Доба Київської Русі є базовим періодом у процесі розвитку філософської думки України. Виникненню філософських вчень в той час сприяли християнізація суспільства, а також виникнення писемності. Саме розвиток писемності та переклад книг вплинули на появу нової ідеології, розширення спектру поглядів тогочасних мислителів.

Підґрунтям філософської думки Русі були не конкретні школи з характерними для них філософськими напрямками, а писемні пам’ятки, в яких і були окреслені тогочасні суспільні погляди на людину та її місце в пізнанні світу. Погляди мислителів цієї доби базуються здебільшого на філософських концепціях Сократа та Платона, та інших давньоримських та давньогрецьких ідеологів.

За таких умов починають з’являтись праці давньоруських авторів, що поглиблюють та висвітлююсь різні аспекти суспільних відносин, розкривають сутність і проблематику категорій та понять використовуючи широке коло літературних прийомів та зображуються у формі монологу чи поліфонії.

Одним давньоруських авторів та одним з найвидатніших представників етико-філософської течії Київської Русі є Данило Заточник, чий твій «Слово» і «Моління» є літературно-публіцистичним надбанням давньоруської писемності, та виступає пам’яткою культурної спадщини всього світу.

Центральною проблемою даного твору і філософського вчення Заточника є проблема особистості, людини, що усвідомлює те, що її розум є важливішим за силу, знання домінують над сміливістю, а мудрість є кращою за відвагу. Автор писання виокремлює такі поняття, як Розум та Мудрість, вважаючи їх істинним багатством, яким наділена людина. Проте, все ж головним в людині, на думку Заточника, є її Серце – центр духовності людини, тобі як Розум і Мудрість постають опорою для Серця.

В «Молінні» як літературному творі Заточник висвітлює власні філософські погляди за допомогою прийомів іронії та з неабиякою літературною майстерністю. Автора «Моління» вважають родоначальником дворянській публіцистики, з характерною для даної ідеології ідеєю служіння справедливому князю. Як наслідок панегиричне вихваляння князівської влади тут протиставлено різкому викриттю боярства.

В одній з редакцій цього твору присутня рідкісна для тієї доби критика чернецтва. Данило Заточник винятковий для древньоруської епохи приклад творчої індивідуальності, заснованої на мудрому усвідомленні власних неординарних здібностей.

Своїм твором Данило Заточник прагне донести до суспільства ідею мудрості та розважливості як ключових чинників розквіту суспільства. В рамках писання автор також розглядає проблематику князівської влади, та вважає, що запорукою могутньої влади є зважена та мудра політика, що передбачає захист слабких та знедолених людей, оскільки саме в простому народі автор вважає джерелом могутності та багатства.

«Моління» — це рідкісний зразок високої літератури, правдива та сувора характеристика тієї епохи, до всього іншого, поетична данину відведено для поваги тій розумній людині.