Для того, щоб пояснити, що таке етика потрібно зануритися глибоко в минуле та зрозуміти, для чого з давніх-давен використовували це слово. Адже, відомо, що правила поведінки існували ще тоді, коли навіть терміна такого як «етика» та «мораль» не було.
Важливо розуміти, що ці поняття походять від найдавніших цивілізацій, тому що, коли в людини з’являється свідомість, вона починає активно взаємодіяти з іншими людьми вже не тільки на рівні природних інстинктів, а і як соціальний індивід, хоча сама цього ще не усвідомлює. Виникає потреба у обміні інформацією та її передачі, тому створюються різні способи спілкування. Тепер людина не може діяти хаотично. В неї з’являються, поки що елементарні, але потреби та обов’язки.
Зрозуміло, що завдяки взаємодії з іншими людьми вона досягає результатів набагато швидше. Та не можна співіснувати незалежно один від одного, коли умови життя змушують постійно перебувати у певній групі людей. Для врегулювання їх стосунків виникає система правил співіснування, що залежала від умов життя та потреб таких угрупувань. Це були лише зародки морально-етичних норм.
З плином часу, змінюються умови життя, відбувається переоцінка цінностей, свого положення у цьому світі, з’являються певні обов’язки, прискорюється темп життя. Люди розвиваються, їх залежність один від одного посилюється, зв’язки стають тіснішими, тому що первісне угрупування переростає в соціум. Щоб не було свавілля у павутині взаємозв’язків, людство потребує чітко контрольованих правил співіснування. На основі становлення людини, як соціальної істоти з’являється поняття про правила поведінки у цьому соціумі для успішної життєдіяльності кожного з його членів.
Перша згадка про термін «етика» зустрічається у працях Давньогрецьких вчених-філософів: Гомера та Аристотеля. Греки цей термін розуміли як злагодженість відносин, дотримання традицій, консерватизм у розумінні сутності будь-яких явищ (Гомер); та доброчесність в характері людини, помірність, мужність, мудрість, справедливість, проте відмежовували ці чесноти від якостей розуму (Арістотель).
З появою міфології, а згодом і християнства традиції плавно переростають у низку обов’язкових правил поведінки та співжиття людей. Поняття етики та моралі набуває науково-теоретичного підґрунтя.
Якщо ж говорити про сучасний світ, то до нас вже висуваються навіть певні вимоги, щодо співіснування з іншими людьми. Ми досягли великих результатів у своєму розвитку і стосунки між людьми внаслідок цього набули нових рис та потребують вдосконалення.
Мораль – це окрема форма суспільної свідомості, низка якостей, рис характеру, чеснот людини. ЇЇ совість, честь, власні життєві принципи, закони на яких базується відповідна форма поведінки. Можна сказати, що це власні життєві погляди на навколишній світ, принципи, кредо, табу кожної особи.
Людина в продовж всього свого життя аналізує, порівнює, робить висновки. Тому, важливо з дитинства формувати в ще маленькому індивідуумі адекватне світосприйняття та позиціонування себе в ньому. Дитина не повинна бути відсторонена від аморальних сторін життя. Та кожному такому побаченому або відчутому вчинкові повинно бути цілком правдиве, коректне, доступне пояснення. Дитина в скафандрі не житиме. Тому створювати ідеальні умови для неї не варто.
Все ж таки, час змінюється і консерватизм у поглядах щодо правил поведінки часто призводить до внутрішнього конфлікту молодої особи. Тож, поки можна ще закласти в неї основні етичні норми, правила, принципи, життєві позиції — потрібно підтримувати тісні дружні стосунки з нею, скеровувати в правильне русло, не втрачаючи при цьому довіру. Не можна казати, що світ ідеальний, або навпаки занадто небезпечний (і тому тобі туди не можна, доки не виростеш). Потрібно навчити молоду, ще не до кінця сформовану психіку правильно реагувати на такі події.
Не можливо пізнати добро без зла. Все пізнається у порівнянні. Мораль завжди була і залишається мірилом, показником ступеня розвиненості людства. Це своєрідна призма, крізь яку кожна людина самовиражається та показує своє ставлення до природи, людей, суспільних угруповань та культурних надбань людства в цілому.
Моральність людини-гарант гуманності та адекватності її вчинків, відповідальності за них. Визнання потреби в нормах та правилах поведінки, а головне – їх дотримання. Це своєрідний «Кодекс честі», якщо це можна так назвати. А також сукупність правил та норм, які використовує людина в повсякденному житті та в усіх сферах її діяльності. Сьогодні у більшості людей він суб’єктивний, але на жаль, не завжди направлений на гармонізацію та врівноваження стосунків. Тепер багато людей порушують головні засади моральності, тим самим нівелюючи правила, заборони, а іноді навіть табу суспільства, в якому перебувають.
Етика саме вивчає мораль на різних її рівнях, яка сформувалися дуже давно і вже закарбована в свідомості суспільства.
Етика обґрунтовує норми моралі, збирає та систематизує всі правила поведінки. Можна сказати, що етика – філософська наука, яка накопичує у собі всі моральні здобутки людства.
Підбиваючи підсумки, хотілось би зазначити, що «Етика», «Мораль», і «Моральність» — взаємопов’язані між собою поняття, які плавно перетікають з одного в інше. В сучасному світі, не дивлячись на пропаганду свободи, а іноді навіть вседозволеності неможливо повністю зректися обмежень. Говорять, що совість – це голос Бога. Але, нажаль, людство досягло того рівня, коли із нею можна домовитися та переступити через внутрішні заборони, поклик чистої душі.
Закон, який для всіх людей був єдиний і непорушний тепер кожен підлаштовує під себе. Йде величезна пропаганда розпусти та матеріалізованності цінностей. Так звана моральна деградація, або ж деморалізація. Шкода, що найкращі людські якості поступово втрачають вартість. Більшість молодих людей втратили повагу до старших, не поважають один одного та поступово все більше і більше знижують свій власний рівень домагань, зневажаючи тим самим самих себе. До себе вимоги ставляться мінімальні. Тому, проблема інтелігентності, толерантності, гуманності, моральності та елементарної вихованості дуже загострилася останнім часом. Молодому поколінню є, над чим подумати та попрацювати.
