Концепції зла багатоманітні і загалом хиткі, саме тому тема зла і зараз є пристанищем для сучасних філософів, що ламають списи на цю тему і до нині. Зло, як категорія може бути і всесвітнім, і моральним, і ситуативним, що в результаті може бути розглянуте і як добро. Якщо сприймати зло як хаос, на противагу добру, як порядку, то походження зла відповідає походженню добра як альтернатива. І в той момент коли з’явився порядок, з’явилась і його альтернатива. Отже, зло як антипод добра існує завжди. Можна сприймати цю теорію як правду, можна сперечатися, з приводу цієї теми, чим і займаються різноманітні вчені з давніх давен. Варто розглянути тільки малу частину, одну з концепцій.
Субстанціалістське розуміння зла.
Одне із значущих питань в історії етики є наступним: чи насправді суть зла є лише чимось негативним, що сприймається як антипод або омонім, якщо дозволите, добра — чи воно уособлюється в щось окреме, якусь самостійну субстанцію, що має співвідношення до добра, але має інше, своє власне походження.
Класичним вважається підхід до концепції субстанційності зла, що пояснюється визнанням його самостійного існування, а саме — давня перська релігія зороастризм. В ній існує добрий бог Ахурамазда і зле божество Ангро-Майнью або Ахріман. Важливою річчю в ній є те, що ці дві істоти в ній рівноправні, мають однакове значення, але стоять по різних кутках рингу. До кожного творіння Ахурамазди в Ахрімана є своє напротивагу. І скільки б не було добрих творінь, у злого буде рівно стільки ж. Все, що міг би створити Ахурамазда, буде подвоєно злим братом. Так як Ахріман є сутнісно злим, боротьбу можна вести тільки на його повне винищення.
На даному етапі нашої історії, пов’язаної з протистоянням цих сил – світлих і темних, куди не подивись, усюди видно непримиримі два полюси доброго і злого, світлого і темного. Йде постійна і не закінчувана війна між добрим і злим началом, в яку втягнуті усі без винятку створіння.
Також яскравим прикладом субстанційного зла є багаточисленні гностичні вчення. Гностики поєднали двоїстість платонічного із двоїстістю зороастрійської релігії. Найцікавішим, якщо брати до уваги наше питання, виявилось питання створення світу. У них створення світу було приписане злому творцю Деміургу або злому богові (демону) Маркіону. Це дає можливість пояснити присутність зла і його не всеосяжність.
Відмітимо, що картина буття була більше, ніж песимістичною. Людині лишалося лише мати надію на самознищення усього зла чи всеземну пожежу, через яку все матеріальне загине, отже, так і загине все зло разом з добром.
Основною думкою цих концепцій є наступне: жодні перемовини і жодні компроміси з усіма злими силами неможливі і неприпустимі. Перемогти зло можна лише тоді, коли воно буде цілковито знищено.
Антисубстанціалістське розуміння зла
Думка, що є альтернативою розглянутій вище, має своє місце в давніх уявлення про моральність, в концепціях просвітницького гуманізму. Давньогрецькі філософи гоаорили про те, що зло є субстанція із знаком «мінус», тобто має негативне значення і вважається за порушення порядку, і знищення гармонії.
Якщо взяти це за снову, то можна зробити висновок, що неможливе бажання зла заради тільки самого зла. Важливо скоригувати шлях людини у прагненні до блага на істинне благо. Річ у пізнанні. Зрозумій суть добра і буде тобі благо. З іншого боку християнська церква із жагою заперечує субстанційність зла. Іх така упевненість має всі релігійні підстави. Ось чому. Припустимо, що Бог всеблагий, то присутність у цьому світі зла свідчила б про те, що він не всемогутній. Припустимо, що Бог всемогутній, тоді присутність зла вказує на те, що він не абсолютно благий. Але, у християнстві Бог є і всебланий і вмемогутній. Звідси питання — звідки зло?
Блаженний Августин на це питання відповів традиційно для християнської релігії: такоі особливої субстанції як зло, не існує взагалі. На його думку, все, що створив Бог, є добро як прояв вищої творчості. Добро є знання і прийняття цілісності творіння Божого. А зло — це порожнє місце, небуття, куди потрабляє людська душа, якщо зробить не правильний вибір. За вченням отців церкви Бог наділив людину своєрідною свободою вибору. Цим він підніс людей вище ангелів, довів свою любов до людей. Своєрідність цієї свободи полягає у ризику обрати зло і відділитися від Бога у порожнечу. Коли таке відбувається, то вся відповідальність за свій вибір несе людина, яка змарнувала цей безцінний дарунок. Згадаємо Адама і Єву. Що скористалися наданою ім свободою на гріх, пряме веління Бога знехтували, і отримали те, що отримали.
Для християнства характерним є уявлення про блуд, брехливість, тому сутнісна назва і визначення князя пітьми є отцем ілжі. Згадаймо знову Адама і Єву. Змій набрехав, чим спровокував іх на вчинок і цілий ряд подій. Внду думку до того, що диявол, щоб схилити людину до неправильного вибору може, по суті тільки брехливо обіцяти. А значить воно є не рівнозначним добру, не протилежним. Добро може бути абсолютним, зло ж ні, бо відтак воно знищує саме себе.
В підсумку можу сказати, що я схиляюсь до нерівнозначності добра і зла. Тому що дуже вже сумно знати, що будь-яке добро перекриватиме зло.
