Не можна не погодитися з думкою багатьох, що Фрідріх Ніцше справжній, великий філософ, його ідеї — впливові та дискусійні були, є і будуть. Таким людям, як Ніцше, відкриваються таємниці життя, вони мають здатність передбачати (або бачити) майбутнє, протиставляти його сьогоденню (в якому живуть), аналізувати, робити висновки.
Виклавши свої думки і довівши їх до певного кола — він вводить читача у шоковий стан, збурює море емоцій, заставляє задуматись, проаналізувати прочитане, доводити протилежне або після деякого часу визнати правоту своїх же суджень. Але залишитися байдужим уже не можна, а приймати сьогодення таким яке його нам нав’язують із народження стає неможливим.
Одна назва “По той бік добра і зла” викликає запитання: як це по той бік? Виникла думка — це як у дзеркалі! Потойбіччя. Бачиш, що відбувається. Задумалась. Дзеркало відображає те, що відбувається, а треба подивитися з іншого боку. Перед очима виник квадрат. Якщо змінити кут бачення, то можна побачити повну фігуру — куб. Вона об’ємна! Отже, змінивши кут зору я бачу не ілюзію, яка виникла, а повну картину, тобто зовсім іншу фігуру.
Ніцше змінив кут бачення тогочасного світогляду. Він свою філософію протиставив загальновизнаній.
Для Ніцше життя — це була першооснова, реальність. А у житті існує боротьба за існування. У дикій природі перемагає і виживає сильніший. Так і у житті людей, вважав філософ, має перемагати сильніший. Підтримуючи, допомaгaючи слабшому ми підтримуємо виродження життя. А тому виникли штучні засоби виживання.
Добро і зло. Завжди ці цінності мали різні корені, вони ніколи не розглядалися спорідненими. Філософ задається думкою і ставить питання, а чи не є це тлумачення хибним, і чи для життя друга цінність буде більш важливішою, за першу. Адже, проаналізувавши деякі етапи історії розвитку людства можна стверджувати, що всяке зло (насилля, рабство, тиранія, диктаторство та ін.) все таки веде до розвитку, піднесення людини, як виду. У боротьбі загостюються в першу чергу розумові здібності. Людина, поставлена в небезпечні умови, найповніше використовує природні сили організму, загартовує силу волі, стає винахідливішою, цілеспрямованою.
А поняття Бога і гріха?! Ніцше критикував християнську мораль за придушення в людині духовної сили. Він, довів, що релігії протистоять розвитку людини, утримують те, що має пропасти, зникнути. Частина людей використовує релігії для підкорення більшості, з метою панування та подолання спротиву. Але не можна заперечувати, що для частини людей релігія стає віддушиною у жорстокому світі. Вона дає душевний спокій, почуття задоволення, радості, співпереживання та співчуття таким як вони, вона заповнює всі пустоти душі тих, хто страждає від хвороб та буденності життя, хто не має підтримки з боку інших.
Розглядаючи основні моральні цінності ми спостерігаємо схожу картину. Починаючи від перших людських общин, племен і до цивілізованих держав існували ті хто наказував, і ті хто корився. Від народження людини до смерті нею завжди хтось керує. Спочатку це батьки, вихователі, вчителі пізніше — визначені суспільством закони, людська думка і т.д. Мораль, яка є догматичною для певної сім’ї чи держави не може бути порушеною. Інше — засуджується, не сприймається. Погоджуюсь з існуванням “моралі панів і моралі рабів”. У житті ми чітко дотримуємося субординації. А мораль хочемо приміряти одну на всіх. Отже, визнавши різницю між людьми, ми маємо визнати різницю між мораллю одних та мораллю інших. Мораль нижчих соціальних верств заключається в піднесенні тих чеснот, які полегшують для них життя. Можна зробити висновок у корисливості їх моралі. Автор назвав мораль у Європі “мораллю стадних тварин”, він один з перших зробив висновок про те, що Європа втрачає свою першість у світі у всіх напрямках.
Спадає на думку аутична дитина. Дитина, яка живе за своїми правилами, у своєму світі, бурхливо реагує на зміни в оточенні, дитина, якій не відомі норми моралі, для якої думка оточуючих дорівнює нулю, відсутня боязнь гріха, яка не прагне спілкування та ін. То що це?
Можливо саме життя, на прикладі таких дітей показує, що “вільні філософи” приречені у нашому суспільстві на самотність, життя у своєму світі за своїми, відомими тільки для них правилами, на не розуміння з боку інших. Для них важлива свобода у всіх своїх проявах. Це люди які народженні творити нові цінності, відкинувши усі догми. Люди вільної думки, вільного розуму. І лише такі люди, на думку німецького філософа, могли започаткувати переоцінку та змінити “вічні цінності”. Саме ці мислителі мали стати по той бік добра і зла, як обрані, саме вони мали знайти шляхи виходу з кризи.
Сьогодні можна сміливо провести паралель з нашою державою. Народ прагне змін, він шукає обраних. Тих, що зможуть стати по той бік добра і зла, зробити об’єктивну оцінку дійсності, вивести наш народ на перспективний шлях розвитку.
“Смеется мир завеса порвалась,
В объятьях брачных с светом тьма слилась…“
«По той бік добра і зла» — стала пророчим напрацюванням і, мабуть, не випадково має підзаголовок «Прелюдія до філософії майбутнього». Ніцше передбачив багато сторінок розвитку історії Європи. Він вважав ці події та явища неминучими.
