Чи задумуємось ми чому в тій чи іншій ситуації ми поступаємо саме так, а не інакше? Відповідаючи на це запитання варто заглянути у дитинство; у той період, коли нас виховували і коли нам прививали культурні і духовні цінності.
Ні для кого не таємниця те, що людина істота соціальна і важливим чинником, що впливає на становлення особистості є соціум. Саме у взаємодії із суспільством, оточуючими людьми формується суспільна поведінка людини. А в чому ж полягає специфіка формування досвіду суспільної поведінки?
Отож, звідки ми беремо досвід суспільної поведінки? Звичайно, всі погляди і переконання формуються на основі того, що нам говорили в дитинстві, того оточення, що було найближчим довгі роки…
Саме в дитинстві в нас починає формуватися суспільна поведінка. І як же варто виховувати малят, щоб потім в них були суспільні навики спілкування?
Взагалі для дітей у дитинстві розвиток і спілкування і трудової діяльності, і навики суспільної поведінки проходить у грі. Граючись, дитина розкриває свої таланти, розвиває фантазію, уяву, в неї покращується пам’ять і найголовніше: вона вчиться взаємодіяти з однолітками. Граючись разом діти знайомляться, розмовляють, зав’язують дружні стосунки, все це відбувається на фоні теплого емоційного спілкування. В гру можна включати ігрові моделі діяльності, в яких вихованці можуть проявити найвищу активність поведінки та мислення, вступають у взаємовідносини між собою, набувають звичок поведінки за досить відносно короткий термін.
У формуванні суспільної поведінки велику і важливу роль відіграють батьки, які є головним наставником і прикладом для наслідування. Саме тато і мама є першими людьми, до яких дитина звертається, щоб вирішити ту чи іншу непосильну для неї проблему. Тому важливо, щоб батьки були компетентними у своїх діях і ні в якому разі не зашкодили дитині, щоб це не вплинуло на її розвиток як особистості. Батькам варто пам’ятати, що вони є найважливішими людьми у житті малюка і кожен необережний вчинок у подальшому може дуже сильно вплинути на нього.
Не менш важливу роль у становленні суспільної поведінки відіграють і вихователі дитячого навчального закладу. Професійні педагоги найкраще знають, якими методами варто формувати суспільну поведінку.
Взагалі в дитячому садку так мають організовувати діяльність дітей, щоб вони соціалізувалися в світі: отримували навички суспільної поведінки, культурно-гігієнічні навички, розвивається моральна свідомість і поведінка дитини. Наприклад, залучаючи дітей до легкої фізичної праці ( полити квіти в груповій кімнаті, прибрати на місце іграшки), вихователі мають на меті і удосконалювати трудові навички і розвивати комунікативні здібності дітей, їх взаємодію один з одним.
За допомогою ситуацій вільного вибору, створених вихователями, відбувається спонукання дитини пригадати свій досвід поведінки в подібних ситуаціях, проаналізувавши наслідки такого вибору, з прогнозувати наслідки вибору, що треба прийняти.
Але вихователь не може завжди чекати природного збігу обставин, щоб формувати навички суспільної поведінки. Він сам створює зовнішні умови, щоб викликати в дитини необхідний психічний стан, мотиви та вчинки. Наприклад, вихователь вносить пропозицію проводити кожного тижня акції милосердя, коли кожна дитина опиняється в ситуаціях, які потребують прояву уважного ставлення до оточуючих, доброти, гуманного ставлення, співчуття.
Звідси і формується певний стереотип суспільної поведінки і дуже добре, якщо ще з дитинства закріплюються такі основи на яких будуються відносини: взаємна довіра, допомога, товариське ставлення і таке інше.
З дорослішанням дітей відповідно повинні зростати й вимоги до них. Ігнорування таких вимог не сприяє становленню особистості.
Водночас вимога соціальної поведінки має бути справедливою. Тільки тоді дитина буде сприймати її без спротиву і виконуватиме з цікавістю.
Організовуючи різнопланову діяльність дітей, варто обов’язково залучати їх до багатогранних відносин, що виникають на основі спілкування у процесі діяльності. Різні позиції дитини у системі відносин в колективі приводять її до певних рішень, вчинків. Це є основою формування складніших актів поведінки, рис особистості.
В становленні досвіду суспільної поведінки дитини важливим є той аспект, щоб вона могла діяти не лише відповідно вимогам педагога, не виходячи за рамки його конкретного доручення, а й самостійно. Щоб вихованець вмів приймати самостійні рішення, використовуючи свої ціннісні орієнтації , знання, навички, почуття, уміння, волю, звички.
У виховній роботі практично використовують також рольові ігри, за допомогою яких відпрацьовується тактика поведінки в певних ситуаціях, виконання обов’язків та певних функцій конкретної особи. Важливим засобом розвитку суспільної поведінки дітей є психодрама, в якій відпрацьовується вміння відчувати настрої в колективі, емоції, вміння оцінювати та змінювати поведінку інших дітей.
Отож, нам як майбутнім батькам не слід забувати про те, що найбільший розвиток і досвід спілкування з іншими у дітей закладається в дитинстві і тому досить важливо не втратити дорогоцінний час і навчити дитину найважливішого: жити так, щоб вміти спілкуватися і знаходити спільну мову з суспільством і приносити йому користь.
