Етика ХХ століття – це період, який можна вважати переломним для суспільства, в якому відбуваються бурхливі соціальні і культурні події в усьому світі, усвідомлення реальності загибелі людей — все це дає поштовх до проблем людства, які висвітлюються в етичному світі.Не зважаючи на це, світ іде вперед і відбувається розвиток науки та техніки, передують нові відкриття. З однієї сторони – це період глобальних проблем, кризи культури, з іншого – це той відрізок часу, в якому проявляється свобода.
Якщо брати до уваги припущення Спенсера, то він вважав, що «мораль є не що інше, як пристосування організму до навколишнього середовища на рівні людини», тобто люди того часу думали про те, як жити в цьому суспільстві, як розвиватися і йти далі — це і було головною проблемою людства.
Першою, хто звернувся до проблем етики в період ХХ століття була марксистсько-ленінська етика. Вона мала новий підхід та шлях до вивчення сутності моралі. Ця сутність полягала у боротьбі проти пролетаріату, але все ж таки радянська етична наука мала погляди на те, аби спрямувати свою увагу на проблеми, які носили характер розробки теорії морального виховання, дослідження історичної етичної думки.
З початку ХХ століття відбулися зміни в буржуазній моралі, відбулася відмова від гуманізму, спостерігалась масова розпуста. Наступне етичне вчення, яке мало великий внесок мало назву «екзистенціалізм». Воно ґрунтувалося на поглядах про те, що моральність не є істинне буття, а лише засіб для того, щоб маніпулювати людською свідомістю.. Основоположником екзистенціалізму вважають Ж.-П. Сарта, який вважав, що кожна людина є абсолютно вільною і що саме мораль може стати засобом цієї свободи. Етика екзистенціалізму є віддаленою від реального світу і суспільних інтересів. Сутність етичної концепції має заперечні теоретичні аспекти моралі, вона зводить все до утилітарних проблем. Існує також суб`єктивно-ідеалістична теорія моралі, яка має заперечні об`єктивні засади, в яких людина сама визначає зміст моральних цінностей та застосовує їх у своїй діяльності.
У етиці того часу слід виділити такі напрями: неотомізм та неопротистантизм. Етика неотомізму виходить із вченням про те, що мораль є Божим розумом, який включає певні моральні вимоги. У течії неопротистантизму, стверджується, що моральність – це звернення до Бога, прощення та справедливість, однак в ній присутня і світська мораль, яка включає егоїстичні інтереси.
Одним з найвпливовіших досягнень ХХ століття є течія психоаналізу, представником якої є філософ Еріх Фромм. Він відстоював традиції гуманістичної етики, вважав, що цінності, а особливо етичні, можуть бути створені на основі розуму, в результаті чого, людина повинна пізнати саму себе. Любов та творчість – це головні цінності, які потрібні для моральної позиції в нашому світі.
На противагу попереднім досягненням розвиваються науково-раціоналістичні напрями, такі як прагматизм і позитивізм. Основоположником прагматизму вважають Пірса, а в основі напряму покладено вирішення моральних відносин, які дають змогу віднести етику до практичної науки.
Зробивши висновок, можна сказати, що етика і мораль — це ті інструменти, які дають змогу індивіду вирішити всі свої дії та ситуації. Засновником позитивізму був Конт, який зазначив, що етику можна віднести до «позитивної філософії», адже вона здатна спиратися на закони біології. Розум – це опора, це той шлях, який має моральне удосконалення.
Великого розвитку здобула етика за часів тоталітарних порядків, у яких спостерігалася обмеженість, вона з’являлася у політичному, культурному та духовному житті України.
Політичний діяч, талановитий письменник Володимир Винниченко, завжди мав сміливу думку щодо своїх етичних поглядів. Для нього мораль не була ідеалом, вона повинна регулюватися людськими відносинами. Під впливом марксизму, Винниченко має свої погляди на мораль, вважав, що вона є не вічною, бо мораль підпорядкована певним правилам та змінам, які відбуваються з людством. У серці геніального письменника закарбувалися всі події ХХ століття, тому проблематика моралі пронизана у його художніх роботах.
Ближче до кінця ХХ століття, в етиці посідає важливе місце прикладна етика. Вона має велике практичне застосування та включає всі види професійної етики (етика бізнесу, етика ділового спілкування та ін). Якщо заглянути в минуле світової культури, можна сказати, що проблеми людської моралі завжди цікавили мислителів того часу. Ні один із філософів не оминув питання про мораль, це вказує на їхню актуальність як для теперішнього покоління, так і для майбутніх нащадків.
Отже, період ХХ століття в етиці мав колосальне значення для суспільства, в ньому визначено багато здобутків, про які й зараз говорять люди. Навіть поняття «мораль» сьогодні постає перед кожним із нас, але у попередніх століттях люди були більш етично вихованими, у них манера спілкування до оточуючих була інакшою. Сьогодні у ХХІ столітті відбулось багато нових змін, стан освіти розвивається, техніка здобуває великих масштабів, люди змінюються щосекунди, але хотілось би, щоб наш народ не забував про етичне виховання, про мораль та етику в цілому. Ці поняття на перший погляд є зовсім простими, але щоб реалізувати їх, потрібно багато часу та зусиль.
