Що найголовніше в житті? Більшість нормальних людей скажуть що це сім’я та її цінності, допомога людям ‘’слабшим’’ за нас, певний вид мистецтва – загалом творення чогось прекрасного для інших, передавати свою, в деякому сенсі, любов до іншої людини. Але на противагу добра завжди є зло, і цим злом, на мою думку є значна частина людей з ‘’комплексом неповноцінності’’, які гіперкомпенсують свою невдачу на інших людях або тваринках(зазвичай слабкіших за них), в основному через прояв певного виду агресії.

І саме таких людей вперше ввів у термінологію психології А.Адлер., залишивши їх там назавжди. Але не всі люди з ‘’комплексом неповноцінності’’ погані. А.Адлер класифікував їх за способом компенсування своїх недоліків: ті люди котрі стараються розвинути, виправити свій недолік до нормального рівня; люди які гіперкомпенсують свою невдачу через іншу свою якість, або якісь дії; та ті котрі уникають свого недоліку, боючись ‘’обпектись’’ ще раз через свій недолік.

Тільки перших Адлер вважав нормальними людьми які можуть вирішувати свої проблеми, та як підсумок, вони можуть допомагати іншим, та забезпечувати щастям своїх близьких, створюючи майбутнє людства. Я на відміну від Адлера, вважаю, що третя група не безнадійна, і при правильній терапії, їх можна перетворити на людей з першої групи. З приводу другої групи, на мою думку, тут дещо складно проводити якусь терапію для трансформування їх до першої групи.

Але багато людей, які відносяться до другої та третьої групи, можуть мені сказати що вони в житті стикались з такими проблемами; так що ж тепер всі люди погані, лицемірні створіння які не можуть створювати майбутнє!? Я відповім ні. Я, як і Адлер, засуджую тільки тих людей які беруть свою гіперкомпенсацію як сенс і кредо свого життя, щоб використовувати в повсякденності, та тих людей які під час своєї гіперкомпенсації шкодять(морально або фізично) іншим людям або тваринам, щоб повисити собі самооцінку, та у певній мірі, знизити у себе рівень фрустрації.

Такі люди, вони як чума людства, як ракова пухлина в морально-етичних відносинах всього людства. Ці люди, у більшості випадків, передають свою хворобу ‘’невдахи’’ у свої наступні покоління, руйнуючи при цьому морально-етичні відносини більшості людей між собою. І це не поодинокі випадки, через жорстоку гіперкомпенсацію таких людей і створюються люди з першої, третьої групи, а також створюються багато людей подібних ‘’ним’’. Не поодиноким прикладом являють собою, наприклад, сімейне тиранство, одного з батьків, де тираном, зазвичай, являється людина з другої категорії, яка компенсується на слабших. Тому що, на мою думку, тільки слаба людина може образити слабішу людину заради пониження рівня фрустрації, та повишення самооцінки.

Сильна людина(людина з першої категорії) ніколи не буде ‘’возвишати себе’’ на ‘’кістках’’ слабшого, сильна людина буде боротись тільки з равною собі, або ж самим собою. Якщо ж брати наш розглянутий приклад про сімейного тирана, я приведу вам низку класичних подій, які стаються коли дитина народжується в подібному оточенні, як вона заражається цією чумою, і передає її в масси.

Маленька дитина, народжена в такій родині, з дитинства бачить в основному агресію і насилля , яка спрямовану на неї, так і насилля спрямоване на інших. У такому агресивному середовищі дитина стає або другого або третього типу, але ми розглянемо найрозповсюдженіший вид – другий. Ця дитина постійно бачачи насилля, починає сприймати таку поведінку за норму, або ж він дуже сильно замикається в собі(третій тип), або ж і те і інше разом, з домінуючим другим типом. Ця постіна агресія зі сторони одного з батьків-тирана, дуже сильно занижує самооцінку дитини, та збільшує рівень фрустрації, яку ця дитина починає виміщувати на інших дітях, у період коли вона починає соціалізуватись з іншими. Ця дитина, яка вважала себе найслабшою істотою у світі, починає бачити що довкола неї є інші діти, серед яких є діти які слабші за неї.

І тут у ’’хворої’’ дитини міняється свідомість, і вона починає гіперкомпенсуватись на інших дітях(які не знають що таке справжня агресія та жорстокість), і тим самим хвороба розповсюджується, перетворюючи вчорашніх милих, не знаючих агресії дітей, або в сильних ‘’суворих захисників людської моралі’’, або в духовно зламаних людей, не здатних нікого захистити, навіть себе; а також починаються створюватись нові ‘’хворі’’, які передають це далі.

І все це повторюється все далі і далі, із покоління в покоління, отруючи наше суспільство. Але якщо подивитись на все це з іншої точки зори, то можна сказати що ці люди є випробуванням для кожного з нас, випробуванням яке робить всіх нас сильнішими, допомагає людям навчитись пристосовуватися до цього жорстокого світу, показує яка людина є, і що вона може заради власних потреб. Але я за те, щоб в світі панувала деяка любов щодо інших людей, природи, космосу, і я за те щоб люди не використовували гіперкомпенсацію своєї проблеми, ображаючи при цьому інших, а щоб люди бачачи перед собою проблему йшли до неї напряму щоб вирішити її та прибрати назавжди із свого життя, і щоб після цього дарувати іншим людям добро та любов, оскільки любов – це є вихід від цієї жорстокості, яка ‘’літає на крилах’’ по всьому світі.