У будь-які часи знаходилися люди, які любили поміркувати про все і ні про що одночасно. З історії ми знаємо про багатьох мислителів, філософів, вчених і т.д. Хоча варто визнати, що глобальні, одвічні питання приходять у голову не тільки людям, які працюють головою, так чи інакше вони приходять в голову будь-якої людини, хоча б раз у житті.

І, звичайно ж, якщо говорити про сучасних людей, поневіряння просторами мережі Інтернет можуть допомогти ознайомитися з думками інших людей в питанні, яке виявилося цікавим, але однозначної відповіді на подібні запитання поки що нікому не вдалося дати.

Багацько етичних проблем, питань так само входять в число тих явищ, які достатньо сильно привертають увагу суспільства. Наприклад, поняття дружби, кохання з певної сторони теж етичні і немає жодної людини, яка б не замислювалася над тим, що таке ця сама дружба і любов, які у цих явищ особливості і чи є в них часові обмеження або грубо кажучи строк придатності.

Однак тема есе присвячено трохи іншій тематиці, а саме двом найбільш відомим філософам середньовіччя Д. Скотту і В. Оккаму.

Кожен з них у свій час і в своїй манері розмірковували над певними поняттями, явищами і іншим, і слід зауважити, що більша частина їх етичних роздумів тісно переплетена з релігією і відповідно релігійними уявленнями.
Якщо заглибитися, то варто розібрати вчення кожного з філософів окремо.

Д. Скотт — це шотландський теолог, крім того філософ, ще схоластик і францисканець. Його внесок у філософію, релігію досить великий і, на думку такого вченого, як В. С. Соловйов, Д. Скотт був останнім і найбільш незвичайним й оригінальним представником, так званої золотої епохи середньовічної схоластики і таким чином був передвісником іншого світогляду. За що отримав своєрідне прізвисько Doctor subtilis («Доктор тонкий») за своє проникаюче, набагато тонший образ думок.

Що ж до його етичних роздумів то вони розвивали тему моральності, що буде її основою, з чим це пов’язано і її взаємозв’язок з Богом.

Він вважав, що основою моральності людини буде його бажання блаженства і відповідно, що без цього її як такої взагалі не буде. Його основна думка про те що, втілюючи свої бажання, думки і т.д., ми прийдемо до вищого блаженства і віднайдемо свою особисту моральність. В своїх роботах він не рідко звертав увагу на відмінність своїх поглядів від Ф. Аквінського і не дивно, що розмірковуючи про моральність, знову-таки вдається до порівняння. Скотт вважав, що остаточна мета моральності буде залежати від волі, а не від однієї лише віри в Бога (пріоритетна думку Ф. Аквінського).

Д. Скотт мав інші уявлення і більшою мірою намагався зв’язати феномен моральності з притаманними людині якостями, властивостями які апріорі повинні бути у будь-якої людини, не залежно від її етнічної чи будь-якої з інших приналежностей.

Філософ вважав, що будь-яке діяння людини залежить від проявів її волі і природно чим сильніше розвинена воля, тим наполегливіше людина буде йти до своїх цілей, досягаючи блаженства. А досягнення блаженства і є моральність.

Але варто так само відзначити, що Д. Скотт описував таке поняття як норма моральності і характеризував її як єдину Божу волю, яка визначає закони нашої діяльності, як природної, так само і релігійної та всіх інших, яких люди мають дотримуватись.

Скотт будучи членом чернечого ордену не міг відкинути релігійні погляди, тому своїми ідеями та міркуваннями етичного і не тільки напрямків, намагався знайти підтвердження існування Бога і припускав, що діяльність людини повинна враховувати наявність Бога, того, хто стежить за всіма людьми.

Крім того він також звертався до понять добра і зла, як до етичних категорій, хоча знову ж переплів їх етичну суть з релігійною. Він вважав що діяння людини будуть добрими або злими залежно від того, наскільки людина вірить в Бога, не сумнівається в тому, що він вища сила добра.

Загалом у Скотта досить цікаві і правильно підмічені тонкі погляди на питання, що розглядаються. Але часи середньовіччя минули і ці роздуми стали надбанням історії.

Що до В. Оккама, то він — англійський філософ і так само як Скотт францисканський чернець. Він разом з Д. Скоттом в своїх етичних та інших працях приділяв особливу увагу питанням етики і моралі.

І його думка в цих питаннях відрізнялося від думки Д.Скотта. Оккам стверджував, що ідеї Скотта вимагають доопрацювання, так як воля у нього буда обмежена у своїх можливостях і сильно залежна від Бога у всіх сенсах. Він звертав увагу, що воля як якість дана людині Богом і що являє собою, по суті, Божественну волю не може обмежуватися ніяким чином.

Оккам зробив акцент на тому, що наявність загальних понять у речах не може бути, так як він вважав, що їх немає й у Бога. Бог це щось недосяжне для людини і як ми можемо приписувати йому які-небудь поняття. Крім того філософ вважав, що оскільки Бог не досяжний, то для того що б пізнати світ, треба пізнати один одного, значить якщо люди почнуть вникати і пізнавати самих себе і людей навколо, то таким чином пізнають світ, бо світ навколо і є люди.

Оккам велику увагу на противагу Скотту почав приділяти людям і їх особливостям, але як ми бачимо, все ж рішучого відходу від релігії на той час ще не здійснив.

Крім того досить значний вплив на погляди Оккама з морально — етичних питань зробив П. Абеляр, його вплив спонукав Оккама пов’язати таку етичну категорію як совість з іншим поняттям етики — природним моральним законом життя. Ось тому в етиці В. Оккама присутня думка про те, що моральним може бути визнане тільки те, що не суперечить совісті кожного індивіда в сукупності з іншими і звичайно ж окремо.

Розглядаючи цю його етичну ідею, ми можемо бачити, що Оккам взявся ще за одне етичне поняття — совість. Це ще одна його відмінність від розмірковувань Скотта, який не згадував його в своїх роботах і засновував поняття моральності на блаженстві. А Оккам ж за основу цього феномена, взяв совість.

І в даному випадку мораль визначалася кожною окремо взятою людиною і властивих їй якостей. Якщо морально те, що не суперечить совісті, а у кожного рамки обмеженості совісті різні, то і моральність буде відрізнятися. А якщо немає якогось певного критерію, то ніхто не має права засуджувати іншого.

В цьому випадку, я вважаю, що допрацьовувати вже потрібно теорію Оккама, тому що для запобігання виникнення хаосу, повинні бути хоч найменші стандарти, які б об’єднали всіх людей, так як вже було зазначено межі допустимого у кожного свої.

Ось такими були етичні вчення і роздуми Д. Скотта і В. Оккама — філософів середньовіччя. Яскраво виражений акцент їх навчань в тому, що епоха сильно впливала на думки людей, і деяким чином заганяла їх у межі, які переступати було неприпустимо, та й іноді небезпечно для життя, якщо згадати середньовічну інквізицію. Саме тому їх ідеї так само частково або повністю були просякнуті взаємозв’язком етичних понять і релігійних.

Пізніше в ході розвитку ці роздуми перейшли в нові і так триває до наших днів. І навіть у сучасності відповісти на багато питань однозначно не представляється можливим, хоча розмірковувати нікому і нічого не заважає.