Питання « свободи» є чи не найважливішою умовою існування людини в суспільстві , її буття та моральності». Сутність свободи є однією з центральних проблем етики, яка не з’ясована і до сьогодення. Ще з найдавніших часів філософи відводили центральне місце вивченню Проблеми свободи. Різні філософські вчення трактують по своєму це поняття. Ще Епікур вважав, що щастя людини залежить від її внутрішньої свободи. Він вважав, що основа буття людини полягає в свободі вибору власних дій і їх моральному оцінені На думку Епікура ми спроможні володіти свободою волі, і відповідати за власні вчинки , якщо вони не є результатом прямого впливу необхідності. Але потрібно розуміти, що більша частина наших вчинків зумовлена необхідністю, де немає місця свободі волі.
Спираючись на дослідження Епікура, ми можемо побачити, що він заперечує будь – яку можливість взаємовпливу необхідності і свободи один на одного. З дослідженням Аристотеля пов’язаний наступний етап розвитку поняття» свободи.»Спераючись на погляди Аристотеля, ми розуміємо, що він дотримувався ідеї, що всі люди повинні узгоджувати власні вчинки і дії з об’єктивною необхідністю. Контролювання і володіння над скоєнням якихось дій свідчить про можливість та здатність людини керувати власними вчинками. Такі роздуми стали умовою поділу Аристотелем вчинків на мимовільні та довільні. Мимовільні вчинки є наслідком дії зовнішніх причин, природних стихій,певної влади або незнання усіх можливих наслідків викликаних цією дією. Якщо дії людини є вимушеними, спричинені бажанням і прагненням уникнути страждань, то їх можна вважати довільними але не добровільними. Природа чеснот, спонукала Аристотеля до висвітлення проблеми свободи як довільності. Довільні вчинки бувають навмисні,скоєнні під дією свідомості, зa вибором, і свідомі дії — тобто ті, що являються результатом емоційного пориву або бажання.
Розуміння свободи можна пояснити результатом мимовільного відхилення від необхідності основою чого є вільний вибір. Така позиція викликана релігійною свідомістю людини ,в якій уявлення про свободу порівнюються з осягненням ідеї Бога, законів божественної моралі, і благодаттю. Християнство ґрунтується на тому, що воля людини вільна, і вона сама має право обирати між добром і злом. На мою думку, якщо людина робить щось не навмисно, то ці дії звичайно ж викликані бажанням і емоційним поривом, але це є лише наслідком незнання того, які результати спричинить ця дія, і яка моральна ціна потрібна для її звершення.
Перш ніж розкрити проблему моральної свободи людини, потрібно ознайомитись з думкою філософів і їх баченням моральної свободи.
Що ж таке « Моральна свобода»? Існує декілька визначень цього поняття:
Моральна свобода — це дія, яка здійснюється не примусово, а за власним бажанням, де людина чітко розуміє і усвідомлює усі об’єктивні обмеження. Спираючись на правильний вибір добра і відхилення від зла, свобода людини виявляється зі свободи вибору. Свобода людини вимагає утримання своїх поривів і бажань, сприймання і визнання прав інших людей, де справедливість є пріоритетом суспільних відносин, а вчинки людей повинні сприяти всезагальному добробуту. Тобто, якщо задуматись над цим трактуванням, то можна прийти до висновку, що мораль робить залежними свободу однієї людини від свободи іншої .
Моральна свобода — свобода позитивна, де під здатністю робити вибір на користь добра чи зла, або можливістю розвитку особистості розуміється цілковите оволодіння власними бажаннями та спокусами. Іншими словами, не грішити ( у християнському розумінні) і не спокушатись – ось що потрібно для повноцінного розвитку особистості.
Розглядаючи питання свободи нам необхідно пам’ятати, що людина це не якась неземна чи божественна істота. Людина є матеріальною істотою, яка підпорядковується всім фізичним законам і фізіологічним потребам.
Свобода будується на розумінні і усвідомленні необхідності. Моральну необхідність можна поділити на такі рівні: раціональна, наукова, емоційна,повсякденна. Але на мою думку знання визначення поняття моральної необхідності, не є показником добросовісної поведінки людини. Також моральна необхідність не стає для людини чимось обов’язковим чи значущим, якщо не збігається чи не відповідає власним бажанням і потребам. Саме необхідність стає рушійною силою до досягнення мети і ставлення перед собою нових завдань і цілей. Отже, питання свободи не є якимось однозначним поняттям чи явищем. На перший погляд «свобода» — це необхідність яка є цілком розумною і усвідомленою, але якщо більше детальніше проаналізувати це явище, то можна прийди до висновку, що свобода являється вибором і творчим актом.
Отже, свобода – дає нам право чинити так як ми цього бажаємо, керуючись власними принципами орієнтирами, бажаннями, але всі наші дії підпорядковуються і обмежуються моральною необхідністю. Простіше кажучи, ми маємо можливість робити,те, що хочемо, але при цьому наші дії не повинні виходити за межі моральності і все усталених норм суспільства. Коли людина прагне до творчості, то свобода може проявлятися по різному. Загалом свобода може бути негативною і позитивною, актуальна та потенційна, абсолютна і відносна, У прагненні до творчості у людини по-різному виявляється свобода: як негативна і позитивна, абсолютна і відносна , потенційна та актуальна.
Не перший раз ми згадуємо термін «позитивна свобода» Як же розуміти це поняття? З точки зору етики, позитивна свобода є проявом доброї волі, яку визначає і регулює моральний закон. Що ж дає нам свобода? Наше життя сповнене обмеженнями і регулюється нормами та обов’язками. Говорячи про обмеження, ми маємо на увазі усі закони, владу та мораль. Свобода виступає для людини ніби механізмом компенсації. Але потрібно розуміти, що свобода не є однозначним і абсолютним явищем, наша свобода залежить від об’єктивних умов буття, законів природи і суспільства.
Якщо свобода дає нам право вільного вибору, то мораль є регулятором відносин, що робить людей залежними один від одного. Окремо ці два поняття є просто неповноцінними, вони доповнюють один одного і є фундаментом людського існування і балансом відносин між людьми. На мою думку людина є заручником безлічі необхідностей, фізичних і соціальних законів суспільства. Також людина не може не підпорядковуватись стереотипам, правилам та традиціям, цього суспільства. Важливо ще врахувати економічну залежність. Матеріальне та економічне забезпечення це навіть не залежність а необхідність для існування. Наше життя це своєрідна система, в якій формуються моральна особистість людини та її оточення. Моральна діяльність індивіда будується на моральному самовизначенні і його свободі.
Отже, виходячи із вищесказаного, постає запитання: «Чи може людина бути вільною у своїх діях»? На мою думку однозначної чи правильної відповіді на це запитання не існує. Над цією проблемою можна роздумувати безкінечно. Особисто я вважаю, що людина – це істота яка повністю залежна від власних потреб, почуттів,сили природи, моральних та нормативних законів суспільства і певних обставин, а свобода вибору це лише ілюзія. В будь – якому випадку ми завжди будемо спиратися на всезагальну думку при власному виборі.
