Етнічні засади поведінки вчителя набувають великого значення при роботі з дітьми, колегами, адмістрацією та батьками. Формування свідомості людини починається ще з раннього дитинства. Вихователі та педагоги мають неабиякий вплив під час цього процесу. Тому дуже важливо щоб перед дітьми був гідний приклад правильної поведінки.
Вчителі та вихователі є відповідальними за свою діяльність та манеру поведінки. Така відповідальність є загальноприйнятою. В своїй роботі кожен педагог має враховувати дані правила, обов’язки, норми поведінки. Для досягнення цієї мети педагоги та вихователі мають усвідомити принципи роботи та досягати їх на відповідних високо-етнічних засадах. Етична поведінка вчителя є провідною низкою в даній діяльності.
Суть та виникнення професійної етики
Професійною етикою називають кодекси поводження, які забезпечують характер взаємин людей, що проходять в їхній спільній професійній сфері діяльності.
Особливістю етики педагогів є культура норм поведінки, взаєморозуміння, прагнення до загальних ідеалів, моральність життя. Суспільна думка, грає неабияку роль у встановленні і застосуванні норм професійної етики. Людина, яка стала на шлях боротьби з собою, за своє щастя, за наближення до ідеалів поведінки,з одного боку, відчуває насолоду вже від того, що йде цією дорогою, з іншого боку, відчуває величезну відповідальність перед собою, перед оточуючими, перед близькими людьми.
Педагогу вихователю слід ретельно слідкувати за своєю поведінкою, контролювати свої емоції, навіть, міміку та жести. Аби уникнути негативного протиставленого образу. Для дітей, педагог зазвичай є авторитетом. Тому педагог – вихователь має всю увагу звернути на підтримання цього авторитету.
Тема професійної етики дуже важлива у нашому житті, оскільки уявлення, сприймання та розуміння її змісту суттєво впливають на життєдіяльність особистості. Квінтіліан вперший хто поставив питання педагогіки саме на професійному рівні. Рекомендації педагога були представленні узагальненням педагогічного досвіду, він виступав проти використання примуса, був прибічником здорового глузду , виділяв зацікавленість дитини в навчанні та в результатах діяльності.
Через переважання релігії в питаннях навчання, в епоху Середньовіччя суспільство не дуже, можна сказати й зовсім цікавили питання педагогічної етики. Вже у епосі Відродження ці питання одержали інший, новий розвиток . Праці Монтеня звертати увагу на особистісні, внутрішньо – вольові якості наставника, він наставляв враховувати можливості та особливості кожної дитини. Каменський свій акцент ставив на доброзичливість у відношенні педагога до учнів. Локка підносив увагу на моральні відносини між вихователем і вихованцем, поведінку вчителя вбачав як приклад, виступав засуджував примус і покарання.
Представники французької освіти ставили вимоги до морального вигляду вчителя, висуваючи свої етичні концепції. Вони вважали що рушійною силою прогресу є освіта, наука та розум. Песталоці вважав, що справжній педагог має вміти в кожній дитині знайти і розвити позитивні особистісні якості. Він пропагував ідеї трудового і морального виховання. Німецькі вчені, свої вимоги до вихователя-педагога викладали більш конкретно та глибоко, критикували ізольоване від суспільства виховання.
Кожен вид професійної етики має свої традиції. Це засвідчує про наявність наступності основних етичних норм, вироблених представниками різних професій протягом сторіч. Педагогічна етика має безліч задач. Серед них — підняття рівня морально-педагогічної підготовки вчителя й озброєння його знаннями. Важливі для педагогічної спільноти рішення приймаються в установі на основі принципів відкритості та загального участі. Учитель у процесі навчально-виховної діяльності повинен активно співпрацювати з психологами, соціальним педагогом, лікарями, батьками, для розвитку особистості та збереження психічного, психологічного та фізичного здоров’я учні.
Професійні види етики
Кожному роду людської діяльності відповідають певні норми професійної етики. Таки її види являють собою специфічні особливості професійної діяльності. Вони спрямовані на людину в певних умовах її життя та діяльності в суспільстві. Опрацювання та визначення видів професійної етики показує різносторонність , різнобічність відносин моральності. Під професійними нормами моральності слід розуміти правила, норми, зразки, порядок внутрішньої регуляції на основі правильно — етичних ідеалів.
