Моральне виховання повинно йти попереду професійного. А.Ф.Коні
Поняття «етика» прийшло до нас від давньогрецького слова «етос» — звички, звичаї, звичаї. Етика як наука існує більше 20 століть.
Ще в четвертому столітті до нашої ери Аристотель назвав словом «етичний» ряд людських чеснот і створив новий іменник етика, що означало наука, яка вивчає чесноти. Слово «мораль» — від латинського слова «moris» — звичаї, звичаї і т.п. Спираючись на це, часто слова вживають як синоніми. Але це невірно. Етика — це наука, що вивчає мораль, моральність, мораль в свою чергу — це форма суспільної свідомості, що відображає ідеї, уявлення, принципи і норми поведінки людей у суспільстві.
Професійна етика являє собою спеціальне вчення, в якому розглядаються норми моралі. Такі норми створили історичну систему принципів, заповідей і приписів, які застосовуються до певних професій.
Протягом довгих років люди виконували різні трудові функції, в результаті чого і почалося зародження професійної етики. Джерелами її становлення є такі древні мислителі як Гіппократ і Аристотель. Зародження професійної етики пов’язано саме з тими видами діяльності, де об’єктом була людина. Такі види занять відрізняються неповторними ситуаціями, різними труднощами, що необхідно розуміти і правильно вирішувати.
Питання професійної етики багато років обговорювалися юристами, як правило, в рамках судової етики, яка розглядалася в якості різновиду професійної етики. Виникнення її в якості самостійного напряму в науці кримінального процесу закономірно і пояснюється «різноманітністю моральних відносин, що виникають у сфері судочинства, і гостротою моральних конфліктів, супроводжуючих правоохоронну діяльність.
У науковій літературі давно склалися, принаймні, два напрямки в тлумаченні поняття етики юриста. Так, на думку М.С. Строгович, кожна професійна етика вивчає застосування загальноприйнятих норм моральності в різних умовах даної професійної діяльності, але вона не створює особливої моральності для даної професії. Тому можна говорити про професійну етику, але навіть умовно можна говорити про «професійну моральності.
Кожна область діяльності людини містить в собі велике місце моральних вимог. В професії юриста моральна діяльність має стояти чи не на першому місці, бо він має справу пов’язану з життям і смертю, честю, гідністю людини. В залежності від того, якими моральними якостями наділена людина-юрист (чесності, гідності, справедливості) може вирішуватися доля іншої людини. Отже, спеціаліст-юрист має чітко усвідомлювати свою відповідальність перед другими людьми та дотримуватися етичних норм, що вимагає суспільство. Саме «етична культура юриста» — є стержнем правової етики.
Кожен з нас розуміє, що у таких професій як лікар, вчитель, або юрист існує спеціальна специфіка роботи, якій притаманні певні норми і вимоги, за допомогою яких реалізовуються відносини.
Принципи діяльності юристів мають певні риси, серед яких:
1. Подібні принципи моралі і норми поведінки є максимально обов’язковими в даній області нашого життя;
2. Норми моралі кожного юриста визначені законодавством;
3. Норми етики кожного юриста мають владний характер і їх необхідно виконувати;
4. Всі дії кваліфікованих юристів є справедливими і ніколи не принизять гідність людини.
5. Характеризуються відносинами, які виникають між громадянами і юристами і потребують індивідуального підходу.
Юристи ніколи не приймають рішення виходячи з власних симпатій чи навпаки, все вирішується на рівні закону.
У кожного юриста, під час роботи з людьми, дуже часто можуть виникнути непередбачені унікальні ситуації або протиріччя, які слід обов’язково вирішувати. Щоб створити якісні відносини між людьми, в тій чи іншій професії існує ряд певних вимог і стандартів. В результаті цього професійна мораль є однією з частин загальної моралі, і в той же час має свої специфічні властивості.
Юристу, так як його діяльність пов’язана з людиною, спрямована на захист його інтересів, слід виробляти в собі чуйне ставлення до загальновизнаних соціальних цінностей: особистості, її основним правам і свободам. Необхідно працювати над правовою свідомістю, тобто ставленням до права, закону, державі. У юриста повинні бути розвинені етичні та моральні нормативи: почуття обов’язку, вірності, честі, власної гідності, милосердя і т.д.
Якщо розглядати професійну мораль юриста важливо помітити, що вона являє собою особливі норми. Загальні норми моралі, за допомогою яких прекрасно виражаються закономірні зв’язки суспільства і особистості, показують себе через мораль. До складу такої моралі входять додаткові вимоги, які виражаються до людей певної професії.
Структура етики юриста має три елементи:
Відповідні особливості юриста і його діяльності;
Моральні відносини в правозастосуванні;
Особливості професійної свідомості.
До об’єктивної сторони етики юриста можна віднести два перших елемента, а третій елемент представляє суб’єктивну сторону.
В результаті цього етика юриста покликана розвивати інтерес до даного виду діяльності, визначити поняття професійної честі, а також виробити імунітет до різних деформацій, які можливі під час спілкування з тими людьми, які не виконують норми законодавства.
Головне завдання юриста – бути завжди людиною гуманною, доброю, чесною, незалежно від ситуації, бо ми всі однаково любимо, страждаємо, робимо помилки, тільки юристи повинні здійснювати ці помилки рідше …
