Монтеск’є був одним з прихильників деїзму. Це підкреслювало всі його погляди та переконання, адже це вчення яке визнавало бога, переконувало, що бог не має зв’язку з людськими справами. Монтеск’є мав сумлінні погляди на рахунок схоластики. Має власне поняття “дива”, яке заперечує визначення теологів. Говорить, що буття всесвіту буде нескінченним, оскільки Бог не може знищити природу, бо природа вже створена.
В той час це були обмірковані релігійні відношення, оскільки саме зароджувався розвиток передових технології і було б просто не логічно марнувати своє життя на поглиблення в релігійні пошуки. Достатньо доцільніше приділити свою увагу на вирішення проблем які спіткали людство саме в часи життя Монтеск’є.
Саме найцікавіше що Монтеск’є розглядає релігію як спосіб управління громадою, разом з Вольтером вважають, що Бога немає і його слід вигадати, адже віра сприяє систематизації, та центрального становлення управління масами. Релігія зменшує і пом’якшує деспотизм з боку влади.
Монтеск’є приходить єретичної для того часу думки, що не слід втручатись в вірування людей. Для того часу це була безперечно дивина, за такі ідеї жорстоко карали. Монтеск’є в той час з такими переконаннями був противник влади, але в історії завдяки цьому ми його бачимо як ідейного просвітителя, який намагається удосконалювати застарілі фундаменти влади, що вела до революції.
У Шарля був дуже цікавий підхід до ідей існування Всесвіту. Монтеск’є ставить природу вище Бога. Він говорив що і людина і тварина підпорядковуються законам які не створені ними — є об’єктивний закон природи. А вже люди в свою чергу створюють штучні закони тому що мають свої потреби.
Але в свою чергу закони природи не підтягаються змінам, і змінити чи якось коригувати їх ще нікому не вдалося, як був закон природи що люди вмирають щоб дати можливість нормальному розвитку життя, так він існує і до сьогодні і як би люди не намагались, які б дослідження не робили і експерименти не проводили змінити те що закладено природою не вдалось.
Оскільки Монтеск’є визначився в духовному відношенні до всесвіту його почало хвилювати питання яким чином людина пізнає матеріальний світ та яке відношення вона має до нього.
Природа в свідомості людини викликає різноманітні представлення про дійсність, тобто знання, досвід йде з зовні від природних речей і явищ безпосередньо до людини ніби немов до частки природи. Пізнання це є процес. Що на сьогоднішній час є звичайним і просто логічним по відношенню до того що людина пізнає все з навколишнього світу і таким чином в неї скроплюється досвід яким вона користується, а не він вже закладений в ній, Монтеск’є довелось на той час доводити саме цю теорію. І хоча вона ніби не викликає такого великого подиву але в період життя Шарля це викликало в людей заперечення та подив, але як можемо прослідкувати в історії все йшло до визнання цього.
Монтеск’є був дуже кваліфікованим соціологом, його ідеї підкорили визнання у всіх країнах. Франція переживала часи дуже помітних та рушійних соціальних змін. Він вважав що релігія не повинна пхати носа в політичне та соціальне життя людей, і був активним противником середньовічних релігійних теорій що стосувались суспільно ладу та державності. Монтеск’є критикував погляди фаталістів.
Також з маси міркувань в нього є цікаві погляди на рахунок рабства і кріпосництва. Розділяє рабство на два види – цивільне та політичне рабство. Цивільне рабство на його думку – це безумовна влада однієї людини над життям та майном іншої, а от політичне рабство – це безправ’я перед обличчям держави. Насправді і на сьогоднішній час дуже актуальне питання про політичне рабство, адже не все так просто та прозоро в правлінні сучасників. Чим розумніша політична асамблея тим більше ми пізнаємо проблиски політичного рабства. Воно позбавляє народ елементарних людських прав, Монтеск’є вважав що стара форма правління повинна відійти поступившись місцем новій владі.
Також важливо, що Монтеск’є стверджував на рахунок рабства, що немає такої праці яка б не змогла зробити машина, тобто він не розглядав рабство як пригнічення прав людини і позбавлення її моральних цінностей та повноцінного існування, а саме те що раби відходять на другий плав в розвитку техніки. Він намагається довести, що задля принесення суспільного добробуту в особи не повинно відбиратись особисте майно. Шарль робить ряд помилкових висновків і приватна власність відходить на більш пізній розвиток в історії.
Монтеск’є хотів довести, що те що з нами відбувається це не задуми Бога, а від власне людини, її вчинків та рішень. Що не релігія впливає на життя людини, а власне людина. Вважає що всі люди однакові від народження і не має расових переваг. Географізм це не саме те що було підвладно для розкриття Шарля.
Отже, ознайомившись більш детально з життям та поглядами на нього Шарля Луі Монтеск’є можна зробити такий висновок що його моральні погляди на життя викликали в мене заперечення та розуміння одночасно. З одного боку я можу сказати що в нього були самозакохані та егоїстичні погляді на рахунок меншинств, нібито він і захищав, будучи при владі розкриваючи карти влади, але ніяких моральних проявів проблисків не помітно взагалі. Був яскравим прихильником новітніх технологій. Занадто вже засуджував політику тих часів, звісно без заперечень політика середньовіччя не мала такого вигляду як хотілось, але ж ми знаємо, що все має бути поступово та зосереджено.
