Поняття етики завжди турбувало людство. Багато філософів і мислителів замислювались над найважливішими питаннями всіх часів і народів—про сенс життя, мораль і моральність, добро і зло. Як наслідок роздумів, видано величезну кількість книг, трактатів та праць, в яких можна простежити ставлення людей до цих важливих і актуальних питань на різних етапах розвитку суспільства.

Не один філософ намагався розтлумачити важливі етичні поняття та донести їх до народних мас. Але по-справжньому вдалося це лише деяким з них. Їхні праці лишаються актуальними й до сьогодення. Їх детально вивчають, перекладають, цитують. Це свідчить про те, що сфера людських відносин і взаємодії завжди цікавила людей. Величезний вклад, в цю сферу зробив учень Платона, Арістотель.

Це видатний давньогрецький філософ, який народився в 384р. до н.е. у місті Стагіра. Його діяльність є важливою для становлення етики, як науки. Він збагатив етику новими поняттями та баченнями. Саме він, для позначення спільності чеснот в характері людини, вводить термін ”етика”. Чесноти людини, або, як їх ще називають, душевні якості, на думку філософа є рисами характеру і темпераменту людини. В своїх працях— “Нікомахова етика” , ”Евдомова етика” ,”Політика” та багатьох інших, автор намагається розкрити витоки моральних уявлень, звертаючи увагу на спосіб життя людей.

Арістотель визначив, що люди уявляють щастя і добро, виходячи із власного способу життя.

На основі цих спостережень, автор визначає три основні підходи до життя. Першим підходом автор вважає життя більшості. До них Арістотель відносить людей, які під поняттями щастя і добра, мають на увазі лише задоволення. Такі люди наповнюють своє життя виключно приємністю, втіхами та насолодами. Власне Арістотель не схвалює такий підхід до життя, вважаючи його недостойним. Другий підхід до життя називається державницьким. Полягає цей метод у тому, що людина прагне поваги, однак Арістотель найкращим вважав третій підхід до життя – споглядальний, адже на його думку, споглядальна діяльність є найвищою.

Так філософ, спостерігаючи за різними підходами та способами життя, дійшов до висновку, що щастя не може бути універсальним, однаковим для всіх поняттям.
Серед усіх праць і досягнень філософа, дуже цінною вважається етична теорія Арістотеля, адже вона має велику вагу, в становленні етики, як науки. Саме він дослідив та систематизував основні поняття етики.

Також заслугою Арістотеля є те, що саме він надав дуже великого значення моральності.

Підґрунтям вивчення моралі та моральності є вчення Арістотеля про душу. Згідно цього вчення, душа людини має дві складові – моральну та розумну. Моральна складова також поділяється на дві частини – природну доброчесність та доброчесність з елементами розсудливості. Розумна ж складова мітить у собі також дві частини – розсудливу та теоретико-пізнавальну. Завдяки такому розподілу, на думку філософа, кожен індивідуум має право на власний вибір. І лише нам, стверджував філософ обирати, добрими чи злими нам бути, щедрими чи скупими, людьми високої моралі, чи аморальними.

Важливим елементом моральності, на його думку, є її виховна спрямованість, автор розглядає моральне виховання, як нерозривний процес, що поєднує в собі не тільки пізнання власних чеснот, а й їх практичне виконання.

Цей момент, на мою думку, не завадило б наголошувати сучасній молоді, адже досить часто можна спостерігати, як люди, що вважають себе моральними, є такими лише на словах. На превеликий жаль, коли діло доходить до практичного виконання, майже всі демонструють зовсім не те, про що говорять, коли приписують собі моральні чесноти.

Важливою частиною спостережень та досліджень Арістотеля також є вивчення відносин між людьми. Особливу увагу філософ приділяв вивченню дружніх відносин. Він стверджував, що дружба є одним з найбільших благ для людини. В своїх працях, Арістотель підкреслював значимість щирості і вірності у дружніх відносинах. За їх відсутності, вважає автор, неможливо побудувати справжні дружні відносини, відчути одне з найбільших благ для людини. Філософ закликає цінувати своїми друзями, завжди приділяти їм багато часу та уваги, бути уважним слухачем та приємним співбесідником.

Також досить значимою для Арістотеля була проблема справедливості. На його думку, це одна з найважливіших тем, тому її вивченню він присвятив значну частину свого життя. Справедливість він розглядав, не лише, як здатність людини робити правильні вчинки, а й як моральну чесноту, що допомагає робити правильні вчинки, враховуючи інтереси інших людей.

Загалом, варто звернути увагу, що розкриваючи основні поняття етики, Арістотель завжди розглядав людину, як соціальну істоту. Наші вчинки, стверджував філософ, впливають не лише на наше життя, а й на життя оточуючих нас людей. Він завжди закликав думати не лише про себе, а й про ближніх. Саме у цьому він вбачав найбільшу відповідальність кожної людини.

Отож, як на мене, основні етичні погляди великого давньогрецького філософа, відображають не тільки стан давньогрецького суспільства, стосуються не лише давньогрецьких людей, а й є актуальними і на сучасному етапі розвитку людей, стосуються кожного з нас. Дослідження його праць може бути важливим елементом у формуванні власних етичних понять і принципів, можуть бути важливою сходинкою у саморозвитку.

І хоч Арістотель помер у 322 р до н.е. , проте він лишив нам багато безцінних думок. Знайомлячись з його працями, ми маємо чудову можливість використовувати досвід минулих поколінь, який там описаний. Арістотель, безсумнівно,є одним з найвидатніших філософів та мислителів. Його діяльність надихає і надалі досліджувати таємниці людського буття, відкривати нові шляхи, для побудови найкращих відносин для взаємодії в людському суспільстві.

На мою думку, багато його порад і вказівок можуть допомогти у вирішенні сучасних потреб і проблем суспільства, адже він у своїх працях розкриває вічні та незмінні поняття і цінності.