Розвиток своїх ідей Спіноза розпочав, а потім і продовжив в релігійному та єврейському училищах. В учбовому закладі Спіноза вивчав тексти і твори євреїв, які були філософами-схоластика. В майбутньому на філософа справили враження погляди богослова і лікаря дванадцятого століття Маймонід, який схилявся до поглядів пантеїзму, які ототожнювали Бога і природу.
Етап перетворення пантеїзма в матеріалізм розглядають як філософське вчення Спінози. На Спінозу впливали найбільші діячі того часу: Т. Бекон, Декарт, Дж. Бруно. Спiнoзa пiшoв дaлi їх.
Характерна його послідовність у своїх переконаннях. Характерною рисою у Спінози була його послідовність в переконаннях, прагнення до міркувань та доказів. Він хотів філософію зробити наукою, як, наприклад, геометрія. Найбільш близькою до філософії Спінози є філософія Декарта. Спіноза використовував раціоналістичні методи Декарта та його уявлення. Навіть одна з шести робіт, які стали великими, присвячена ідея Декарта.
Також ще вплинула і епоха, в яку жив Спіноза – епоха прогресивних буржуазних відносин. Він сам був народжений і прожив своє життя в найпершій буржуазній республіці в світі, став свідком англійської буржуазної революції.
Безліч вчених та філософів з інших країн хотіли жити в Голландії, в якій існувала свобода віросповідань та де можливості для наукових дослідів були більші. В такій країні и проживав Спіноза. Найкращою думкоюспінози – була думка про те, що філософія має збільшувати знання про владу людей над природою. Щодо етики, то Спіноза йшов до того, щоб знайти місце людини в природі, в державі та в суспільстві.
Філософія Бенедикта Спінози має велике значення для розвитку філософії як науки. Сильно вплинуло на філософів двох століть – вісімнадцятого та дев’ятнадцятого, таких як: Дідро, Гегель, Шеленг та інші. Дуже сильно філософія Спінози вплинула на релігійний консерватизм. Бенедикта Спінозу охрестили як батьком вільнодумства. В майбутньому всі революційно прогресивні мислителі дотримувались його вчень та думок. Спіноза став найпершим мислителем в філософії нового часу, який створив обґрунтоване вчення про невідповідності вічності природи, про нескінченність пануючої в природі загальної закономірності.
Однією особливістю матеріалізму Спінози є те, що як він вважав призводить безпосередньо до атеїзму. У Спінози існує цілий ряд діалектичних положень, які розвинув у своїх працях про матеріалістичне вчення Гегель. До всіх досліджуваних областей дійсності Спіноза підходив з наукових позицій. Одним з етапів, які стали найважливішими у розвитку матеріалістичної філософії та в розвитку людської думки є вчення Бенедикта Спінози.
Вчення Спінози про душу
Складністю людського організму завжди є результат діяльності душі людини. Душа у Спінози являє собою сукупність здібностей людини, та нескінченний розум Бога. Спіноза трепітно підходив щодо розуміння взаємодії тіла з душею. Душа залежить від тала. Вплив зовнішніх об’єктів веде до того, що душа здатна приймати природу свого тіла та природу інших тіл, пізнаючи їх.
Спіноза, у своєму вченні, піддає критиці «родові поняття», що складають помилкові уявлення про світ; вважає помилковим приписати природі якісь цілі.
Також Спінозою вважалися помилковими уявлення людства про вільну людську волю від її душі. Як вважав сам філософ, що «не душа впливає на тіло, а тіло на душу має вплив». Воля взагалі заперечується Спінозою як особлива здатність людської в самостійності.
На його думку, воля є окремими бажаннями людини, які можуть бути викликані з певних причин. А щодо волі та розуму – вони собою являють одне ціле. Існує декілька видів пізнання за Спінозою. Чуттєве пізнання вважає неадекватним або не достовірним. А метод, який ґрунтується на до адекватності пізнання людської душі, Спіноза вважає найправильнішим. Рoзyм нe вичeрпyється розумовим пізнанням, а ще має третій рід пізнання, який є вищим — інтуїцію.
На думку Спінози, то інтелектуальна інтуїція є вищим проявом раціональних здібностей у людей, яка ґрунтується на вищих способах сприйняття. Для розуму властивий правильні погляди на світ в цілому, розуміння речей у їх «перших причинах». Щодо пізнання, то Спіноза вважає , що розуміння речей має бути адекватним, яке є розумінням їх як модусів. Модус — необхідний прояв вічної та єдиної субстанції.
Вчення пр. душу та пізнання у Спінози тісно пов’язане з вченням про афекти. Афект на думку Спінози – неточні і ясні ідеї людської душі, якіпов1язані зі станом людського тіла. Основні афекти людини: афект радості чи задоволення, афект печалі або невдоволення та афект бажання.
Спіноза не прирівнював афект з пристрастю. Вважав,що пристрасть може бути афектом, а афект не завжди може бути пристрастю. Пристрастю можуть бути пасивні афекти, неясні неадекватні ідеї.
Спіноза називає рабством боротьбу людини зі своїми пристрастями. А свободою називав те, як людина панує над афектами, яке досягає людина через їх пізнання. Шлях до себе існує також через шлях пізнання себе. Пізнання афектів призводить до зменшення їхньої дії та їхнього впливу на людину.
Якщо свобода досягається діяльністю свідомості, то вона є суперечливою. Коли у людини відбувається збіг ідей з порядком у природі, то стан тіла стає відповідним порядку її ідей і людина стає здатною до панування над афектами та живе у гармонії з собою – таким є вчення про свободу у Спінози.
