Життя шаленим вихором несе нас у майбуття. Сьогодення XXI століття відкриває нам неабиякі простори та можливості, наша сучасність настільки модернізована, що просто губишся у цьому нестримному потоці нової інформації,нових технологій, нових наукових досягнень, нових вражень, емоцій та почуттів. Комп’ютерні програми, Всесвітня мережа Інтернет, он лайн перекладачі, соціальні мережі – це всі ті компоненти, які поєднують молодь та дорослих, а подекуди і дітей.
Та чи завжди так було? Чи користувались наші дідусі та бабусі мобільними телефонами, планшетами, електронними книгами у своїх двадцять років? Звичайно, що ні, тай зрозуміло, що на той час у людей були зовсім інші інтереси,можливості, пріоритети та захоплення, але парадоксальним є те, що такі сокровенні питання як : патріотизм, любов до рідної землі, батьків, традицій, жага до життя,власні гідність, моральність, відповідальність, свобода, пошуки сенсу життя хвилювали,хвилюють та хвилюватимуть людей ще не один десяток років.
Що таке свобода і чому всі так її прагнуть? Свобода – це невід’ємна частинка психічного здоров’я, це вільність вибору, дій та думок , це нестримний політ, це незалежність. З покоління в покоління людство відстоювало свої права на свободу – численні битви,повстання,війни. Всі прагнули бодай краплину, бодай ковток тієї свободи і заради неї, з високо піднятою головою йшли на смерть. Можна забрати у людини матеріальні цінності, рідних та близьких людей, але ніхто не зможе відібрати віру у світле майбутнє та повністю зламати та відібрати свободу. Безумовно можна ув’язнити ,але тільки фізично та не знищиш мрій,спогадів,сподівань на мирне та незалежне небо.
У своїй автобіографічній книзі «Людина в пошуках сенсу» Віктор Франкл розповідає, що,потрапивши до одного з найжорстокіших концтаборів «Освенцизму» , 90% новоприбулих одразу ж відправили до газової камери, а тим, кому пощастило залишитись живим доводилось щодня,щогодини, щомиті бачити біль,голод,холод,знемогу,напруження,побої,смерть та спалахи тифу, але не зважаючи на це, в’язні продовжували мріяти про теплу домівку,про життя без фізичного та морального болю, всі прагнути вижити, всі знали що життя ще чекає на них після повернення.
І ось нарешті настав цей давно омріяний день – день звільнення!В’язні боязко переглянулись біля воріт,а потім ризикнули зробити перший крок, от вона Свобода повторював кожен сам про себе , та ніхто не міг у це повірити ! Всі одразу пішли на барвисті луки повні квітів. Втомлені люди їх бачили і розуміли , що це квіти , але вони не викликали у них ніяких почуттів . А увечері , коли всі знову зійшлися у бараку , хтось тихо-тихо запитував у свого товариша : » Скажи мені , ти радів сьогодні? » І одразу ж якось зовсім зніяковіло і по-дитячому колишній ув’язнений відповідав, не знаючи , що всі відчували одне і те ж: » По правді кажучи , ні!». Ось вона омріяна свобода, але що ж не так, у чому справа? У чому суть? В чому зерна спокус втечі від свободи? Чому ми постійно наздоганяємо свободу,а потім,отримавши її, не знаємо, що з нею робити і чимдуж тікаємо від неї.
Справа в тому, що окрім свободи нам потрібен світлий розум, самосвідомість, адекватність та в подальшому відповідальність за наші дії. Тільки та людина зможе правильно використовувати свободу та отримувати насолоду від неї , яка володіє усіма цими характеристиками та є самодостатньою, самовизначенню та самореалізованою.
На сьогоднішній день ми живемо під мирним незалежним небом, маємо демократію та сповна можемо використовувати наші права та свободи. Але чому певний відсоток нашого населення втрачає міцність своїх думок та переконань,чому втікає у нереальний світ алкоголю,наркотиків та нікотину, назавжди втрачаючи реальність та ниточки власної свободи і гідності. Вся справа у власній готовності сприймати всі реалії сучасного світу та адекватно оцінювати їх, не втрачаючи при цьому власних бажань та мрій, а навпаки задіяти всі свої ресурсні можливості задля власної реалізації та досягнення поставлених цілей.
Деякі юнаки та дівчата після школи не мають змоги вступити у той навчальний заклад в якому вони хочуть навчатись – брак грошей, знань, можливостей або ж вибір батьків,а не безпосередньо самих дітей. І що ми спостерігаємо в майбутньому – лікарів – хірургів, які з дитинства мріяли про музичну,юридичну,педагогічну , але ні в якому разі не медичну кар’єру , педагогів, які вступили в педагогічний ВУЗ аби отримати диплом, а не знання, юристів та судів, які не отримують жодного задоволення від власної роботи. Проте, є і такі молоді люди, які після закінчення університетів,отримавши давно омріяний диплом за спеціальністю,яку вони обрали самостійно та свідомо не можуть знайти роботи і саме тоді настає той момент,коли не потрібна ані свобода, ані мрії і залишається лише одне розчарування і молодь знаходить розраду у нереальних,кольорових світах наркотиків та інших шкідливих для здоров’я речовин. Наступає той момент, коли ламається їхнє власне Я.
Тому,розмірковуючи про свободу, не можна упускати такі важливі питання як самореалізація,відповідальність,готовність бачити світ без «рожевих окуляр» ,пошук сенсу власного життя, самомотивація та самоорганізація. Людина,яка впевнена в собі, яка знає чого хоче та впевнено крокує до своєї мети не боїться відповідальності за власні дії, не боїться зазнати краху, а навіть зазнавши його, встає та йде далі, така людина не боїться власної свободи, а з високо піднятою головою дивиться їй в очі та користується нею. Тому кожному з нас просто необхідно займатися собою та шукати себе аби бути вільним,незалежним,не боятись відповідальності та не тікати від власної свободи.
