Сократ був теоретиком та проповідником моралі. Що до його ролі в розвитку та становленні етики існує багато поглядів: одні підтримували його погляди та вважали його засновником етичної думки, інші ж говорили про нього, що він руйнівник канонів етики! Особисто я вважаю, що Сократ зробив великий внесок в зародження та становлення етики як науки. Він зробив вагомий внесок в духовну культуру людства. Сократ ніколи не претендував на звання мудреця, оскільки вважав що це звання притаманне лише Богу.
Сократ не бачив сенсу у вивченні ого що не має практичного змісту, тому етична філософія Сократа знаходила своє відображення в багатьох видах діяльності людей. Сократ не залишив у письмовому вигляді жодної філософської думки. Основні джерела про його життя, працю і вчення зберігаються у творах його учнів (Платона та давньогрецького історика Ксенофонта). На думку філософа знання є основою для формування всіх гарних рис людини. На цій підставі він робить висновок, що справедливість є мудрістю як і всі чесноти. Адже людина пізнає загальне у людських вчинках, явищах, предметах завдяки мудрості.
Він цікавився усім загальним через те,що мислення показує дійсність. Але його твердження, щодо знання “ знання є тим спільним, що об’єднує всі чесноти” обґрунтованим вважати не можна. До виникнення етики як науки, існували чесноти, спільне в чеснотах та мораль. Сократ вважав, що без знання людина не може прийняти правильний вибір який допоможе уникнути страждань та буде приносити втіху. Тут я з ним повністю згодна тому, що знання – це те до чого варто прагнути, і чим варто керуватися під час приймання рішень. Як говорять: “Вік живи – вік учись”.
Порівняння Сократом знання з доброчесністю насамперед говорить про свідоме та відповідальне ставлення особистості до моральної поведінки та способу життя. Основним критерієм моралі є розум індивіда. Удосконалювати людина може лише те, чим володіє, тобто, свою душу. Звідси він говорить: “ Пізнай себе”. Самопізнання приводить людину до розуміння саме свого місця у житті. Адже це є важливим для кожного знайти свою нішу, місце в житті, де людина буде відчувати себе комфортно, відчуватиме себе щасливою, тому що без щастя людина не може існувати, бо без стану щастя людина впадає в депресію, вона часто погано себе почуває та знаходиться у стані роздратованості.
Людина бачить щастя вирішальною метою людських зусиль. Самопізнання розставляє для людини пріоритети і формує для людей їх життєві цінності. Душа на думку Сократа, якщо тіло є природним та складається з частинок то душа розкриває сутність понять. Душа допомагає пізнати людині речі та їх місце у житті, світі, а головне – взаємовідносини людей між собою та особисте ставлення людей до них. Істина потрібна для того щоб дії були доброчесними та справедливими. Є багато способів досягнення істини. Одним з основних він вважав майевтику.
Суть майевтики в тому, щоб шляхом певних кроків примусити співрозмовника зайти в замішання, тобто таким чином вона дійде до істини. Можна сказати, що це пошук істини через суперечність. На противагу більшості Сократ підтримував принцип залежності людини від розуму – в природі та у людському суспільстві загалом. Він вважав, що істинний шлях у тому, щоб збагнути мудрість божественну, справляючись з усіма справами. Бог дав розум людині таким чином проявивши найвищу турботу про неї. Головне завдання підпорядковувати тіло душі, а не навпаки. За Сократом космос служить місцем для проживання богів. Сократівські етиці властиво в певній мірі зближення незнання з безумством, ставлення до злочину, як до акту безумців.
Відповідальна людина може і зобов’язана відповідати, за свої дії, вчинки, якщо вона є відповідальною. Сократ був зайнятий пошуком сукупності дій, які засновані на знаннях. За допомогою знань людина контролює свій вибір. Тому хто дійсно бажає протистояти Сократа необхідно навести вагомі аргументи щоб знівелювати роль знань у формуванні самостійної і відповідальної поведінки людини. Доброчесність проявляє себе у знанні. Вона ж є найважливішою метою знання. Людині дано розум не для того щоб стати досконалою. Сократ вважає, що необхідно “піклуватись колись і сильніше за все не про тіло і не про гроші, але про душу, щоб вона була якомога краще”.
Людські вдачі і не вдачі залежать не від мудрості. Таким чином, тезою “доброчесність є знання” Сократ визначає моральність як простір відповідальної поведінки особистості.
Отже, багато з того про що говорив Сократ є і на сьогодні актуальним.
Як філософ Сократ залишив багату спадщину для своїх учнів. “ Я знаю що нічого не знаю, а інші не знають навіть цього”… він намагався викликати у людей тягу до істини, змусити їх думати. Після нього філософія поділилась на “досократівську” та “післясократівську”. Провідною метою філософії Сократ вважав “виховання людини” яке повинно проявлятися в дискусіях і бесідах, а не в регулярному навчанні дітей певним галузям знань. Вивчення Сократівських ідей змусило мене задуматись про багато речей, змінити свій погляд на них.
