Метаетика виступає новою галуззю етичної науки, відома раніше під ім’ям філософської, критичної чи формальної етики. Цю галузь часто включають до складу нормативної етики. Нічого дивного в цьому немає, тому що мова тут йде про основні питання етики. Що означають такі слова, як «добро», «зло», «борг», «норма»? Чи вільні наші дії або детерміновані? Чи є моральний вчинок відносним за своєю природою, коли те, що в певному місці і в певний час вважається добром, в іншому місці і в інший час є злом? З цього приводу часто наводять приклад про місіонера, який жив у XVIII ст., який розповідав ескімоській дівчині про любов до Бога і до ближнього. Ця дівчина вважала , що проявила любов до ближнього , коли , виконавши прохання старої жінки , до якої смерть все не приходила, підняла її на прямовисну скелю, щоб зіштовхнути вниз. Те, що одному представляється вбивством або злочинним сприянням самогубства, для іншого є проявом любові до ближнього!
Велика увага до метаетики було проявлено в аналітичній філософії мови. Важливим тут вважається питання про характер морального судження. Для цього моральне судження поміщається в ряду інших типів судження.
Належачи до різних типів, судження граматично можуть виглядати однаково. Візьмемо такі судження:
1 . Місяць — це небесне тіло.
2 . Місяць чудовий.
3 . Місяць — це об’єкт, корисний для людини.
У першому випадку можна констатувати факт, який потребує верифікації. У другому випадку можно дати свою особисту оцінку, що грунтується нанаших почуттях. Якщо я вважаю, що місяць прекрасний, то було б дивно, якби я сказав: «Я вважаю, що місяць — це небесне тіло!». У третьому випадку людина може дати оціночну характеристику: мені подобається , що людина використовує луну в своїх цілях, наприклад, розмістивши на її поверхні дослідні установки.
Судження 1 і 2 не є моральними. Інакше йде справа в третьому випадку. Тут, принаймні, є моральні аспекти. Чи справді місяць являє собою об’єкт, корисний для людини? Чи не краще було для навколишнього середовища і багато чого іншого, якби людина залишила луну в спокої? Один каже (з точки зору моралі): добре, що людина і надалі використовуватиме луну в своїх цілях; на думку іншого, це неправильно.
Метаетика займається розглядом цих питань. Чому ми називаємо що-небудь хорошим чи неправильним? Тому тільки, що хтось або якась група вважає небудь хорошим чи неправильним? Може бути, моральне добро чи моральне зло не більш ніж певний вид емоцій, який вважається «емотівізмомо» (однією з течій метаетики)? Моральне судження дуже схоже на судження 2. Якщо ми вважаємо, що місяць прекрасний, оскільки при місячному світлі ми можемо здійснювати романтичні прогулянки, то добро і зло в моралі залежить і від нашого смаку. Або ж добро і зло являє собою те, що всі ми повинні визнавати як таке, оскільки воно також може бути перевірено досвідченим шляхом, як і судження 1, в якому стверджується, що місяць — це небесне тіл ? Тобто, може бути, добро вимірно, і тоді його можна позначити термінами, які можуть бути перевірені кожним з нас? Як приклад, помітимо, що цієї точки зору дотримуються утилітаристи, стверджуючи, що всяке добро відповідає наступним принципом вимірності: «Добром є все те, що приносить найбільшу кількість щастя для найбільшої кількості людей».
Якби не була цікава ця галузь етики, ми б її не торкалися у наших судженнях. Хоча, звичайно, в глибинах нормативної етики, метаетика, як буде видно з подальшого, завжди присутня. Так само як і нормативна етика, метаетика не є чимось нейтральним. Вона відіграє велику роль , ніж просто вправу в чистих моральних міркуваннях, в ході яких ми розмірковуємо про те, що ж таке порок, норма і борг.
І. де Граф визначає метаетику як галузь етичної науки, «яка як би заглядає через плече тому, хто займається нормативної та спеціальної етикою і висуває теорію про можливість або неможливість веріфіцірування морально — нормативних суджень». Однак заглядати через чиєсь плече і потім висувати теорію можна по-різному. Наприклад, можуть розроблятися теорії, які зводять моральні оцінки до виразів емоцій. Можна уявити собі й такі теорії, в яких ми зможемо вказати на логічний зв’язок між моральними оцінками і розвитком життя, для чого і дано закон Божий. Але це вже інша розмова. Спочатку нам слід краще усвідомити собі , про що буде і про що не буде йти мова, коли ми говоримо про етику.
