Культура і мораль. Ці два поняття дуже тісно пов’язанні між собою. Адже саме мораль є внутрішнім чинником людини і своєрідним контролером людської поведінки у суспільстві, виступаючи для нашої свідомості своєрідним органом контролю. І оскільки ми з вами живемо в суспільстві, де існують певні правила поведінки і певна система стосунків, то ми повинні виконувати ці правила. Це в деякій мірі і називається культурою взаємoспілкування. І це зовсім не означає, що ми повинні себе почувати обмеженими у свободі вибору і не мати власного вибору щодо способу нашого життя. Просто деякі правила повинні виконуватись всіма, саме це і створює культуру суспільства, в якому ми живемо і допомагає підтримувати гармонію у людських стосунках.

Я вважаю, що оскільки душа людини створена Богом і дух людський є індивідуальністю і він подібний Богу, то людина має вільну волю, вона сама вибирає між добром і злом і є носієм свободи і відповідальності. І саме моральні цінності людини і можуть охарактеризувати ту чи іншу людину. А не якісь там правила поведінки, яким можна навчитись не маючи нічого цінного всередині себе. І якщо вже у людини є ці моральні цінності, то в принципі, вона і без всяких правил буде поводити себе порядно , тому що це є першоосновою суспільної поведінки людини. Ця ідея сприяла в розвитку морально — особистісної свідомості.

Тільки мораль сприяє утвердженню в суспільстві людських відносин , заснованих на ідеалах добра і справедливості. Мораль це форма суспільної свідомості , регулююча взаємини людей на основі уявлень про добро і зло. Вона є духовно — практичним способом освоєння дійсності , який пов’язаний з усвідомленням людиною самої себе, свого місця у світі, своєї сутності і призначення. Це такий спосіб регулювання поведінки людини , який здійснюється через вироблення духовних цінностей: понять добра і зла , боргу , справедливості , сенсу людського існування. Мораль фактично задає цілі всієї духовної культури , формулює критерії її оцінки . Вона є ціннісно — смисловим ядром культури , без неї культура просто позбавляється свого гуманістичного змісту . А у центрі моралі стоїть співвідношення належного і сущого. Реальне життя людини сповнене протиріччями і недосконалостями.

Людина за визначенням є незавершеною , постійно розвиваючою істотою, яка прагне до досконалості , до реалізації своєї духовної та соціальної сутності і в деякому ідеалі це відмітна особливість людини. Вона живе в суспільстві і тільки в суспільстві стає особистістю і може самореалізуватися. Суспільні відносини на всіх етапах історичного розвитку ніколи не були ідеальними , але мрія про досконале суспільство ніколи не покидала людей. Моральні цінності у своїй сукупності утворюють ідеальну модель такого суспільства. Тільки в суспільстві , заснованому на ідеалах Добра , Справедливості , Любові , Поваги , Взаєморозуміння людина може бути по — справжньому щасливою.

Своїм змістом моральна свідомість дає уявлення про те, якою повинна бути моральна свідомість. Мораль як би задає попереду суб’єкта лінію горизонту , що символізує більш досконале і краще майбутнє. Вона не тільки проголошує ідеал , але й включає момент повинності. Замкнутість моралі досконало виражається в тому , що моральні вчинки не пояснюються із закону причинності і принципу корисності , моральні вчинки безкорисливі , вони робляться без отримання вигоди і винагороди . Ніщо не може виправдати зради друга або зраду Батьківщині , тому що і дружба , і любов до Батьківщини цінні самі по собі , вони безкорисливі. Мораль-це саме та область героїчного і безкорисливого в людині , яка не виводиться з обставин і не зводиться до них , а має автономний , тобто самозаконодавчий характер. Тому моральна свідомість покликана усвідомлювати і виражати не інтереси окремих соціальних груп , колективів , а якісь абсолютні потреби людини взагалі незалежно від групових , соціальних , національних , расових та інших відмінностей. У силу цього мораль наказує в кожній людині бачити , перш за все людину, без всяких її соціальних статусів.

Отже, як ми бачимо, що мораль кожної людини зокрема і створює культуру нашого суспільства. Саме вона відрізняє людей від тварин. Звичайно, можна сказати, що культурною людина може бути і без якихось внутрішніх принципів, вона може виконувати певні правила, які їй диктує суспільство і бути порядним культурним громадянином. Але ця наша «культура»не буде мати зв’язку із нашим внутрішнім світом. І в будь-який момент, коли людина не зможе себе проконтролювати, саме те що дійсно є в душі людини і прорветься на зовні. І саме тоді можна побачити, якою насправді є та чи інша людина. Тому культура кожної людини повинна перш за все базуватися на внутрішніх принципах . І не дарма кажуть, що культури треба вчити змалечку. Адже саме діти мають ще чисту і відкриту душу, і їм можна закласти туди ті зерна, які хочемо ми, а не те, що робиться кругом. Оскільки, якщо ці зерна не посіють дитині найрідніші люди, то хтось обов’язково знайдеться, що це зробить. Але, нажаль, у нашому сьогоднішньому суспільстві це можуть бути не найкращі поради і способи виховання дітей.