В. Винниченко задля нашого народного і людського блага хотів віднайти рецепт вдосконалення людини і її життя ,сформувати такий собі «світ моралі » . Ці пошуки були потрібні і йому .

Сама ідея конкордизму – це кропіткий результат аналізу роздумів , досліджень різних галузей науки і течій релігії , які тільки можуть існувати . Це не новина для людства – пошук такого рецепту , а тому відношення до таких ідей цілком прийнятно вважати нереальними . Проте сам «конкордизм » являє собою цілу систему поглядів ,глобального характеру . Тому це важка і варта уваги робота .

Це ціла система буття за В.Винниченком метою якої є гармонізація людини з довколишнім світом. Очевидно , сам відомий українець відчував потребу в цьому . Всі ми коли не будь таки відчуваємо таку потребу в гврмонії власного внутрішнього з зовнішнім. Цей фактор нагадує нам про те ,що ми суспільні по суті своїй.

Згадати тільки світові релігії і їх твердження про те ,що ми – одна матерія ,і вплив ззовні вплине на внутрішню складову нашу . Оскільки ми одна матерія , слідуючи такрдженням деяких матеріалістичних релігій індусів , то ми – все і водночас ніщо , або ж ми частина . Тоді зрозуміло ,що будь-який вагомий чи невагомий дискомфорт впливає на нас .

Слід звернути увагу на те в який ча жила ця постать . Кінець ХХ століття – страшна , агресивна доба розмитої моралі і нівелювання цінностей. Він зіштовхнувся з моральною безвихідністю ,яка зароджується від таких несумісних понять філософії та культури яу моральність і свідомість в яких в той час жилося Переважно ця доба відома говорінням про одне , а результатом зовсім іншим . Коли в голос проголошувалась рівність цінностей , а чинилось насилля і катування , то моральне суспільство як таке відпадає , а тому моральна свідомість і моральність людей піддавалась нищівній критиці і гонінням . Страх сказати правду ,як і страх голоду – пронизує до кісток і паралізує.

Сама постать В.Винниченка як відомого драматурга і суперечливого політика викликала цікавість.
Посеред великої кількості проблем політичного ,суспільного характеру , тут ще було місце професійно-індивідуальній проблемі митця . Його звинувачували у поліфонізмічній критиці визнавали Винниченка як “суперечливу” постать , вважали сумнівною його зайнятість з цього приводу логічною , обґрунтованою системою . Крім того мінусом було те, що його філософський доробок ,а також останні романи так і не видали .

Отже, в основі щастя має існувати прагнення до нього . Цьому мають сприяти умови (зовнішні та внутрішні ) . Тобто мотивація у нього ,звичайно ,як вагомий фактор для пошуку щастя. Проте , для чого це щастя ? Для насолоди ? Для користі чи чогось вищого ? Переважно , теорія щастя , або ідеального суспільства вважається утопічною .Винниченко порушив і це поняття ,знайшов її корені в етичних і філософських прагненнях людини до виправдання свого сенсу існування.

Винниченко шукав мораль і моральність так як цього вимагав від нього той час в якому він опинився . ХХ століття – це моральна катастрофа. В наш час ми маємо свою моральну катастрофу . Це все вимагало пояснень і пошуків причин.

Ідеї марксизму-ленінізму засаджувались , поширювались ,їх дотримувались . В чому причини і як це могло статись ? Чому люди не бажають оминути ,запобігти насиллю ? Все це пояснюється просто- це було не вигідно системі . Ситсема хотіла керувати «гвинтиком» ,а не викруткою .

Розділяй та владарюй!-принцип тодішньої системи . Людські цінності не потрібні , бо системи не буде . Людина свідома має принципи . А принципи? З ними не спорять .

Він був переконаний ,що людина сама повинна дійти до щастя ,коли того бажає , так як це її щастя . Навіщо когось підштовхувати до щастя , коли людина сама повинна його бажати . Коли це не так , то сенсу в такму щасті для людини такої не буде . Це значить ,що щастя для неї в чомусь іншому ,ще не найденому . Чи може людина бути настільки затуманеною, щоб вважати насаджене кимусь щастя – власним ? Історія покаала ,що так . Проте , всьому є кінець . Такі люди – бездумні , а значить втрачають свою людську суть .

Винниченко писав ,що хоча якою б абстрактністю не здавалося часом життя і його сенс теза про те, що життя – вищий сенс для себе самого, пошуки власного існування – неодмінна духовна турбота кожної людської особистості, не можуть стати нище людської байдужості і сліпості , несідомості і не хотінні(ліні). Страшно , коли жодної відповіді на запитання про смисл буття – це, за словами видатного сучасного психолога В. Франкла, «найбільш людське з усіх запитань» ми чуємо байдужість і лінь.

За Винниченком свідомість і поведінка- обумовлені класовістю. З громадянської точки зору і з політичної він підтримував поняття моральних якостей в цих сферах. Коли це суперечить суспільним вимогам, то він мотивується принципом «власної гідності і чесності з собою та іншими»,тобто ,не дати обставинам паралізувати твої цінності . «Конкордистська система » розглядає та роз’яснює такі поняття як цілісність і плнота буття , рівновага , шлюб,коханн,його проблеми , народження дитини через концепці. –інстинкт-розум.

У своїх пошуках він відштовхувався від ідей Ніцше , і занйшов альтернативу в розумінні моральності. Завдяки цим ідеям віднайшов розуміння співвідношення людини зі своєю природою ,але не прирівнював її з власними людськими внутрішніми пробудженнями .Відстоював думку за переоцінку прав жінок. За Винниченком , для того ,щоб створити щастя , треба розуміти його і мати певний «досвід щастя » .

Проаналізувавши філософські праці різних дослідників ,Винниченко зупинився на ідеї писати власну “Книгу про щастя”. Де в ній порушив традиції евдемоністичної етики, — використавши спадщину класиків філософії . Також мав намір викласти свою теорію моралі і щастя вже через модерні стичну модель етики.

Він був переконаний, що “щастя — твір нашої волі, нашого розуму, сил”.Через ідентифікацію власних героїв письменника , сучасники дослідили в Винниченка його власний процес самовиховання, наприклад , торкаючись проблеми інстинкту , він його розглядав як новий моральний принцип через аналіз проблем щастя людини і умов в яких вона опинялася . Всю концепцію щастя Винниченка можна оприділити ,як рух до вічних істин .