Виділяють основні види професійної етики. А саме: лікарська етика, етика педагогів, акторська етика, художня етика, підприємця, інженера тощо. Кожен з видів професійної етики визначається своєрідністю професійної діяльності, має свої особливі вимоги в сфері моралі.
Наприклад:
Лікарська етика відповідає за збереження та підтримку здоров’я.
Педагогічна етика орієнтується на глибокі знання вчителя, гуманність.
Творча етика передбачає творчі звершення високих цінностей.
Судова етика відповідає за вірність КУ, законам гуманності і справедливості.
Етика професійної поведінки вихователя та педагога, педагогічний авторитет.
Всі діти потребують позитивної атмосфери в шкільному закладі, дане завдання покладається на вихователів та педагогів. Вихователь — це не тільки професія, а й соціальний статус, якому потрібно відповідати. Тому, для цього, педагог повинен володіти педагогічною культурою. Вимоги до культури педагога записані в педагогічній етиці. Етика визначається як наука про моральність. Найважливішою вимогою вимогою педагогічної етики є любов до дітей. Але це означає не тільки виявляти почуття , а й уміння педагога прийняти вихованця таким, який він є, співпереживати йому , допомагати в розвитку. При здійсненні своєї діяльності вчитель керується такими принципами:
гуманність
законність
демократичність
справедливість
професіоналізм
взаємна повага
У педагога, діти ,насамперед , цінують доброту, чуйність, розуміння. Любов до дітей повинна бути на рівні моральних відносин. Якщо ж педагог не любить дітей, то він не зможе викликати любов і довіру в підростаючого покоління.
Педагог має особливу увагу приділяти своїй поведінці. Адже вона є зразком для наслідування. Треба організувати процес виховання так, щоб потім він перетворився на процес саморозвитку і самовиховання, який, стане невід’ємною частинкою постійного самовдосконалення.
У свої взаєминах з учнями вчитель має враховувати деякі норми та правила. Учитель вибирає відповідний стиль спілкування з учнями , заснований на взаємній повазі. Учитель у своїй роботі не повинен принижувати честь і гідність учнів ні за яких підстав , в тому числі за ознаками віку , статі , національності , релігійних переконань та інших особливостей . Учитель є неупередженим , однаково доброзичливим і прихильним до всіх своїм учням.
Вимогливість вчителя стосовно учнів повинна бути позитивною і обґрунтованою. Вчитель вибирає методи роботи з учнями , розвиваючі в них такі позитивні риси і якості , як самостійність , самоконтроль , самовиховання , бажання співпрацювати і допомагати іншим. Вчителю слід прагнути до підвищення мотивації навчання в учнів , до зміцнення віри в їхні сили і здібності. Вчитель повинен вміти виправити свою помилку.
Учитель справедливо і об’єктивно оцінює роботу учнів , не допускаючи завищеного або заниженого оціночного судження. Учитель зобов’язаний зберігати в таємниці інформацію , довірену йому учнями , за винятком випадків , передбачених законодавством. Учитель не повинен зловживати своїм службовим становищем , використовуючи своїх учнів для яких послуг або позичені в особистих цілях. Учитель не має права вимагати від учнів додаткової винагороди за свою роботу , за винятком випадків , передбачених у законодавстві.
Взаємини вчителя з педагогічним складом: Вчителі прагнуть до взаємодії один з одним , надають взаємодопомогу , поважають інтереси один одного і адміністрацію освітнього закладу. Вчителів об’єднують взаємодопомога , підтримка , відкритість і довіра. Учитель має право відкрито висловлювати свою думку з приводу роботи своїх колег , але не поширюючи плітки. Будь-яка критика , висловлена на адресу іншого вчителя , повинна бути об’єктивною і обґрунтованою. Учитель має право на заохочення від адміністрації. Особисті заслуги вчителі не повинні залишатися без винагороди. Учитель має право отримувати від адміністрації інформацію, що має значення для роботи . Адміністрація не має права приховувати інформацію , яка може вплинути на роботу вчителя і якість його праці .
