Суспільство в різні часи стикалось з різноманітними морально-етичними проблемами, і, мабуть, важко навести приклад, коли воно було повністю задоволено поведінкою людей. Починаючи з давніх часів моральні цінності постійно змінювались, змінювалось суспільство, і коли одна дія переставала бути чимось неймовірно непристойною, її заступала інша.

Кожна епоха мала свої моральні правила, неписані закони, які мали дотримуватись. Також це залежало і від регіону та частини світу.
Наприклад, якщо в епоху Середньовіччя все зводилось до служіння Богу та догматиці, яка проповідувалась церквою, до головним для народів далекосхідних регіонів головним було служіння імператору. Якщо в Європі деякі тілесні прояви були(і досі залишаються) аморальними, такі як відрижка та ін., то на Сході це було природно, тому що від цього нікуди не дітись. Щоправда, схожими були стосунки між чоловіком та жінкою, коли вважалось, що тілесна насолода також є аморальною.
До XXI століття моральні цінності мало змінювались, і в тих самих різних регіонах залишались незмінними, і унікальними.

Зміни, які відбулись за останні два десятиліття стали найвизначнішими, тому ще ні одна епоха не урівнювала настільки різні культури.
Справді, з розвитком тих технологій, які ми тепер знаємо, відкрились навіть ті двері, які відкривати зовсім не хотілось. В шістдесятих відбулась сексуальна революція, і тепер розмовами про інтимні сторони життя нікого не здивуєш. Це, мабуть, найяскравіший приклад, який можна привести щодо моральності сьогоднішнього суспільства. Якщо раніше діти (чи юнаки) дізнавались про такі аспекти життя в досить пізньому по нашим мірилам віці, то тепер ніхто не дивується, якщо сьогодні спитати семирічну дитину, звідки беруться діти, і вона дасть досить конкретну відповідь.

Словом, сьогодні ми маємо набагато менше правил, ніж, скажімо, 20 років тому.
Що сьогодні вважається аморальним? Чи просто неввічливим?

Як часто можна почути в метро, що молодше покоління не має абсолютно ніякої поваги до віку і не поступається місцем? Чи що вчителька молодших класів повинна пережити всі муки пекла перед тим як закінчиться день, тому що діти просто її не слухають і зривають уроки? Що діти забули про свіже повітря, тому що їх неможливо відірвати від комп’ютера, що неграмотність та грубість перемагають ввічливість?

Проблема в тому, що питання моралі та етики як старий корабель, поки залатаєш одну пробоїну з’являється інша, і набагато серйозніша від попередньої.
З іншого боку, якщо все-таки подумати, то вся мораль сьогоднішнього суспільства зводиться до одного: не заважай іншому. Морально все те, що не заважає іншому. В умовах повної лібералізації всіх сфер життя, від нас вимагають не так вже й багато. З розвитком капіталізму, в умовах якого все продається і все купляється, такі поняття як продажність чи зрада вже не мають того значення, яке воно мало до цього. Я живу і працюю, нікого не чіпаю і мене ніхто не чіпає. Я не виставляю свого особистого життя на показ, тому те, що відбувається там нікого не повинно цікавити і зачіпати – якось так звучать сьогоднішні правила.

Менше стало глобальних проблем на кшталт расизму, фашизму і націоналізму (не беремо до уваги мусульманські країни), оскільки все-таки після досить жорстокого і активно бойового XX ст. люди зрозуміли, що так далі продовжуватись не може. Ось померли люди, які все життя боролись за рівність людей та їх свободу, такі як Фідель Кастро, Нельсон Манделла та Уго Чавес. Щорічні промови Далай-Лами на врученні йому нагороди за мир, які закликають світову спільноту зменшити агресію сильніших держав щодо слабших, все це закликає нас не зациклюватись на собі.

Можна сказати, що в епоху, коли все продається і купується, коли індивідуальність є найвищою цінністю, питання моралі стає бляклим і не завжди доречним. Переважає егоїзм за прихованою доброзичливістю, пошуки власної вигоди та чханням на інтереси інших людей.

Звичайно, все не настільки погано, адже за кожним падінням іде злет. Коли сучасне суспільство зіткнеться з дійсно важливими питаннями, тільки тоді можна визначити ступінь його моральності чи аморальності. А поки що наша задача полягає в тому, щоб самим бути хоча б трохи альтруїстичними, поступитись тим нещасним місцем в метро бабусі, та виховувати наших дітей в атмосфері поваги та любові.