В.О.Сухомлинський, чудовий педагог, він вважав, що вчитель-найголовніша гідна посада під блакитним небом. У його працях можна знайти багато різноманітних проблем. Однією з яких, на мою думку, проблема професійної етики вчителя, його культурної діяльності та спілкування з маленькими людьми, дітьми.
Талановитий, щирий,гуманістична людина, яка розкриває саме суть педагогічної етики, показує романтичну сторону цієї професії не дивлячись ні на конкретну суть ні на етапи. Тому він почав втілювати в життя книгу про педагогічну етику, хоча вона не увійшла в світ , проте присвятив він її своїй дружині, яку кохав понад усе . Головним у етико-педагогічного вчення є його світогляд, її майстерність, духовне оснащення, культура мови, мовлення та спілкування, прагнення до самовдосконалення та самореалізації.
У своїх книгах «Серце віддаю дітям» та »Як виховати справжню людину« Сухомлинський освітлює діловитість, конкретику, обґрунтовує деякі етичні норми. Педагог з великою душею та добрим серцем, передає любов до дітей, позитивне сприйняття усього, що відбувається в їхньому житті.
Говорячи що, основними якостями, які необхідні для формування педагогічної етики є – гуманність. Я гадаю, що тут дійсно хороший закладений фундамент. Адже тут йде мова про мудру, добру любов, яка навчає нас жити. Тому що педагогічна етика не може існувати без любові, і навпаки так само як співак без слуху, художник без сприйняття кольору. Кожна дитина, на думку Сухомлинського – безцінний дар, най беззахисна істота на землі, початок чогось нового. Тому завданням педагога є надати цій дитині початкові уявлення про гуманне відношення до себе та й до тих, хто її оточує. Від виховання залежить благоустрій нашого народу та нашої країни.
«Щоб бути люблячим дітьми вчителем, піклуйтеся, аби дитина була взмозі відкривати та пізнавати. Якщо за довгий час не маєте ніяких цікавих змін в очах дітей, якщо минулий день нічого не додав до попереднього, то є ймовірність стати їм зовсім не цікавим. Серця й розум дітей можна завоювати можливо інтелектуальним збагачення, наснащенням, що відкриє дітям багато нових якостей людини. По суті педагогічне вчення – це самовдосконалізація педагога в різноманітних видах, діяльності та спілкування з оточуючими.
Проте, Сухомлинський грунтує професійну етику, як сукупність моральних позицій, різних підходів, форм і методів, індивідуальних професійних якостей, вироблених на підгрунті індивідуальних особливостей людини. Педагогічна етика — це, образно кажучи, взаємодія майстра та об’єкта над чим він працює. Багатогранність, різноманітність, зразковий стан нашої творчості, якими користуватись так тонко, як неповторний музикант володіє віолончеллю, — це ж є педагогічною професійною етикою. Василь Сухомлинський створив психолого-педагогічну систему, де все спрямовував в околицях дитини. Це дуже потужна та гуманістична педагогіка на основі філософської істини.
Виховання та розвиток дитини – це передусім додавання гармонії розуму та його серця. Де все ж для серця, за образними висловлюваннями, належить найніжніше й витончене звучання ! Без вагань: любов до дітей !!
Сухомлинський це та людина, яка завжди стоїть на боці щирості, відданості, на боці молодого покоління — наших дітей. Він завжди схиляв інших,закликав інших до терпеливості,адже вчити етичним вченням малих дітей дуже клопітка робота. Проте вона варта того. Діти повинні бути етично вихованими, ввічливими, не байдужими. Я часто згадує його слова «Ми, вчителі, повинні розвивати, поглиблювати в своїх колективах нашу педагогічну етику, стверджувати гуманний початок у вихованні як найважливішу рису педагогічної культури кожного вчителя» Їх можна вважати настановними побажаннями для людей, які хочу бачити дітей знаменитими педагогами, знавцями в етичних починаннях, талановитими людьми.
Основою в цих етичних вченнях Василя Сухомлинського, є насамперед естетика в почуттях самої дитини, її емоційна та душевна культура – головною метою є гуманне виховання. А обгрунтування прекрасного – основою, без якої почуття залишаються невидимими до всього найціннішого, саме за такою закономірністю і будуть виховувати підростаюче покоління нашої країни.
Сухомлинський показує, що не потрібно дати дитині відчувати, ніби вона гірше своїх однолітків , не здатна, не можна принижувати дитячу гідність,тому що дитина в цьому зовсім не винна, навіть коли, думає повільніше інших. Потрібно якомога частіше підтримувати дитину, поки віна не досягне певних успіхів. Вчення – це праця, праця дитини, отже,повинне бути радістю, успіхом, подолання, результат – означає надійність та досягнення дитячої радості стовідцотково.
Отже, методика Сухомлинського спрямована на збільшення частини розумової праці дитини, наштовхнути, навчити розум та серце працювати, віднайти в дитині любов до розумової праці, та думки, до їх повної взаємодії. Ось про що нам говорить етико педагогічне вчення Сухомлинсько!
Дбайте одне про одного ! Дбайте про своїх дітей…