Етика педагога являється цільним врівноваженням моральних почуттів свідомості і поведінки його ж самого. Всі ці якості повинні мають бути присутніми в його культурі мовлення та поведінки з дітьми, з будь-якими іншими людьми, в педагогічному такті педагога.
Педагогічний такт поведінки вчителя.
Педагогічний такт є тією основою, на якій виростає духовна близькість між вчителями та учнями, зароджується і міцніє дружба. В практичній частині – це найважливіший момент, але в теоретичній частині він є тільки одним з численних аспектів. Такий інтерес зрозумілий і його можна пояснити так, що етика – це практична філософія. Вона не може абстрагуватися від реальних поривань, тривог і потреб людини. Не зважаючи на те, що поведінка педагога досліджується давно, кожного разу знаходяться нові ракурси її пізнання.
Існує багато моделей поведінки, і всі вони наближаються звичайно до – загальноприйнятих і особистих, у рамках яких гуманність співвідноситься з благом, з його володінням з творенням. Але і тут можливі варіанти.
У гуманістичній етиці існує думка, що для того, щоб людина була щасливою, вона повинна не мати, а бути – бути морально автономною, самодостатньою особистістю, яка відрізняється певними моральними якостями. Так само й педагог. Педагогічний такт можна визначити як дотримання педагогічного принципу заходи у спілкуванні з дітьми в найрізноманітніших сферах діяльності , як уміння вибрати правильний підхід до учнів , виходячи з їхніх особистісних особливостей і відносин з ними. Тактика поведінки вчителя чи вихователя , що володіє педагогічним тактом , полягає в передбаченні можливих наслідків при застосуванні різних методів і своєчасної їх коригування , а також у тому , щоб , передбачаючи наслідки , вибрати стиль і тон , час і місце педагогічної дії .
До основних елементів педагогічного такту відносять вимогливість і повага до учнів чи вихованців; чуття та слухання людини, дитини, співпереживання їй в життєвих ситуаціях, чуйність педагога, проявляння уважності.
У своїй діяльності вчитель повинен враховувати наступне:
Учитель повинен прагнути стати позитивним прикладом для своїх учнів.
Учитель не повинен займатися антикультурною , аморальною , неправомірною діяльністю . Учитель ціниться своєю репутацією.
Учитель повинен бути вимогливий до себе , прагнути до самовдосконалення.
Учитель не повинен втрачати почуття міри і самовладання.
Вчитель дотримується правила мови , культуру своєї промови , не допускає використання лайок , грубих і образливих фраз.
Вчитель є чесною людиною , яка дотримується законодавства . З професійною етикою вчителя не поєднуються ні одержання хабара , ні її дача.
Взаємини вчителя з батьками учнів . Вчителі повинні шанобливо і доброзичливо спілкуватися з батьками учнів. Учитель консультує батьків з питань освіти учнів. Учитель не розголошує висловлену дітьми думку про своїх батьків або думку батьків про дітей. Відносини вчителів з батьками не повинні впливати на оцінку особистості і досягнень дітей. На відносини вчителів з учнями та на їх оцінку не повинна впливати підтримка, що надається їх батьками освітній установі.
Учитель повинен дбайливо й обґрунтовано витрачати матеріальні та інші ресурси. Він не повинен використовувати майно школи чи іншого виховного закладу, а також свій робочий час для особистих потреб.
Висновок
Педагогічна етика займає значне місце серед професійного етикету. Процес формування особистості пов’язаний з усуненням складних суперечностей , що породжують численні конфлікти , тому в ході цього процесу виникає об’єктивна необхідність регулювати взаємовідносини та учасників педагогічної діяльності . Так виникають вимоги педагогічної моралі , частина яких адресована від імені товариства вчителю , а частина — від імені вчительства суспільству , учнівському колективу та батьківської громадськості. Педагогічна етика ставить перед собою багато важливих задач, які впливають на формування особистості учнів, закладають ази порядності та життєвості. Вчитель має ставити до себе особливі вимоги і з великою самокритикою ставитись до себе. Адже саме поведінка педагога – вихователя являється прикладом для наслідування.
