Скептицизм — це античне філософське вчення.
В етиці скептицизму виділенні в основному такі питання: яка природа всіх речей? яка може бути від них користь ? яке має саме бути ставлення до речей які нас оточують.

На ці питання відповів сам засновник скептицизму, давньогрецький філософ Піррон, він стверджував, природа всіх речей — незвідана, ставитися ми до них маємо стримано, а головною користю він вважав — незворушність. Піррон пропагував утримання від суджень, люди повинні бути без компромісні та без особливих емоцій, тобто, можна сказати «пливти за течією». Вчення філософа Піррона називалося піронізмом, але за значенням це те саме що і скептицизм.

Скептики сумнівалися в усіх твердженнях, часто вони спростовували догмати інших філософських шкіл того часу, але самі майже ніколи нічого не стверджували до кінця. Скептики також заперечували істиність,вірність та правдивість будь-якого пізнання і часто відкидали будь-які докази. Піррон вважав що якщо люди будуть утримуватися від суджень про речі, то всі люди зможуть досягти незворушності, для Піррона це було істинне щастя. Я проти такого твердження, на мій погляд таке життя мало кому зможе принести істине щастя, всім людям було би начхати на один одного, а це б могло привести до незворотних катастроф.

Основною ідеєю скептицизму є те, що до всього потрібно відносити з недовірою, підозрою, не вірити в те що чуєш, провіряти кожний факт, для того що би при близитися до істинної природи всіх речей.

Філософія скептицизму несе в собі доволі цікаву ідею, я вважаю що навколо занадто багато теорій та іншої інформації яку потрібно спочатку добро проаналізувати, а потім вірити в неї, але в той же час, мені здається що надмірний скептицизм може призвести до невігластва, не освіченості та зарозумілості, адже не сприймання інформації може мати свої неприємні наслідки і навіть може призвести до деградації людини. Більшості людей потрібно в щось вірити що б відчувати себе захищеними, щасливими, щоб бути впевненими що все що вони роблять не просто так, і навіть якщо в них не має вагомих доказів що те в що вони вірять існує вони все одно будуть продовжувати вірити, інакше їх «повітряний замок» зруйнується і вони залишаться не захищеними.

Скептики полягали що якщо розум має сумніви, і не може вибрати, то не потрібно нічого вибирати, так він показує не слабкість,а силу. З цим твердженням я зовсім не згодна, на протязі всього життя людина мусить приймати рішення які б тяжкі вони не були, саме це на мій погляд рухає людство до прогресу.

Також скептики були не згодними з античними філософами в багатьох питаннях які хвилювали людей того часу. Вони вважали що теорії античних філософів занадто суперечливі і взагалі вони були далекі від істини. Скептики заперечували повністю науку життя, яка загалом орієнтувала у питаннях зла та добра і відповідала на багато хвилюючих питань буття.

Як вважали скептики, саме прагнення позитивного етичного знання з погляду скептицизму надумане, не правдиве. Не можливо жити щасливо, якщо людина надумує собі існування благ чи зол, добра чи зла, за природою речей.

Етика скептицизму дуже відрізнялася від етики антчної філософії і в багатьох речах йшла наперекір, завдяки цьому виділялася на фоні інших течій античної філософії.

Скептики прийшли до такого не ординарного висновку, на їх погляд почуття самі по собі не володіють і не несуть в собі істину. Почуття занадто складній процес який рідко підкорюються логіці, вони не можуть бути впевненими в том чи почуття хибні чи йдуть від душі (істинні).

На думку скептиків світ на стільки швидко змінюється що в ньому зовсім не має сенсу і тому не потрібно особливо намагатися шукати істину речей. Всі твердження на їх думку є також і запереченням (так, разом з тим може бути і ні).Мудрому скептику краще змовчати, але його мовчання не буде означати не знання чи недолугість, це буде як раз і філософська відповідь на запитання. Вважається що мовчання скептика це мудрій вихід з ситуації, але в цьому потрібно бачити глибокий сенс.

Філософія скептицизму має свої мінуси та плюси, але загалом цей напрямок у філософії мені не близький по духу. Знаменитий античний філософ Піррон дав просто ще одну теорію. Я сумніваюсь що людство найде всі відповіді на головні питання всесвіту, такі як, з чого ми пішли? навіщо ми живемо в цьому світі? чи існує Бог? що буде після нашої смерті? чи ми єдині розумні істоти в галактиці? Не впевнена що і через мільйон років мі отримаємо відповіді на ці важкі запитання, але я впевнена що ми незважаючи ні на що повинні прагнути до цього, рухатися вперед, винаходити нові ліки, техніку тощо. Піррон вважав що людина повинна нічим не відрізнятися від інших, що людина не повинна намагатися робити щось щоб покращити своє життя. Я не раз переконувалася що якщо чогось не прагнути, не йти до поставленої цілі, не прагнути кращого життя, то люди починають деградувати. Хто не пізнає печалі той не пізнає щастя, і втеча від будь-яких почуттів — це не найкращий вихід.