Ідея гуманізму відома та відтворена ще з доби Відродження, коли людина більш менш зі стану рабовласництва почала відстоювати свої права і набувати ціннісного стану та набагато більше прав.
Повага до гідності людини стоїть в перших рядах ідеї гуманізму, звернення до прав та розуму людини, виявлення себе в суспільстві. Людина повинна мати право на особисте щастя, створення сім’ї, виявлення любові до ближнього, прояв своїх почуттів, вимовляння сласних думок.
Через надбання у Середньовіччі суспільних надбань в культурі, релігії, мистецтві, науці, вже в добу Відродження людина майже ввійшла цілісною, вільною особистістю, з правами та обов’язками. Про гуманізм говорилося у всьому світі, у всіх народах. На жаль навіть на сьогоднішній день не у всіх державах людина залишається гуманною до інших, та до самої себе. Головна проблема в жорстокості. Жорстокість виявляється майже у всіх сферах нашого життя, в ставленні до природи, тварин, ближнього, у суспільстві, політиці, науці та інших сферах діяльності людей.
Гуманізація людина великою мірою пов’язана з її соціалізацією. В процесі соціалізації людина є пасивною, результатом є прояв її поведінки. Соціалізація пов’язана з адаптацією, та велика роль віддається сім’ї, друзям, родичам та близькому оточенню. Все це впливає на життя, співіснування, будування сім’ї, подовження роду.
Що стосується гуманізму до тваринного світу то багато людей не розуміюсь саме початкове ставлення до братів наших менших, для чого вони створенні на цьому світі, так само в принципі, як і людина. Ми повинні поважати тварин які нас оточують, піклуватись про них, бо вони вважають людей за своїх батьків та вірні їм до кінця свого життя. Я навіть думати погано про них вважаю гріхом, а заподіювати шкоду, про це і говорити не треба. Хоча якщо дивитися зі сторони споживача, то і без заподіювання шкоди існувати не дуже можливо и це завжди було та буде. Також велику роль відіграє тему експериментування над тваринами, на цю тему можна багато говорити, але кожен залишиться при своїй думці.
Гуманізм у стосунках. Аналізуючи різні види стосунків не можна визначити істинності, але головним залишається повага до особистості, індивідуальності, інтересів один одного та життєвої позиції. Повага повинна бути завжди і всьому. Але це питання може розглядатися і з інших боків, звертаючи увагу на інші аспекти.
Хотілось би відкрити тему про виявлення гуманізму до осіб з обмеженими можливостями тобто до інвалідів. Ці люди мало кого стосуються в нашому суспільстві, хоча з кожним роком увага звертається все більше до них, до допомоги їм, та підняття цієї проблеми, бо це може торкнутися кожного, як би це сумно не звучало. Особи з обмеженими можливостями потребуюсь величезної опіки, деяких облаштувань, ліків, але майже все це бізнес. Щодо ставлення людей до інвалідів то це окрема неприємна проблема, яка потребує великої інформованості у суспільстві, в сім’ях, шкільних установах з дитячого віку.
Суспільство повинно підіймати цю проблему, звертати увагу на недоліки та виправлення їх. В сім’ї дитині треба пояснювати всю неприємність цього в такому руслі, щоб дитина хотіла якось це виправляти та не відвертатися від всього цього, а робити все можливе для допомоги та рівноваги душевного стану таких людей. В школах повинні впроваджуватись інклюзивні класи, де діти могли б спілкуватися, допомагати та соціалізуватися разом з дітьми з психічним або фізичним недорозвитком. Якщо ми всі будемо разом, не відвертатися один від одного та розуміти все неприємності таких проблем, то і існування в цьому світі буде легше, розуміюче та взаємно допоміжне. В системі освіти повинні створюватись спеціальні заклади, школи, дитсадки, факультети в університетах, деякі привілеї при вступі та в навчанні. В медичних установах більше досвідчених спеціалістів, які обізнані в різних проблемах та які можуть надати діючі консультації, які оволодіють різноманітними прийомами діагностики, та в наданні діючої колекційної роботи. Будемо сподіватись, що в найближчому часі все це буде на доступному, якісному рівні.
Корекційна робота має бути практикою спеціальної освіти осіб з відхиленнями у фізичному та психічному розвитку, для яких ця освіта здійснюється в звичайних умовах за допомогою різних методів та методик, яка не можлива та має певні проблеми. Вивчення розвитку людей з особливими проблемами, становлення її в суспільстві, її соціалізація та навчання і виховання. Особа навчається досягнути самостійності, самообслуговування, самореалізації в різних ланках життєдіяльності. Допомога здійснюється дітям олігофренам, дітям з ДЦП, сліпим, глухим.
Великої поваги заслуговують люди у яких гуманізм розвинутий на високому рівні — це люди волонтери. Волонтери здійснюють допомогу тим хто в ній потребує, без якоїсь користі, хіба що для власного інтересу або приглушення співчуття до таких людей. Але таких людей не дуже багато і все це також стає здійснюватись через заробіток на потребуючих та наживання на них, навіть не розібратись де є правда, а де брехня. Все це не справедливо в повинно каратися, бо це дуже антигуманне.
В історії гуманізму також склалася ідея про педагогічний гуманізм. Педагогічний гуманізм займає майже одне з перших місць і є провідним. На наше життя воно впливає дуже сильно ще з дитинства, коли ми ходимо в дитячий садочок потім переходимо в молодшу школу, за нею в старшу, а там і здобуваємо знання в вищих закладах, таких як різного профілю університети. Педагоги є всюди і завжди впливають на нас, на наше життя, вони є наставниками, вихователями, вони виховуюсь в нас чесність, цілеспрямованість, етичність, справедливість та в першу чергу гуманність.
Тому роблячи висновок про ідею гуманності ми можемо сказати, що вона одна із найвищих цінностей людства.
