократ,який відчуває себе вільним здатний дотримуватись слова в будь якій итуації не дивлячись ні на що,а також він почуває себе сильним та незалежним.Знаючи що в тебе найвишуканіші риси поведінки,освідченість та довіра від людей,аристократ ніколи не поставись себе вище за інших,тих людей які ще не досягнули таких успіхів.В цьому теж проявляється ця риса.

Відбувається презирливе ставлення до простих людей в етичних поглядах Ніцше,зневага до людей,а також не цікавість їхнім маубутнім.Їхня думка «воля до влади» означає влада над собою,панування над собою.

Але досягнувши панування над собою,досягнувши всіх цілей особливо моральних та духовних потрібно переходити до панування над обставинами,щоб ні в якому разі вони не заважали досягненю поставлених цілей. Думка А. Шопенгауер до волі розумілась як початок чогось нового.Як воля впливаєна життя інших людей.

Вони стають сильнішими,цілеспрямованими,намагаються розвиватися не дивлячись ні на що. Все залежить від індивіда.Єлюди які більш цілеспрямовані є які взагалі не вірять в себе і для них повинна бути мотивація. Вони розчаровуються в своїх силах і опускають руки. Це принижує їх і опускає людську гідність. Але це не показник за яким потрібно оцінювати. Найголовніше це людяність,відданість. Я вважаю,що немає нічого не можливого. І якщо людина хоче досягнути успіху вона неодмінно цього досягне. Адже аристократ, це осягнення які є в кожного,але вони по різному виявляються і мають не стійні і однорідні риси. І як деякі говорять що це все із-за грошей.

Сьогодні вважається,що гроші створюють еліту. Так,гроші допомогають досягнути мету,вони забезпечують доступ до досягнення певних благ,як освіта так і якісні послуги. Але можна стати елітою не маючи великих коштів. Досконалість аристократа складається з гідної поведінки,хороших манер,освіти та стилю в одязі. Гроші допомагають здобувати ці речі,але вони не дають гарантії аристократії.

Отже, аристократ це людина вихована, придержується правил етикету,обізнана у всіх сферах,які вільно спілкуються на різні теми,і є прикладом для інших. Я дуже захоплююся такими людьми,адже для мене це людський ідеал. До таких людей рівняються,ними пишаються та гордяться. З ними можна порозмовляти на різні теми та прийти до вірного,обдуманого висновку.

Деякі люди вважають що з аристократами спілкуватися не легко,адже вони зверхньо ставляться до інших. На мою думку у них не повинен бути такий характер поведінки. Кожну людину можна вважати аристократом, відмінність у тому що в кожного свій рівень.