Серед античних філософів було чимало видатних людей. Вони досліджували людину та її суть, приходили до зовсім різних думок та висновків. Софісти молодшого покоління вважали людські знання відносними та намагалися довести всі свої твердження, навіть ті, які були зовсім абсурдними.
Софісти були першими дослідниками, які поставили людину в центр пізнання, розглядали її як творчий початок світу, досліджували її як особистість та доводили першість людини у всьому, іі безсумнівне втручання у формування світу та закономірностей Всесвіту. Особливу роль приділяли оточенню людини, тому яке життя вона обирає, як його влаштовує, як розставляє пріоритети та бореться із негативними факторами впливу на її розвиток. Вчені мали людину за такий званий радар, який протягувався від космосу до людини, доводили їх тісний зв’язок, Представники течії софістів обдумували значущість речей для людини, розмірковували про можливість та права людей робити вибір для себе дивлячись на свої інтереси та смаки.
Софісти надавали дуже велике значення людському призначенню та вносили в наше життя дуже багато зайвого вічного смислу. Адже, наше перебування на землі тимчасове, наше головне завдання: продовження роду, наші діти, родина, розвиток нас та наших маленьких нащадків. Суть у переданні культури, звичаїв наших пращурів наступним поколінням. Думаю, нс не варто єднати з Всесвітом, лише тому, що нас так багато, всі ми різні, кожен з нас має окрему думку, різне бачення, різні етичні знання та норми. Створена людьми культура є індивідуальною, вона поступово змінюється, залежно від часу, покоління та століття, тому єднати її з якимсь вічним та сталим визначенням не варто.
Проте, софісти людські чесноти дуже визнавали, приписували до них набуті людиною у соціумі власних моральних якостей, методами спілкування, рисами характеру, професійних навиків , які допомагали людині самоствердитися у житті і розвивали її як особистість. Наприклад, такий вчений як Горгій вважав що у чоловіків та жінок, дорослих і дітей, вільних і рабів різні чесноти, оскільки ми всі різні ззовні, різні по нашому вихованню та колу спілкування.
Досліджуючи всі висновки софістів, можна дещо розібратись в їхніх переконаннях та думках. Вони прагнули визначеного чіткого знання про людину, від самого початку її життя, та до подробиць її розвитку надалі.
Софісти виокремлювали чіткі вказівки до виховання дитини: хто, як і якими методами мав виховати малечу, що повинен дати йому родинний колектив, а що дитина сама повинна була навчитись та дізнатись вже будучи дорослою та самостійною. Також їх чіткі переконання були в добросовісному вихованні малечі, поважанні нею навколишнього світу та любові до оточуючих. Дитину мали виховувати батьки, пізніше – вихователі, потім вона повинна була вивчати закон та чітко слідувати написаному.
Також софісти були першими хто проголосив думку, про те що люди різні, не лише за моральними якостями, а і за впливом їхнього матеріального та соціального стану.
Якщо брати до уваги мене, то в чомусь я погоджуюся із думками античних філософів. Я думаю, що моральні якості та етичні норми у людей різного соціального стану, особливо у наш час, дуже різняться за відношенням до людей, речей та самих себе.
Людина, яка досягла в житті всього сама, була вихована у звичайній родині та мала належне виховання буде нести в собі вогник добра і любові у світ. Нажаль, не можу такого сказати про людей, які виросли у заможних родинах, стали володарями мільйонного статку та розпоряджаються грошима не пропрацювавши жодного дня в своєму житті. Такі люди жадібні та лицемірні, які вважають що весь світ повинен бути тільки за них, які не сприймають критики та мають завищену самооцінку.
Звісно, це такі крайнощі, які ми зустрічаємо не на кожному кроці, але все-таки такі люди є. Також думка щодо виховання дітей, мені здалася дуже вірною, бо слухати старших треба привчати дітей з малечку. Велика помилка батьків – зовсім не помічати дитину. Тоді, коли батьки захочуть чомусь навчити і в чомусь застерегти, дитина вже не буде слухати вас, а робитиме все по-своєму. Коли дитина стане дорослою і буде жити окремо від батьків, її головним наставником буде закон, який десь порадить, від чогось застереже.
Ми всі живемо поруч і разом, у нас є і друзі, і вороги, наше життя то приносить нам радість, а іноді і дуже засмучує. Головне, не втрачати людської гідності і завжди пам’ятати виховання наших батьків, приходити на допомогу тим, хто поруч і тим, кому потрібна допомога. Софісти досліджували це питання так давно, а актуальним воно є і в сьогодення. Ми живемо не знаючи що буде завтра: прибуткові заводи можуть збанкрутувати, дім зруйнуватися,лише
Людська гідність та доброта врятує нас від тяжкого часу безсердечності та влади грошей. Недарма, ми вивчали сім біблійних заповідей, які є золотими правилами, вивчаємо курс етики у школі та в інституті, бо наше головна мета – бути освіченими та людьми з великої літери і навчити цьому наших маленьких наслідників, аби Світ розвивався з любов’ю і добром.
