Гедоністичний тип моралі ґрунтується на прагненні індивіда до отримання насолоди від життя,і це являється  основою сенсу та мети життя. Всі люди у всі віки бажали отримати насолоду від життя та позбавитись страждань та нещастя,але ми повинні розуміти що це неможливо,так як це дві невід’ємні частини життя,і одна без іншої існувати не зможе,як добро і зло,як темрява і світло,тому що ми не відчуємо в повній мірі добро та насолоду від життя якщо не пройдемо через всі страждання людського буття,нам не буде з чим насамперед порівняти та оцінити всю значущість насолоди. Можна зробити висновок що,добром є те, що приносить насолоду, а злом — те, що спричиняє страждання.

Взагалі поняття «насолоджуватись життям» не однозначне,так як для кожного воно набуває різного значення і у кожного в уяві спливають різні картинки своєї насолоди,те що підходе саме їм,те від чого вони отримують щастя. Наприклад насолоду від життя бідняк та багатий отримує по різному адже в кожного свої цінності. Насправді насолода від життя це-стан душі.

Тоді задамось питання ,що ж таке щастя ,чи воно суспільне явище,чи все таки щастя в кожного своє?На мою думку все таки щастя є суспільним явищем адже людина може бути щасливою лише в суспільстві ,коли вона може радістю поділитися,залишатися не самотньою. Людину та щастя можна порівняти з рослиною,яку вирвавши з корінням кинули на сушу .

Аристотель стверджував, що щастя — це не дар богів, а справа рук самої людини і я з цим погоджуюсь,адже щастя поняття фігуральне з точки зору філософії,а отже щастя ми створюємо,будуємо та втілюємо у життя самі.

Отже, насолода від життя тісно пов’язана з самим щастям , але щастя поняття більш ширше в своєму розумінні. Для людини щастя це дотик коханої людини, взаємну підтримку, взаємне співчуття в біді ,їх постійне спілкування і перебування у соціумі,людина щаслива доти, доки в неї є прагнення, мрії, бажання, мета і сили для досягнення цієї мети.

Буває багато випадків коли людина прагне чогось дуже довго і раптом це здійснюється і вона не отримує бажаного щастя а лише недовговічну насолоду. Щастям,це вважалося мрії про бажане,думку про гарне майбутнє,сам процес та кроки до здійснення мрії,а не сам результат. Результат це насолода від того що ти це зробив,ти це зміг.

Коли радість від досягнутого результату зникне, залишиться порожнеча: ні з ким буде поділитися цим щастям, ні до чого більше не треба прагнути. Тоді швидкоплинне щастя перетворюється на нещастя, жалобу, розпач.

Насолода не зникне в тому випадку якщо людина отримувала від цієї справи справжнє задоволення ,відчує користь своїх дій,тоді це перейде в щастя.

Отже воно не стосується матеріального становища,це стан душі людини,його почуття,переживання,хвилини мрій,спогадів. Щастя не залежить від розуму людини,всі люди можуть отримувати насолоду від життя,не враховуючи людей з психо-фізично хворобами.

Люди часто не розуміють значення слова щастя та насолода від життя,ми втрачаємо ті самі моменти насолоди,очікуючи щастя,плутаємо його зі способами досягнення цілі,тобто щастя.

Як приклад різного бачення щастя можу навести приклад книги «Где ты?» автора Марка Леві,історія заключається в тому,що двоє людей бачать своє майбутнє по різному. Головна героїня присвятила своє життя допомозі іншим людям,поїхавши в іншу країну ,ризикуючи своїм життям,рятувала його людям постраждалих в повені,вона в цьому вбачала сенс життя,вважала навіщо жити якщо твоє існування не приносить добра та щастя іншим,і герой твору,її друг бачив все по-іншому,вбачав що люди без сім’ї та коханої людини не можуть отримувати щастя в повній мірі. Багато книг пов’язані з цією темою та все життя крутиться навколо цього,просто залежить від того наскільки людина здатна приймати щастя та ділитися ним з іншими.

Ця книга мене навела на думку ,що всі ми отримуємо щастя та насолоди по-різному та не можемо критикувати людей за їхні нахили так як ми не вони,і ми не можемо їх зрозуміти. В усіх нас різне ставлення до життя,і на мою думку вони не залежать від моральних цінностей людей та відношення її до них. Насолоджуватись життя це прагнення до щастя,дехто отримує насолоди від завдавання зла та страждання іншим,а хтось не бачить свого щастя та життя без допомоги іншим.

Насолоду можна отримувати від краси світу,від природу,від повівання вітру, від дощу,від різних факторів природи,навіть від матеріальних факторів,але матеріальні надбання повторюю недовговічні і в пам’яті вони швидкоплинні,тому згадати буде нічого,отже можна зробити висновок що насолода сама не приходе і вона залежить від того,чи приймаєш ти її чи ні.

Щастя-це мати людей які тебе розуміють та зрозуміють в тяжку хвилину,коли твої батьки та діти здорові,адже вони нам так багато віддають,тому, я гадаю, так важливо, коли тебе можуть спокійно вислухати, зрозуміти, дати пораду. Це може бути батьки, або товариш, або навіть якась незнайома людина, яка не втратила людськості, яка вірить іншим. Отже щастя це все що нас оточує головне просто приймати його,просто насолоджуватись життя адже воно не вічне,і потрачені хвилини на злобу ти не зможеш повернути,тому потрібно цінувати життя яким би воно не було,якщо не влаштовує то змінити і не втрачати віру в людей,віру в себе та в красу навколишнього світу.