Сучасний розвиток суспільства викликав ще одну глобальну проблему –проблему екологічного виховання та освіти. Саме тому однією із провідних тем на сесіях Європейського парла- менту виникає повсякчас питання екології. Проблема забруднення навколишнього середовища є пробле- мою світового рівня. Адже, людство за період свого стрімкого розвитку та прогресу у різних галузях науки та техніки, утвори- ло безліч прогалин у екологічних знаннях та надалі продовжує активно їх створювати.

Аналіз основних причин критичного стану оточуючого се- редовища виявив, що проблема носить світоглядний та духов- но-естетичний характер. Це вказує на те, що необхідно попра- цювати в першу чергу над формуванням екологічної свідомості молоді. Саме такі ідеї задекларовані програмою сталого роз- витку. Все вказує на те, що передусім слід змінити споживаць- ке ставлення у людства, зокрема, у молоді. А саме, слід дати зрозуміти молоді, що багатства природи є цілком обмежені, а людина зовсім не «вічний цар природи».На превеликий жаль в Україні, шлях до розуміння глобальності цієї проблеми тіль- ки починається.

Основна проблема – це відсутність у грома- дян, влади, бізнесу стійкої сформованої ще в дитинстві еколо- гічної свідомості. Хоча перші кроки вже зроблені, Верховною Радою прийнята стратегія державної екологічної політики України до 2030 року, в подальшому чекає довгий та тернистий шлях. 19 Багато вчених працювали у напрямку взаємодії людини та природи: В. Вернадський, І. Гердер, С. Глазичев, А. Горєлов, А. Гор, В. Деркач, М. Киселов, В. Лось, М. Моїсєєв, K. Ситник, Р. Неш, A. Толстоухова, М. Реймерс, В. Хесле, М. Шеллер та інші. всі вони досліджували ті чи інші аспекти формування особисто- сті в умовах гармонійного розвитку з природою та специфічні процеси взаємодії людини з навколишнім середовищем. [2]

Але і до сьогодні на превеликий жаль, на основі їх праць не створено єдиного документу чи програми, які б регламентували в освітніх та культурних закладах формування екологічної свідомості мо- лоді. Саме тому, такою актуальною та невідкладною є проблема формування у молоді екологічної свідомості, основною ознакою якої є бережне ставлення до природи. [5, с. 147-149]

Ще у 1992 році на міжнародній конференції ООН з навколиш- нього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро було закликано усі країни світу перейти на шлях сталого розвитку. Передумовою цього стало загострення суперечностей між постійно зростаючи- ми потребами населення та деградацією навколишнього природ- ного середовища. Нині важливо донести до свідомості молоді, що кожна людина пов’язана з природою і знаходиться в повній залежності від неї не тільки біологічно, а й духовно, навчаючись у неї гармонії, ритму, симетрії, доцільності тощо [1, с. 24].

Основними чинниками, що реалізують поступове зростання на засадах сталого розвитку є: освіта, наука та культура. Впровадити новий ефективний, екологічний стиль життя можливо за умови здійснення перевороту у стилі мислення, екологічній свідомості, екологічній культурі.

Логічно та чітко організована система екологічної освіти та виховання молоді зможе ефективно вирішити цю проблему. Екологічна освіта пояснює всі явища, позитивні та негативні, що зустрічаються нам у навколишньому світі, вчить їх аналізувати. А на еколо- гічне виховання покладена місія саме формування екологічної свідомості особистості. Завдання екологічного виховання поля- гає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, прояві бажання берегти 20 і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі.

Формування екологічної свідомості слід розпочинати у дітей з раннього дитинства. На основі екологічного мислення і свідо- мості формується екологічна культура, яка передбачає ґрунтовні знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), еко- логічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, уміння вирішувати екологічні проблеми, брати безпосередню участь у природоохоронній діяльності. [3, с. 66-67]

Система екологічного виховання передбачає врахування ос- новних її аспектів: – національного та регіонального підходів до вибору на- вчального матеріалу екологічного спрямування; – гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціо- нального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами) збереження фізичного і духовного здоров’я людини; – об’єктивності у розкритті основних екологічних законів і понять, що дають підстави вважати екологію наукою, що розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля; – зв’язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у по- всякденному житті людини. [2, с. 34-46]

На нинішньому етапі розвитку сучасної української школи, закладів вищої освіти та позашкільних закладів не має єди- ної системи формування екологічно свідомої особистості. Тому для вирішення цієї гострої проблеми необхідно чітко окреслити завдання для кожного етапу, відповідно до вікових особливостей та потреб.

Саме цьому на допомозі стане технологія екологічної освіти та виділені у ній чотири основні рівні: – усвідомлення навколишнього середовища на основі сен- сорного сприйняття реалій дійсності; 21 – усвідомлення особистістю свого місця і ролі в навколиш- ньому середовищі, як в єдиній цілісній системі; – формування стурбованості як однієї з найважливіших мо- ральних і етичних якостей особистості; – усвідомлення особистістю того, що навколишнє середови- ще безпосередньо впливає на поведінку людини та на ступінь активності і широту її адекватної дії, спрямованої на збереження природи. [4, с. 10].

Отже, лише за умови цілісного формування екологічної свідо- мості особистості в контексті сталого розвитку стане ефективним збереження навколишнього середовища, а відтак покращиться якість життя кожного. Тому, сучасна освіта має у своїх руках усі важелі для виховання екологічно грамотного нового покоління громадян.

Список використаних джерел

1. Баглей О. В. Застосування екопсихологічних методів у фор- мування екологічної свідомості/ О. В. Баглей. // Екологічні за- сади збалансованого регіонального розвитку : зб. наук. праць за матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 10-11 травня 2016р. / ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2016. – С.13-16.

2. Гавриш І. В. Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / І. В. Гавриш. – Луганськ, 2006. – 46 с.

3. Євчук О. П. Неформальна екологічна освіта як засіб інфор- мування громадськості / О. П. Євчук, М. М. Орфанова. // Екологічні проблеми природокористування та охорона навко- лишнього середовища: Збірник наук. праць ІІ-ої наук.-практ. конф. за міжнародною участю (Рівне, 21-23 жовтня 2015р. / Рівненський державний гуманітарний університет; за ред. Проф. Д. В. Липко [та ін.]. – Рівне: РДГУ, 2015. – С.66-67. 22

4. Концепція екологічної освіти в Україні // «Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України». — 2002. — № 7.

5. Орфанова М. М. Екологізація освітнього процесу/ М. М. Ор- фанова, Т. М. Яцишин. // Поводження з відходами в Украї- ні: законодавство, економіка, технології: Збірник матеріалів Національного форуму (Київ, 10-11 листопада, 2015). – К.: Центр екологічної освіти та інформації. – С. 147- 149.

Оксана Іванців, к. пед. наук, доцент кафедри ботаніки і методики викладання природничих наук Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

Василь Іванців, к. і. наук, доцент, завідувач кафедри екології та агрономії Луцького національного технічного університету. X��P��