Розповідь про життя такої величної постаті вітчизняного мислителя 20ст., як Микола Олександрович Бердяєв. Хотілося б зробити короткий опис життя Миколи Олександровича. Він був народжений в сім’ї аристократів, в 1874 році 6 березня в місті Києві. Микола Олександрович мав діда та прадіда, що були генералами тогочасної царської армії,а також батько Миколи був виконуючим обов’язків предводителя дворянства київського.

Мати ж Миколи була уроджена князівна Кудашевна, причому наполовину француженка, можливо саме через цей факт французька культура була такою ж рідною Миколі, як і російська. З самого дитинства спілкування Миколи Олександровича проходило в українському та єврейському середовищі, що й стало причиною зближення з єврейською молоддю Києва і породило в душі Миколи анти самодержавні настрої.

Ще в студентські роки Микола Олександрович був пройнятий ідеями соціальної справедливості в суспільстві, а також рівним матеріальним забезпеченням населення та надання всім рівних прав та свобод та надання підтримки нижнім верствам населення для стабілізації рівня життя людей. В ті ж роки Микола Олександрович стає активним учасником різних гуртків самоосвіти та виступає зі своїми доповідями на різні економічні та соціально-політичні теми, що були актуальними в той період.

Також за свою діяльність в гуртках та на масових студентських мітингах був неодноразово заарештований і відісланий на північ, у Вологодську губернію. Але це не зламало дух до боротьби та завзятість молодого Миколи, а навпаки лише розпалило жагу до справедливості. Залишившись прихильником марксизму Микола Олександрович намагається замістити брак моральної свідомості в марксизмі етичними працями Імануїла Канта. Спроба внесення нових етично-моральних кантівських вчень відображується в першій книзі Бердяєва, що носить назву «Суб’єктивізм та індивідуалізм».

Розвиток філософських течій відобразився в розбіжності ідейних пошуків молодого філософа. І його духовна еволюція відобразилася в статті, що була надрукована в збірнику « Проблеми ідеалізму», збірник датувався 1902 роком. 1904 рік виявляється не аби яки вдалим для філософа: так як йому пропонують співпрацю з модерністським журналом,а також цьому ж році він одружується з жінкою з якою прожив більш ніж сорок років подружнього життя. Головною причиною втрати сенсу життя Микола Олександрович вбачає в розриві релігії та земними проблемами, та в дуалізмі відношення християнства до людини: з однієї сторони возвеличуючи його,а з іншої вважає людину гріховною істотою, принижуючи її.

Головною проблемою філософії Миколи Олександровича Бердяєва є сенс життя людини, а виходячи з цього і сенс життя в цілому. Сенс життя в його філософії можна знайти лише в сенсі життя самого себе. На його думку, розумне існування це існування в істині, в досягненні поставлених цілей людиною внаслідок її діяльності.

Також він стверджує, що свобода людини це досить трагічно може вплинути на її подальше життя, так як суть людини складає свобода, то вона може викликати в людини почуття пригніченості,і викликати почуття вини за вчинене. Одним з видатних філософських вчень Миколи Олександровича Бердяєва є метафізика статі та кохання. В даному вченні питання статі та любові являється провідним для всього нашого релігійно-філософського і релігійного-суспільного світосприйняття.

Головний недолік всіх соціальних теорій це лицемірне ігнорування джерела життя, винувать ся всієї людської історії – статевого кохання. В світі протистоять один одному два ворогуючі метафізичні початки це особисте та родове. І проблема статі та кохання повинна бути поставленою в зв’язок з боротьбою цих двох початків, стан яких став більш критичним. Микола Олександрович виділяє три рівні моральності: перший рівень моральності – це творчість і стать. Чоловіче та жіноче. Рід та особистість; другим рівнем моральності є творчість та любов. Шлюб та сім’я; третім рівнем моральності є творчість та мораль. Нова етика.

На першому рівні моральності Микола Олександрович описує що для нашої епохи істотно характерним є осмислення проблеми статі та глибока потреба розуміння статевої стихії.

На його думку від статі залежить світовідчуття людини. Науково не можливо провести пряму від “нормальним” та “природнім” в статевих стосунках і те що воно буде “ненормальним” та “протиприродним” в житті соціуму. Ця пряма проводилася безпосередньо залежачи від моралі суспільства та сприймання статевих стосунків людей.

З філософської точки зору яку підтримував Микола Олександрович вважає, що така точка зору як “нормальність” та “природність” повинна бути відкинута , а не розмежовуватися на добро та зло. За Бердяєвим “нормальна” та “природня” статева функція є природнім процесом диференціації статевого життя, що є в всьому: духовній та тілесній сутності людства. Сексуальна природа людини не може прирівнюватися навіть з найважливішими функціями людського організму. Адже, в сексуальності людини відкриваються його метафізичні коріння існування. І стать є точкою перетину двох світів в одній людині.

Людина є носієм статевої активності, і статеві стосунки є важливим в процесі життя людини. Так як є чоловічий та жіночий початок, так і повинен бути встановлений зв’язок між статтю. Микола Олександрович є прихильником такого положення , що чоловік через жінку встановлює контакт з природою та космосом, бо на його думку жіночка є частиною космосу, але вона за космос вважає свій тимчасовий стан , а точніше кохання.

Другий рівень моральності за Бердяєвим характеризується тим, що існує три стани статі: підзаконної сім’ї, аскетизму та розпусти. Також важливо зазначити, що всі три стани статі визначаються за сексуальним актом. Автор неодноразово наголошує на тому, що любов не є сексуальним актом, та не має ніякого зв’язку з ним. Любов протипоставлена сексуальній функції життя людини. Продовження всього людського роду та його життя на землі повинні бути поставлені в відому залежність від устрою життя, та взаємовідносин статі, чому протистоять подовження любові. Автор трактує любов як свободу для життя та творчості, а сім’ю як відданість іншій людині.

На третьому рівні моральності автор розповідає про мораль в суспільстві, як мораль виявлялася раніше і яке зараз вона займає місце у суспільстві. Про те, що багато людей вважають, що закони являються мораллю, але все ж таки закони є закони , а мораль це свідоме ставлення до певних виявів особистості в суспільстві, або поведінки людей в ньому.