На сьогоднішній день питання про етичну поведінку педагога є досить актуальним. Якщо не звертати увагу на фах педагога, то він безпосередньо являється вихователем. Тому що він передає дітям ставлення до свого предмету, власний світогляд, з якого діти можуть почерпнути для себе багато цікавого і необхідного для їх інтелектуального розвитку, а також манери поведінки та в деякій мірі своєю зовнішністю. Діти чітко підмічають кожну позитивну рису особистості педагога і намагаються наслідувати її: ерудованість, справедливість, доброзичливість, почуття гумору. На мою думку тільки професія педагога ставить до людини такі високі вимоги. Тому що педагог повинен бути неповторною, яскравою особистістю, носієм різноманітних та глибоких знань, мати досить високий рівень культури.
Але на превеликий жаль, також неможливо приховати від вихованців і негативні особистісні якості та риси педагога. Ці негативні риси можуть передаватися учням або просто привабливість позитивних якостей педагога може зменшуватись. От наприклад, можуть зустрічатись такі випадки, коли розумний, вмілий викладач справляє позитивне враження на дітей своїми знаннями і внаслідок цього їм хочеться наслідувати його манери поведінки, але не всі манери потребують цього наслідування: в першу чергу паління, висока критичність до інших людей, різкість інтонацій та виразів, інші важливі фактори.
Якщо взяти за приклад професійні якості та риси педагога як вихователя, то вони дуже важливі, від них залежить успіх виховання дітей. Серед педагогів часто використовують такі висловлювання: “ Дитина – це чистий аркуш паперу ”, “ Дитина – це глина ”, тобто це означає, що відповідальність за результати виховання несе педагог. Я вважаю, що взагалі до педагогів висувають особливі вимоги ніж до інших людей.
Вчитель сам повинен бути справедливим, ввічливим, стриманим, добрим, тому що цьому він навчає дітей, а за іншої умови, якщо він таким не є, то його повчання даремні. От наприклад слабкості та помилки, можуть дозволити собі інші дорослі, не педагоги, бо вони не є еталоном зразкової поведінки. А от зразками безперечно повинні бути педагоги. Оскільки від педагогів, навіть чужі люди чекають, культурної, зразкової поведінки, ніж від інших професій. Ось скажу так, якщо інженер буде зловживати спиртними напоями, то його професії ніхто не приділить належної уваги, а якщо це буде робити педагог, хтось все одно скаже: «А ще учитель!»
Щодо практичної педагогічної діяльності педагога – необхідна наявність педагогічних здібностей. Педагогічні здібності – це ті, здібності, які проявляються в любові до дітей та задоволенні від спілкування з ними. Існують такі типи здібностей: дидактичні – це вміння педагога якісно, переконливо та доступно доносити до дітей інформацію, наочність, розвивати пізнавальні можливості. Перцептивні – вміння педагога оцінювати емоційний стан та духовний світ дітей. Організаторські – вміння планувати свою роботу, розподіляти обов’язки між учнями та згуртовувати їх. Комунікативні – вміння встановлювати і підтримувати педагогічні стосунки з учнями та їхніми батьками. Науково-пізнавальні – оволодіння новими науковими знаннями. Якщо педагог володіє всіма цими здібностями, то як гласить народна мудрість — це вчитель від Бога. Також додам щодо педагогічних здібностей (талант, покликання, задатки), це не є головною професійною якістю, а лише оволодіння педагогічною професією. Дуже багато кандидатів в учителі, які мають гарні задатки так і не змогли стати педагогами та навпаки, які спочатку мали погані здібності, а потім їх розширили, зміцніли, стали майстерними педагогами. Про таких кажуть в народі – педагог з великої літери. В моєму розумінні педагог — це завжди великий трудівник, в мене він викликає асоціацію з бджілкою, бо вона теж так плідно працює.
Тому на мою думку педагогові притаманні такі найважливіші професійні якості: працездатність, відповідальність, працелюбство, цілеспрямованість, дисциплінованість, прагнення постійно підвищувати свій професійний рівень, наполегливість, досягнення своєї мети.
Для навчально-виховного процесу набувають важливого значення людські якості вчителя. До них належать: гуманність, чесність, людяність, доброта, справедливість, відповідальність, гідність, доброзичливість, дружелюбність, терплячість, принциповість, порядність.
На мою думку, обов’язковою для вчителя якістю є гуманізм. Тобто це така найвища цінність на землі, яка допомагає педагогові розкрити особистість, виражати ставлення до особистості в певних вчинках та діях. Між педагогом та учнем складаються гуманні стосунки, які є необхідним елементом співпраці та потребують співчуття, допомоги учневі, які направлені на розвиток особистості, а також педагог має поважати думку учня. Від учнів неможливо приховати такі прояви і вони починають спочатку не усвідомлено наслідувати їх, а вже потім набувається досвід про гуманне ставлення до інших людей. Також характеру вчителя притаманна душевна тонкість, чуйність, яка дає можливість відчувати емоційний стан дітей, їхній настрій, не вагаючись прийти на допомогу, тим, кому вона потрібна найбільше.
Професійний педагог повинен турбуватись за майбутнє своїх учнів, на своїх плечах він несе величезну відповідальність за їх долю.
Також професійною якістю вчителя являється справедливість. Оскільки знання, вчинки, уміння учнів постійно підвищуються, тому вони потребують, щоб їх систематично оцінювали і безумовно вони мають відповідати рівню розвитку учнів. В цьому проявляється об’єктивність педагога і тільки вона зміцнює моральний авторитет вчителя.
Педагог повинен бути вимогливим! Це є найважливішою, найнеобхіднішою умовою успішної, результативної роботи. На мою думку, в першу чергу педагог зобов’язаний пред’являти високі вимоги до себе, тому що просто неможливо вимагати їх від школярів, якщо він не володіє ними сам. Вимогливість педагога повинна бути розумною, враховувати рівень розвитку особистості. Я думаю, що це стосується не тільки професії педагога, але і інших також, тому що, якщо людина не буде вимогливою, то цих високих результатів їй просто ніколи не досягти.
Педагог повинен мати почуття гумору. Якщо він використовує у роботі з учнями жарт, доречний афоризм, прислів’я, посмішку, тоді в класі створюється позитивна атмосфера, і це дає можливість дивитись на себе та ситуацію з комічної сторони. З гумором як кажуть легше жити, навіть дуже складні ситуації здаються вже не такими і складними, які легше і веселіше можна вирішити.
Окремо зупинюся на такті педагога — це уміння будувати свої відносини з школярами. Основним завданням якого є повага до вихованця. Якщо педагог розуміє своїх вихованців, то це застерігає його від безтактних вчинків, дозволяючи підібрати найкращі засоби впливу в окремій ситуації.
Згідно з визначенням І.О. Синиці, “такт — неодмінна умова співжиття між людьми, успішного спілкування між ними. Для тактовної людини є характерним бажання в усьому діяти так, щоб принести найбільше добра і радості іншим людям”.
Отже, як висновок, етична поведінка педагога є необхідним елементом формування особистості. Педагог має володіти високими моральними якостями, мати активну життєву позицію, показувати приклад для наслідування, вести здоровий образ життя, а також володіти такими якостями як: духовність, гуманізм, релігійність, моральність, патріотизм.
Повинен мати знання педагогічної майстерності, психології, любити свою справу, любити учнів, організовувати свою працю, розуміти дітей, бути оптимістом, бути вимогливим, тактовним, справедливим, товариським, уміти слухати і мати почуття гумору.
