Люди завжди шукали свої етичні цінності та на їх основі встановлювали певні норми поведінки. Можна точно сказати,що всі ці етичні норми цілком залежать від певних критеріїв,якими їх можна оцінити. Визначити їх можна за допомогою етичної системи в цілому. Ці критерії завжди повністю відрізнялися в авторитарній та гуманістичній етиці.
В авторитарній етиці благо людини визначає певний авторитет,але ніяк не сама людина. Вважається,що людина сама не може знати,що погано,а що добре. Авторитарна етика також завжди несе за собою певну користь для встановленого авторитета. Людина може вважати щось кращим лише в залежності від того яку користь вона від цього отримує.
Наприклад,відносно авторитарної етики батьки можуть вважати свою дитину хорошою лише тому,що вона слухняна та повністю підкорюється волі батьків,але при цьому вона може бути невпевненою та мати бажання лише догодити своїм батькам. Поганою дитиною для них може бути та,яка має свою волю,певні досить серйозні інтереси,але при цьому вони просто не збігаються з інтересами та поглядами батьків.
В цьому випадку тим самим головним авторитетом виступають батьки,які на перше місце ставлять власні інтереси,а роль слухняності виступає як найвищий критерій оцінки. Лише вони,які є в даній ситуації авторитетом,визначають те «благо» для своєї дитини. При цьому дитина має відмовитися від своїх власних самостійних рішень на користь своїх батьків. Вона в цьому випадку виступає як засіб досягнення мети своїх батьків. Вони в свою чергу є тією «владою»,яка визначає,що для дитини добре,а що погано,встановлюючи закони та норми її поведінки.
Найважливішою етичною оцінкою,в даному випадку,є саме та етична оцінка даного авторитету. Найбільшим гріхом в авторитарній етиці вважається повна непокірність або ж певні сумніви щодо правильності норм встановлених авторитетом. Також даний вид цілком базується на принципі колективізму,який в свою чергу вимагає перш за все орієнтацію на суспільний інтерес,а особисті інтереси людини при цьому зовсім не беруться до уваги. Спостерігається постійна противага цих двох сторін.
Щодо гуманістичної етики, можна точно сказати ,що вона є повністю протилежною авторитарній. У гуманістичній етиці основним принципом є те,що все вирішує сама людина. Вона сама ставить собі критерії гріха або якої-небудь доброчинності. З цієї точки зору « добро»- все ,що є певним благом для людини,а «зло» в свою чергу те,що приносить їй лише шкоду. Тут вже найвищим критерієм оцінки етичної цінності можна назвати лише благополуччя самої людини. Можна сказати,що всі безпосередні інтереси людини цілком зберігаються. Також,дуже важливим є розвиток особистості,релігійні вчення та інші системи її цінностей. Все вирішує лише сама людина,яка в свою чергу керується своїми власними критеріями оцінки етичних норм.
Отже, в гуманістичній етиці людина сама є законодавцем та виконавцем певних етичних норм, а також спроможна регулювати їх зміст. При цьому вона дозволяє людині актуалізувати свої власні природні здібності,а також затвердити себе в соціальній сфері,як окрему,незалежну, соціально вагому особистість. Людина цілком може зробити вільний свідомий вибір власної лінії поведінки на основі певної вже чітко визначеної етичної компетентності.
Я абсолютно не погоджуюсь з думкою людей,котрі вважають,що відсутність цього авторитету,який «стежить» за людиною,збиває її. Ніби через це вона може стати егоїстом або просто обрати собі за взірець не ті цінності. Наприклад,одна людина може вважати моральними цінностями чесність,сміливість,доброзичливість,милосердя,а інша-нерішучість,заздрість та брехню. Але чи є сенс обирати для себе негативні моральні цінності?Мені знається, що ній,тому що людина тоді не зможе певною мірою взаємодіяти з іншими людьми. Вона отримає від інших людей набагато більше,якщо у неї складеться хороша репутація,якщо вона буде чесною,а не брехливою.
Тобто,людина все одно буде зорієнтована на правильні цінності,адже зацікавлена в цьому в першу чергу вона сама. Якщо говорити про мораль з точки зору гуманістичної етики то,необхідно зазначити,що основним методом моральної регуляції є свідомий вибір особистості,її власні манери поведінки на основі певної етичної компетенції,певних особистих інтересів,а також уміння передбачати наслідки своїх дій та бути готовою нести за них повну відповідальність.
Особисто я віддаю перевагу гуманістичній етиці, тому, що цей вид етики зорієнтований на саму людину, на її життя,на її свободу,погляди та інтереси. Людина має сама свідомо обирати свої етичні цінності та дотримуватися їх. Авторитарна етика, на мою думку,використовує певний психологічний тиск на людину. Вона живе не за своїми власними інтересами,а за інтересами певного авторитету, а отже,по суті,не має права вибору.
В цьому випадку людина втрачає свою цінність і являє собою лише певний засіб за допомогою якого інші люди досягають своєї власної мети. Мета надає певний сенс в людській діяльності,саме відчуття задоволення,яке пов’язано з рухом до цієї мети є одним з вагомих регуляторів поведінки. Це задоволення як відчуття є певним стрижнем,опорою,визначає сутність норм,реалізацію внутрішнього потенціалу,повноту життя та навіть власне людське щастя.
Особливими цінностями гуманізму є:життя та розвиток потенційно закладених можливостей індивіда та відповідальність за своє існування. В разі,якщо людина не бере на себе цю відповідальність,то це призводить до відчуття незадоволення та втрати сенсу свого існування. В гуманістичній етиці людина сама встановлює і виконує моральні норми,а отже займається самовихованням та прагне до самовдосконалення,а кінцевою метою буде вже її власна самореалізація
На сьогоднішній день,люди безумовно живуть по законам і авторитарної,і гуманістичної етики. Питання полягає лише в тому,котра з них все ж таки має сильніший вплив на наші життєві орієнтири та етичні цінності. Проте неможливо остаточно вирішити яка є найважливішою для кожного з нас.