З плином часу, в межах так званого художнього процесу напрям починається з того, що декларує свій погляд на мистецтво, а саме — на функцію мистецтва. Функцію в суспільстві і так просто, взагалі. Заради чого існує мистецтво? Де воно починається, де закінчується і для чого потрібно? Що є мистецтвом, а що ні?

Про складність цих питань свідчить хоча б те, що впродовж тисячоліть на них не було дано жодної відповіді. Але через відсутність відповіді саме питання нікуди не зникне. Мені здається, що твердження про те, що мистецтво відображає життя — це правда, але далеко не вся правда. Мистецтво, передусім література, не тільки і не стільки відображає життя, скільки формує її.

Згадаймо твори світової літератури. Справжньою трагедією став вихід друком «Страданиях молодого Вертера» суспільство сколихнула хвиля самогубств, так як молоді люди, намагаючись бути схожими на улюбленого героя, повторювали його дії! Читачі наслідували діям персонажа — ось у чому фокус. Значить, теорія Аристотеля, згідно з якою мистецтво — дзеркало природи, тобто мистецтво наслідує світу, і тільки так, — провалюється… А й справді, як би мистецтво виховувало, якби не формувало дійсність? Вплив мистецтва взагалі, літератури зокрема, на людину не обмежуються банальною виховною функцією.

В «Страданиях молодого Вертера» не було жодного слова про те, що звести рахунки з життям — це гідний вихід зі складної ситуації! Тим не менш, багато з читачів піддалися цій спокусі сліпця успадкування. Значить, вплив мистецтва поза сказаного, поза дектарованими принципами, поза «добре» і «погано ». Виходить — і нехай вибачать мені всі байкарі світу — не так мораль впливає на читача, як фабула. Просто фабула.

Насправді, механізми сприйняття, читацького розуміння і переживання тексту досі не досліджені навіть науковцями. Можливо, частково розуміння цих механізмів доступне хіба що самим художникам та й то — рівне якоюсь неповноцінною творчої інтуїції!

Що таке творчість, якщо брати не визначення, а моральну точку зору,то творчість це віддзеркалення душі. Творчі люди більш не ординарні, цікаві, унікальні. Творити можна в самих найрізноманітніших сферах, написання віршів, пісень, картин, але це не є кінцем. Гарний майстер залізної роботи зі звичайного куска металу виточить троянду, нагрудний знак, пам’ятник. Я вважаю це також проявом творчого вміння. А може й таланту. Давайте розберемо різницю між творчістю і талантом, адже різниця відчутна.

Талант не є чимсь набутим, його не можна десь вивчити, чи перейняти навички. На мою думку талант дається людині при народженні. І у кожної людини він свій, не має не одної людини в якої не було би таланту ні до чого.

Візьмемо людину не як конкретну особистість, а як абстракцію. Спочатку людина не знає до чого в неї талант, тому  вона пробує себе  в різних сферах мистецтва, де відчутно більше вміння, на тому вона й зупиняється, але це не означає, що до цієї мистецької діяльності в неї талант. Цілком можливо, що людина не дійшла до конечної цілі свого творчого шляху, а лише вибрала перше, що почало виходити. Адже в людині не один талант ,вона має здібності до різних шляхів необізнаного.

В мистецькій діяльності дар — це бінго, це — джек-пот! В наш час, якщо ти маєш дар, талант, вміння творити, і направиш це все в мистецьке русло, можна, по-перше знайти гідну високооплачену роботу. По-друге твоє вміння може знадобитися по життю. Для тебе це може бути хобі, водночас це може бути і професіональна діяльність, що поставить авторитет в очах друзів і знайомих , і можливо людина сама прийде до того, що потрібно займатися творчістю.

Починаючи від античних письменників, які прагнули викликати у читачів катарсис — відчуття внутрішнього очищення через співпереживання персонажам — закінчив модерністами, які бачили у творчості сакральний акт, а письменник вважався носієм священної істини, яку він символічно викладає у своїх текстах, — художники всіх народів у всі часи ставили перед собою певну творчу мету і так чи інакше її досягали. Значить, питання про механізм впливу мистецтва залишається повністю відкритим, а на питання мети мистецтва дають відповіді самі художники, причому ледь не кожні 10- 20 років ця відповідь змінюється.

Ймовірно, так і повинно бути: у межах кожної епохи мистецтво змінює напрямок свого впливу, по -новому розставляються акценти — від примітивної дидактики до так званого «чистого мистецтва». Напевно, змінюючи стиль і мета, змінюючи форму і зміст, мистецтво і відповідає нагальну необхідність людства. І все таки… Для чого потрібне мистецтво? Яку функцію воно виконує? Хтось із філософів сказав дуже доречне: відповідь на ті питання, які досі залишаються без відповіді, полягає в тому , що ці питання треба інакше ставити.

Найймовірніше, проблема призначення мистецтва досі не була вирішена не тому, що це складно, а тому, що сама спроба дати відповіді на ці питання помилкова! Тобто самі пошуки одного, категоричної відповіді вже є помилкою, помилковим шляхом. Мистецтво існує протягом тисячоліть. Цього вже досить для того, щоб виправдати його існування.

Отже, чи варто в наш час шматочок себе чи своєї душі присвятити мистецтву? На мою думку, потрібно хоча б маленьку частинку себе віддавати мистецтву тому, що без нього людина втрачає або не розвиває свої моральні цінності, втрачається все те духовне, що може нам дати мистецтво та всі його прояви. В кінці-кінців, людина просто — на просто згниє в одноманітності буденного життя!