Для початку, щоб в повному сенсі зрозуміти основні постулати етичних ідей Китаю, потрібно заглибитись в давню історію цієї держави. Відомо, що моральні принципи,ставлення до світу та міжособистісні відносини формуються з плином історичного часу та становлення суспільства. Відповідно,основні етичні ідеї Китаю пішли з давніх вчень,які в той час панували.
Деякі джерела уточнюють час формування основних китайських етичних вчень, це приблизно друге тисячоліття до нашої ери. Першим джерелом формування етичних поглядів в Китаї були статті,та закони царя Му. Вони мали вигляд певного законодавчого документу. В цих статтях висвітлювалися основні моральні норми того часу. Згідно цих статей існувало чотири основні поняття,навіть в деякому сенсі правила. Перше з них це поняття «сяо».
Звичайно,кожен знає ,що на відміну від нас,нашого бачення світу,китайське суспільство,як в давнину,так и в сьогоднішніх реаліях,більш орієнтується на минуле. Такий орієнтир можна пояснити тим ,що поняття «сяо» — закон,або принцип в основі якого лежить шанування минулих поколінь,тобто предків. Саме цим принципом можливо пояснити особливості їхньої ментальності та особливостей поглядів на світ.
Відомо,що і до тепер в кожного будинку є місце вшанування померлих родичів.
Іншим етичним поняттям,яке виокремлюють «Статті,закони і моральні норми царя Му» є поняття «лі». Щодо цього поняття,то воно позначає закони світу,його порядок,а також правила вшанування та принесення жертви минулим поколінням. Третім етичним поняттям є «де». Воно висвітлює те,яким потрібно бути. Зазвичай,вчені пов’язують це поняття з «сінь»,що в перекладі с китайської означає бути слухняним,тобто етичне «де» це щось на подобі правила доброчесності.
Також поряд зі вченням царя Му існували інші вчення. Тогочасні уявлення про взаємозв’язок природи та людини відобразилося в певному етичному вченні,за яким існує п’ять основних стихій,які взаємодіють між собою. Такими стихіями є земля,вода,дерево,вогонь,вода і метал. За цим вченням кожна з цих стихій позначає певну якість людини: мудрість,мужність,вірність,шанування предків,або старших,а також вірність.
Поряд з існуючими етичними вченнями, виникає загострення критичної точки вчень,тобто виникла етична криза. Причинами кризи виокремлюють пошуки тодішніх філософів таких моральних норм і принципів ,які б не тільки урегульовували суспільні відносини і чесноти,а і врегульовували ставлення до держави,та уявлення про державний устрій взагалі. Саме з цією ціллю,на думку деяких вчених,і було створено конфуціанство.
Відомо,що Конфуцій особливо не змінював етичних та моральних понять,а лише вклав в них інший зміст. Наприклад,в вченнях конфуціанства присутнє,вже згадане раніше,етичне поняття «лі»,яке позначає закон побудови світу. По вченню Конфуція якщо вищі по статусу люди будуть дотримуватися цього вчення,то буду сталість світу і звичайні люди будуть їх слухатися,підкорятися. Чому саме вищі по статусу люди мали дотримуватися цього вчення «лі» ,тому що вони,на думку конфуціанства,є основними носіями моральних законів і норм,мудрості та доброчесності.
Основне етичне поняття в конфуціанстві є вчення «жень» — це людинолюбство. Поняття «жень» говорить про ту особливість ,що людина має бути в своїй ніші ,тобто кожен повинен відповідати своєму суспільному образу діяльності ,і тому як він відповідно своїй соціальній ніші повинен поводитися. У китайському світовченні ,світобаченні не ділиться на матеріальний і духовний світ,основним шляхом бачення будь якого явища(суспільного,морального) ведеться через призму позиції вчення про моральність. Тому на думку китайських філософів конфуціанство це в деякому сенсі духовне вчення,метою якого є самовдосконалення.
Отже,за принципами,які запропонував Конфуцій ,а відомо,що сам давньокитайський філософ не писав творів,він доносив своє вчення усно,а пізніше його послідовники-учні записали вислови свого вчителя в книгу «Лунь юй». В цих висловах і судженнях він подав уявлення про те якою повинна бути тогочасна китайська знатна людина в етичному контексті.
Етичним прикладом людини,яка є шляхетною є те, наприклад , що людина повинна бути гідною,стриманою,справедливою,відноситися гуманно до усіх людей,тобто любов до людей,відноситися шанобливо до знатних людей і бути прихильним до звичайного люду,і якщо в неї виникає почуття обов’язку то воно повинно бути безкорисним. А також обов’язком кожного вважається стремління до знань,джерел минулого,вивчення своєї історії.
Конфуцій в першу чергу наголошував на тому, що ці етичні правила і стремління відносяться більше до правителя, імператора. Звичайно,імператор в першу чергу повинен бути взірцем для простих людей,тому в ньому повинні концентруватися ці всі якості та чесноти.
Продовжуючи, на рівні з все вище зазначеними етичними вченнями Китаю існувала низка вчень так званих «книг». Давньокитайські філософи,які продовжували вивчення моральної проблематики тогочасного суспільства,виокремлювали етичні проблеми саме в аспекті відносин між різними соціальними верствами населення,сімейних відносин і говорили про те яким повинен буди імператор,тобто правитель.
Прикладами є народна творчість Китаю,яка представлена в «Книзі пісень» ,ця книга висвітлює яким не повинен бути правитель,вона в деякій мірі деякі якості осуджує ,а деякі прославляє,тобто яким сильним,добрим і справедливим повинен бути правитель. Також в іншій пам’ятці «Книги історії» повертаються до моральної проблематики і кажуть про те,якою особистістю,досконалою чи ні повинен бути правитель Китаю. В «Книзі перемін» говориться про ,всім відомим, поняття «інь» і «янь»,і китайські філософи осмислювали їх саме в моральному аспекті,тобто як повинні поводитися люди в житті,щоб ці два поняття були в гармонії.
Кажучи про етичні ідеї Китаю, не потрібно забувати про основне китайське вчення даосизму. Основоположником даосизму був Лао-цзи,який визначив основне поняття цієї філософії – «дао». «Дао» — першооснова всього ,що існує,яке пов’язано і взаємозалежить від один одного. Тобто, людина пов’язана з природою,природа «дао» це дотримання цією людиною,згаданого вище,поняття «де»,тобто бути в гармонії з природою. Якщо ж людина перечить установленим «дао» речей,людина стає злою. Щодо основного морального положення даосизму є без діяння. Тобто чим більше людина не буду перечити тієї плинності життя яка задана «дао» вона буде високоморальною і етичною особистістю.
Отже, основними моральними принципами Китаю є те, що людина повинна послуговуватися всіма якостями особистості, які задані певними правилами та законами суспільства того часу. Ці закони діють ,звичайно,дещо видозмінено. Основні етичні поняття існують і зараз,що робить етичні ідеї Китаю своєрідними і цікавими для осмислення.
