Михайло Петрович Драгоманов народився 18 вересня 1841 року у містечку Гадяч в Полтавській губернії. Його батьками були дрібні поміщики, виводці старшинського роду. І саме в сім’ї було закладено формування поглядів та майбутні орієнтири великого українського діяча. А далі з часом вони розвивались під впливом вчителів, Гадяцького повітового училища і Полтавської гімназії,які ліберально мислили, там Михайло Петрович отримував початкову та середню освіту.

Михайло Петрович Драгоманов – це людина чесної, високоморальної, неспокійної натури, він понад усе ставив потреби та цінності свого народу, був дуже освіченим, цілеспрямованим, працьовитим. Будучи студентом, викладав в недільній школі, працював доцентом в університеті св. Володимира, видавав безцензурні українські видання у Женеві, працював у Вищій школі у Софії.

Великий громадський діяч, історик, філософ і публіцист, соціолог і політолог, він мав досвід літературного критика, був істориком рідного письменства, історії античності, видавець, людина різносторонніх наукових спрямувань, та широкого спектру зацікавлень так можна сказати про великого українського діяча Михайла Петровича Драгоманова. Його історичний доробок відноситься до плеяди відомих письменників та діячів, які започаткували саму політичну ідею європейської демократичної України.

Важливий вплив на формування основ своєї громадської позиції, суспільних поглядів обдарованого молодика, своїми демократичними і просвітницькими ідеями, справив історик в Полтавській гімназії О. Стронін. Він познайомив його з роботами просвітителів, соціалістів, із творами різних письменників.

Ще на початку своєї діяльності, як викладача, так і публіциста, Михайло Петрович розглядав проблеми етики та місце моралі у системі людського спілкування та суспільних відносин. Хоча Драгоманов сам не брався сформулювати зміст морального ідеалу людства в різні часи та епохи, але міркування щодо пошуку таких ідеалів пронизані його історичними культурними та науково-популярними працями.

Складний шлях судився Драгоманову, такими ж багатогранними і суперечливими були образ цього діяча і його теоретична спадщина. Він був такою і сильною і різносторонньою індивідуальністю, мимо якої не проходило ні одне з наболілих питань сьогодення і без впливу якої не обійшлась жодна політична течія, жоден з громадянських і культурних діячів

Думки Драгоманова, викладені у його творах мають актуальність і сьогодні і широко використовують для навчання підростаючого покоління.
У сотнях статей він звертався, як до своїх наслідників, так і до людей, які ставились до нього вороже. Чудовий публіцист, йому це завжди допомагало в протиріччі тиранії, та проти образ над простим народом.

Важливим етапом у становленні Михайла Петровича, як громадського діяча був момент, коли він виступав на могилі Шевченка, коли його перевозили на Чернечу гору. Слова, які сказав тоді він були такими, що кожен, хто іде на службу народу, тим самим одягає на себе терновий вінець, і справді вони для нього стали пророчими.
Чудовий політик і розумний науковець неймовірно вкладалися у цій неординарній особистості. І дійсно ці поняття не можна поділити на дві складові, і тому саме ця властивість робить М. П. Драгоманова одночасно зрозумілим і не зрозумілим для багатьох сучасників. Він має оригінальну систему поглядів на науку, яка підходить багатьом вченим, які можуть знайти для себе щось своє, хоча прямо не зачерпнули з цієї наукової думки нічого.

Жаль, що творів такої цікавої людини, як Михайло Драгоманов, дуже важко знайти, пов`язано це з тим, що мало на даний момент публікованих його робіт, і сильно ускладнює доступ до інформації людей. Цей неперевершений автор за все своє життя створив сотні статей наукового та публіцистичного характеру, книжок, прочитав багато сотень лекцій, він залишив для майбутнього покоління неймовірно багату епістолярну спадщину.

Михайло Петрович Драгоманов був прихильником того, щоб дівчата навчалися разом із хлопцями, так як це значно допомагало розвитку суспільства в цілому, і окремих його частин. Намагався він посприяти тому, щоб створили окремі університети для дівчат.

