Суть та властивості моралі тісно пов’язані з визначенням функцій моралі. Суть моралі полягає в узагальнені загальнолюдських цінностей, що спрямовані на духовне вдосконалення та орієнтацію людини, які допомагають у вирішенні соціальних питань та власних проблем. Головна властивість моралі полягає у суспільній природі та можливісті активного впливу на суспільні процеси, спадкоємності у розвитку, взаємодії з іншими формами суспільної свідомості. В свою чергу, функції моралі є відображенням основних виявів властивостей моралі.

Актуальність дослідження зумовлена недостатнью характеристикою функцій моралі та визначенням класифікацій функцій моралі в сучасних етичних дослідженнях. На сьогоднійшній день в етичній літературі існує ряд досліджень, присвячених визначенню функцій моралі.

Багато філософів, психологів та соціологів характеризують функції моралі як конкретний вияв властивостей моралі. На разі не існює загальноприянятої класифікації функцій моралі, проте розрізняють основні та другорядні функції. До основних належать: регулятивна, виховна, пізнавальна та світоглядна функції, другорядними вважають наступні функції: комунікативну, мотиваційну, оціночну, ціннісно-орієнтовну та ін.

Регулятивна функція є провідною функцією моралі, за допомогою якої мораль визначають як певний спосіб встановлення суспільних відносин та поведінки людей відповідно до вимог моралі. За своєю природою, багатогранністю та обсягом впливу мораль ширше права, тобто мораль не є юридично закріпленою нормою, проте є особливим критерієм регулювання взаємодії відносин у суспільстві. Регулятивність дії функцій забезпечується за рахунок норм, які належать до орієнтирів, вимог, заборон, рамок, обмежень та встановлюють норми-зразки поведенки (етикету). Так, наприклад, у будь-якій сфері життя, правилом гарного тону та показником ввічливості та моральної духовності людини є дотримання норм моралі, такту та ввічливості.

Виховна функція встановлює певну систему моральних норм, звичок, звичаїв, зразків поведінки. Виховна функція бере участь у формуванні та становленні людської особистості та самосвідомості. Метою морального виховання та самореалізації є розуміння людиною власної відповідальності перед суспільством та розуміння своєї гідності.

Суть функції полягає у вихованні ставлення до себе через самовиховання та оцінення своїх вчинків з критичної точки зору. За рахунок виховної функції здійснюється передача певного морального досвіду поколінь та формування типу людини через цілісну систему виховання, в процесі якого слід враховувати теоретичний та чуттєвий рівні моральної свідомості людини і відповідно з ними обирати певні засоби виховання. Сучасні засоби масової інформації та передачі відіграють негативну роль у моральному вихованні дітей та підлітків, привертаючи увагу до проблем, які розбещують та пригноблюють психіку молоді, свідомо відволікаючи від складних соціальних питань, тому на захист моралі та інших негативних настанов мають ставати суспільство та держава.

Особливістю пізнавальної (гносеологічної) функції моралі є поєднання інформаційного, нормативного і ціннісного відображення дійсності. Специфіка відображення моральної свідомості полягає у розумінні взаємостосунків між суспільством та людиною, що виявляються у безпосередньому спілкуванні, яке фіксує відображенняя дійсності у специфічні форми моралі, уявлення про добро і зло, нормативні та ціннісні думки. Пізнання сенсу явищ відбувається в результаті практичного освоєння, а не за рахунок пізнання не об’єктивних характеристик. Завдяки пізнавальній функції та за допомогою етичнх знань, принципів, норм і кодексів формується модель моральної поведінки в певних конфліктих ситуаціях.

Хоча моральне пізнання є досить чутливим показником змін у суспільстві, воно не може проникати в сутність законів суспільного розвитку. Моральне пізнання поділяється на науковий та буденні рівні, що органічно переплітаються в свідомості людей. Для буденного рівня та повсякденності притамані поверховність, безсистемність та значна схильність для суб’єктивних односторонніх оцінок дійсності.

Світоглядна функція моралі допомагає у формуванні суспільного зразку та ідеалу, вона спрямована на вирішення завдань суспільного життя. Свідоглядна функція розглядає мораль як цілісну систему, з теоретичними визначеннями та певними способами впливу на суспільні процеси. Завдяки цій функції відбувається становлення особистості з конкретними моральними переконаннями та чіткими настановами.

Світоглядна функція відіграє важливу роль у моральній орієнтації людини у суспільстві та в процесі розвитку життя суспільства, забезпеченні формування нових ідеалів, розумінні завдань та проблем, що виникають, та знаходження шляхів їх вирішення. Функція розвитку світогладу виступає в якості певного нормативного коду, що задає зразок поведінки, який є надзвичайно важливим для стабілізації духовного життя суспільства в умовах сучасної кризи.

Розглянувши основні функції моралі, перейдемо до визначення другорядних функцій, які тісно взаємов’яні з основними та є не менш важлими для морального розвитку людини і суспільства.

Комунікативна функція відповідає за забезпечення взаєморозуміння, спілкування людей на основі встановлених загальних цінностей, що передбачають підтримку та взаємну допомогу. Ця функція є своєрідною формою спілкування, передачі інформації про цінності життя та моральні контакти людей.

Мотиваційна функція дозволяє людині робити оцінку власної поведінки та за можливості виправдовувати її за допомогою моральної мотивації. Головна мета мотиваційної функції полягає у благородністі та чистоті мотивів поведінки людини.

Оціночна функція безпосередньо пов’язана з пізнавальною. Вона допомагає освоєнню людиною дійсності з позицій добра і зла. Особисті якості, моральні погляди, мотиви, наміри, відносини та вчинки належать до предмету оцінки.

Метою цінносно-орієнтовною функції є пізнання людиною світу оточуючих її культурних цінностей, вона дозволяє виявити найбільш моральні лінії оцінки та поведінки за рахунок вироблення системи переваг одних моральних цінностей над іншими.

Отже, виокремлення основних та другорядних функцій моралі є досить умо¬вним. У суспільному житті людини вони тісно взаємодіють між собою, переплітаються та становлять нерозривну єдність. Саме в цілісності моралі виявляється їх унікальність впливу на моральне та духовне життя суспільства. Необмежений вплив функцій моралі виявляється в одночасному регулюванні, орієнтації та вихованні людини.

Література
1. Анісімов С. Ф. Мораль и поведінка. — М., 1986.
2. Зеленкова І. Л., Бєляєва О. В. Этика: Навчальний посібник. – М.,1995.
3. Скрипник А. П. Етика: Підручник. ? М., 2004.
4. Тофтул М.Г. Етика:навчальний посібник. — К., 2006
5. Фортова А. Й. Сутність, структура і функції моралі. — К., 1989.