На сучасному етапі взаємовідносин суспільства і природи важливим є забезпечення сталого розвит- ку, за якого зростання добробуту людства не супроводжується руйнуванням навколишнього середовища, не порушує стійкість природних екосистем. Однією з передумов розв’язання екологіч- них проблем сучасності є екологічна компетентність особистості, важливу роль у формуванні якої відіграє основна школа [1, с. 18].
А відтак, перед професорсько-викладацьким складом університету стоїть складне завдання формування екологічної компетентності студентської молоді. Проблема компетентності не нова, вона розкрита в роботах С. Гончаренка, В. Бездухова, О. Дахіна, Б. Ельконіна, І. Зимньої, 11 Є. Зеєра, А. Марковової, Г. Селевка, П. Третьякова, Т. Шамова, А. Хуторського та ін. Проблемі формування екологічної компетент- ності майбутніх фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів у сучасній психолого-педагогічній літературі також приділяється значна увага. Про це свідчать наукові праці Н. Баюрко, Н. Демеш- кант, Л. Титаренко, Н. Пустовіт, О. Колонькової, В. Маршицької, С. Шмалей та ін. Разом із цим, як свідчать результати численних наукових досліджень, відсутнє єдине розуміння сутності екологіч- ної компетентності майбутнього вчителя та процесу її формування.
Поділяючи думку Н. Олійник уважаємо, що екологічна ком- петентність, є інтегрованим результатом навчальної діяльності студентів, що формується передусім завдяки опануванню змістом предметів екологічного спрямування і набуттям досвіду викори- стання екологічних знань у процесі вивчення предметів спеціаль- ного і професійного циклів [2, с. 82].
Вивчення літератури з проблеми екологічної компетентності майбутнього вчителя та врахування професійного спрямуван- ня фахівця, дозволило виділити такі компоненти (складники) екологічної компетентності майбутнього вчителя біології: 1) мотиваційно-ціннісний компонент – сукупність мотивів, цін- нісних орієнтирів, інтересів, потреб майбутнього вчителя біології, необхідних йому для здійснення екологічної діяльності, захисту навколишнього середовища як природної основи благополуччя людини; переконання в необхідності щоденного дотримання норм і правил природокористування; 2) когнітивний компонент – повнота, глибина, системність, усвідомленість знань студента – майбутнього учителя біології про еколого-правову базу, взаємо- зв’язок людини і навколишнього середовища, принципи організа- ції і функціонування екосистем, чинники, що визначають якість оточуючого середовища, рівень потенційних загроз для здоров’я людини, раціональне природокористування, екологічну ситуацію рідного краю тощо; 3) діяльнісний компонент – дотримання екологічних норм поведінки, оволодіння загальнопрофесійними і спеціальними уміннями взаємодії з природним середовищем (вивчення, охорона, збереження і відновлення природних умов і 12 ресурсів), набуття досвіду дослідницької діяльності і здійснення екологічного моніторингу регіону, місця проживання в процесі вивчення екологічних проблем; безперервна самоосвіта у сфері екологічних відносин і вибраної спеціальності на основі само- рефлексії; вміння здійснювати індивідуальну та спільну науко- во-дослідну, професійну, просвітницьку діяльність з усунення екологічних протиріч тощо.
Опитування студентів природничих факультетів, учителів біології та викладачів біологічних дисциплін дозволили зробити такі висновки: 1) у значної кількості опитуваних спостерігається відсутність стійкого інтересу до оволодіння знаннями для вирі- шення екологічних проблем, хоча більшість визнає необхідність у цьому; 2) не всі вміють здійснювати науковий пошук у рамках екологічних досліджень; 3) значна кількість майбутніх і нинішніх фахівців з біології лише епізодично знають еколого-правову базу, мають не значний досвід дослідницької діяльності та здійснення екологічного моніторингу регіону, місця проживання, характе- ризуються середнім рівнем саморефлексії тощо. Такі результати зумовлюють необхідність розробки моделі формування екологіч- ної компетентності майбутнього вчителя біології у вищій школі.
Структурними елементами моделі є: мета, підходи, дидак- тичні принципи, методи і засоби, компонентні складники, етапи формування екологічної компетентності, науково-дослідницька робота студентів екологічного спрямування (аудиторна та по- зааудиторна), рівні сформованості екологічної компетентності (низький, достатній, високий), результат (сформованість еколо- гічної компетентності майбутнього вчителя біології).
Для формування екологічної компетентності майбутнього вчителя біології використано продуктивні методи: когнітивні (евристичного спостереження, порівнянь, гіпотез, аналогій, кон- струювання понять тощо), креативні (залучень, мозкового штур- му, евристичних запитань, різнонаукового бачення), контролю і рефлексії. Їх розглядаємо як необхідні, діяльнісні, міцні, постійно актуальні, що забезпечують продуктивне засвоєння знань та умінь майбутнього фахівця з біології.
Організацію підготовки майбутнього вчителя біології в рам- ках нашого дослідження здійснено згідно з дидактичними прин- ципами навчання у вищій школі: науковості, систематичності й системності, свідомості, активності й самостійності, наочності, ґрунтовності, зв’язку навчання з практичною діяльністю, єдності освітніх, розвивальних і виховних функцій навчання. До прин- ципів, що забезпечують формування екологічної компетентності майбутнього вчителя біології в проведеному дослідженні також віднесено: діалогічності, компенсаторності, багаторівневості та прогностичності.
Процес формування екологічної компетентності майбутньо- го вчителя біології в системі вищої освіти проходив поетапно і включав п’ять етапів: мотиваційний, аналітичний, змістовий, ор- ганізаційно-діяльнісний, завершальний. На кожному з указаних етапів діяльність викладача і студентів визначалася метою, змістом діяльності, умовами успішності й очікуваним результатом. До засобів формування екологічної компетентності майбутньо- го фахівця з біології віднесено: лекції та лабораторно-практичні заняття екологічного спрямування, самостійна робота студентів; педагогічна практика; пошуково-дослідницькі завдання, курсові, бакалаврські, магістерські роботи з екологічних проблем тощо.
Отже, екологічна компетентність майбутнього вчителя біології виступає як складний синтез мотиваційно-ціннісного, когнітивного та діяльнісного досвіду, що інтегруються в особистісну систему екологічних цінностей, визначають напрям життя та ефективної професійної діяльності фахівців. Перспективи подальших розві- док вбачаються нам у перевірці на практиці моделі формування екологічної компетентності майбутнього вчителя біології.
Список використаних джерел
1. Баюрко Н.В.Сутність та структура готовності майбутніх учи- телів біології до розвитку екологічної компетентності учнів. Київ, 2016. С. 18-21.
2. Олійник Л. Екологічна освіта як складова навчально-вихов- ного процесу. Полтава : Тов «АСМІ», 2009, № 8-9. C. 80-83.
Ліана Бурчак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри біології та основ сільського господарства, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
