Найважливіша соціальна задача нашого суспільства в тому, щоб виховати сучасне покоління таких громадян, які б гармонійно пов’язували в собі не тільки духовне багатство,а й моральну та фізичну досконалість. Не зважаючи на це найважливішим матеріальним, духовним та інтелектуальним засобом виховання гармонійно розвиненої, активної особистості є спорт і фізична культура.
Заняття фізичною культурою допомагають формувати боротьбу зі страхами, лідерством розвитку змагального духу, моральної та фізичної підготовки до подолання різних стресових ситуацій, які можуть виникнути в подальшому житті. Долаючи різні перешкоди, навіть в стресових ситуаціях, людина бореться зі своїми власними страхами — невпевненністю, повільністю.
Займаючись спортом кожна особистість розвиває свої вольові якості, які їй необхідні для подальшого життя в соціумі,вчиться розраховувати на свої сили, ефективно діяти коли дуже мало часу.
Для кожного школа — це другий дім, щось особливе для кожного. Тут ми зустріли нашу другу маму — нашу першу вчительку. Саме вона навчила нас читати, писати, логічно мислити. Вчителька вчила нас бути добрими,чемними, чесними, правильно спілкуватися, товаришувати. Школа дає нам стежку в життя, дарує тепло і радість.
Саме у шкільному віці вплив на дітей більший за вплив сім’ї, родини, тому вона повинна виправляти недоліки сімейного виховання. Прагнути до гармонійного виховання, школа має, озброювати учнів науковими знаннями, розширювати їхній світогляд, розвивати мислення, розвивати морально правильні уявлення про людську особистість, про правду, зміцнювати їхню волю.
Ушинський вважав що найкращим засобом морального виховання,є фізична праця, вона допомагає формуванню кращих моральних якостей у дітей та молоді, але з єдиною умовою, поєднанням її з розумовою працею. Він розумів виховне значення фізичної праці, також для морального виховання дітей. Конкретно, виходячи з практичних завдань в школі і сім’ї: самообслуговування в школі та вдома допомога батькам по господарству, робота в саду та городі, допомога вчителям і т. ін. Коли привчаєш дітей до праці, слід розвивати у них уміння та навички долати труднощі, стежити за тим, щоб вони не втомлювалися, щоб займаючись фізичною працею, отримували не травми, а насолоду .
У школяра дуже швидко розвивається прагнення наслідувати інших однолітків які користуються нормами і правилами у школі, а також виникає інтерес до самого поняття моральних норм. Школярі часто звертають увагу на етичні вчинки оточуючих, бажання дати тому чи іншому вчинку моральну оцінку,»чи погано зробив вчитель (дорослий) чи ні». Шкільний вік — є сприятливим періодом саме для розвитку морального відношення дітей до праці тобто фізичного виховання. Всі діти, прийшовши до школи, хочуть гарно навчатися, вони розуміють, що потрібно старатися.
Але це розуміння у них, зазвичай довірене слову, воно не спирається на спеціальні вироблені трудові вміння і навички, в них ще немає такої звички опрацьовувати та працювати кожного дня. На мою думку, коли дитина стикається з першими труднощами в пеші дні і невмінням їх подолати може дуже швидко закріпитись не дуже хороше ставлення до навчальної праці та фізичного виховання.
Вчення стане для школяра важким і неприємним обов’язком, і крім інших наслідків, може негативно позначитись на його моральному розвитку. Головним завданням морального виховання в шкільному віці є виділення довільного рівня моральної самостійної регуляції поведінки.
Для цього потрібно, по-перше, зібрати разом такі навики поведінки, які просто необхідні для виконання дитиною моральних правил поведінки: потрібно чітко виділити, які конкретно уміння сприяють виконанню даної задачі, потрібно розібрати їх на не складні дії, які школяреві порівняно легко даються, в кожній тій, чи іншій дії зазначати навіть незначний успіх похвалою та позитивними балами.
По-друге, так закріплювати та розвивати ставлення дитини до себе, щоб вона базувалася надалі на успіхах своєї реальної роботи. Необхідно донести до свідомості дитини розбіжність між його розумінням про себе, як моральним зразком і дійсно його поведінкою так, щоб він не тільки усвідомлював, а й переживав це. По-третє, розвивати його поведінку, уміння діяти відповідно своїй поставленій меті.
Таким чином, вчителі фізичного виховання повинні дуже добре знати і вміти та застосовувати в роботі з школярами різні методи та форми морального виховання. Не потрібно забувати, про те, що фізична культура — це найефективніший засіб самовиховання. Займаючись фізичними вправами, долаючи дуже значні внутрішні та зовнішні перешкоди, учень займається насамперед самовихованням, навіть якщо зовсім і не знає цього. Фізичне виховання здійснюється за допомогою вчителя, колективу, прикладу кращих учнів, спортсменів. Завданнями педагогів в цьому процесі — допомагати учням складати план самовиховання, помічати рубежі спортивних і моральних досягнень за рік різних самостійних занять.