Роботу народних шкіл розглядав він, як засіб політичної пропаганди, який разом з тим не подобався царському уряду, який намагався затоптати освіченість уряду. Спеціально створена урядова коміся атестувала школи, як засіб поширення політичного нігілізму і вільнодумства , спрямованого на підрив соціальних підвалин ладу та повалення самодержавства. І тому указом царя недільні школи були, чим дав поштовх для революційного наступу молоді. Драгоманов був серед тих вчених, які браои у часть у підготовці сільських вчителів, організовуючи тимчасові педагогічні школи. Метою вони ставили освіту народу. Михайло Петрович, будучи активним представником такого виду закладів, потрапив під прицільний нагляд влади, який надалі і супроводжував його по життю.

Вчений вважав, що початкове навчання слід реалізувати спочатку близькою для дитини мовою, тобто материнською, а вже потім, пізніше починати вивчення російської, церковнослов`янської, а тому в часи, коли українська думка і українська культура заборонялась, подібна думка сама по собі вже була крамольна.
Займаючись історією стародавнього світу Михайло Петрович звертав увагу на релігію і міфологію арійських народу, і слов`янського, саме тому Драгоманов разом із своїми товаришами вирішили створити і видати кілька збірок народної творчості та української етнографії, так з я вились дві збірки українських казок та дві збірки пісень – єдине, що можна було видавати українською мовою в часи валуєвського циркуляру. Говорячи про моральний вплив Драгоманова на молодь, можна згадати той факт, що вчений намагався змінити негативний вплив консервативного відділення слов`янського товариства, на чолі з Галаганом.

Хоча в ті часи Михайло Петрович не підписував свої роботи, як в російських, так і українських офіційних виданнях, але його авторство було безсумнівним, його почерк знали багато людей, і освічена публіка і офіційна влада.

Молоді студенти, яких надихнули праці Михайла Петровича Драгоманова, те, як він вміло та точно вмів поєднувати громадсько – моральну та культурно – освітню роботу з інтересами суспільства видають кілька видів соціалістичних брошур укр. мовою « Парова машина » , « Про Бідність » , « Про працю » , « Правдиве слово хлібороба » , та ін., і надалі поширювали ці праці по всій Україні та в Галичині.

Одним із кредо Михайла Петровича була пропаганда конституційних свобод, соціального і духовного розвитку української нації, залучення її до європейського життя. Ідеалом державного устрою вважав федерацію вільних самоврядних громад, створених на кшталт російських земств.

Духовну спорідненість з цією людиною відчували в багатьох країнах. Після смерті Михайла Драгоманова 2 липня 1895 року в Софії (Болгарія), за право поховати тіло і вшанувати пам`ять боролося не одне місто. Але насправді своїми помислами та ділами він завжди належав лише Україні.

Отже, виходячи з вищезазначеного, вплив Михайла Петровича Драгоманова на суспільство та моральні поняття людей дуже великий, але всіх публікованих творів в нас немає, як говорилося вже раніше, навіть однієї багатотомної збірки з творами, і тому можливість бачити роботи цього великого діяча, науковця, педагога ми, на жаль, не маємо. І тому, нащадкам Михайла Петровича є невелика можливість навчатися у такого могутнього представника.

Багато мудрих порад, які несли морально – настановних характер можна знайти в листуванні Михайла Петровича з Галицькими кореспондентами, а також у посланнях до ряду періодичних видань. Звернені ці листи були до молоді, з якою Драгоманов пов`язував здійснення своїх високоморальних та демократично – культурницьких програм. Бучинський поширював ці листи, які іноді були дуже великими, їх можна назвати рефератами. Це свідчило про те, що думка та вплив великого діяча, як Михайло Драгоманов, дуже сильний і мав авторитет серед молоді. Так як цей неперевершений автор за все своє життя створив сотні статей наукового та публіцистичного характеру, книжок, прочитав багато сотень лекцій, він залишив для майбутнього покоління неймовірно багату епістолярну спадщину.