Як мені відомо, мистецтво, завжди займало важливу роль в духовно-практичному освоєнні всього світу. Я знаю, що впродовж історії, мистецтво відбивало складні й суперечливі моральні проблеми життя всього суспільства. При всьому цьому, мистецтво завжди проявляло себе не з поганої сторони, а тільки з кращої , мистецтво завжди відстоювало людську гідність і її щастя. На мою думку, мистецтво і мораль, завжди було цікавим, бо воно прагнуло не лише до краси, а й до добра, людської справедливості, і я думаю, що це дуже добре те, що мистецтво прагнуло до кращого розвитку.
Саме мистецтво являє собою те, що воно має можливість відчувати істинне моральне буття важливих суперечностей і проблем до того, як їх усвідомлюють інші форми суспільної діяльності. Я вважаю, що саме за допомоги образотворчих засобів, мистецтво закріпляє ці питання і ставить їх на перший план духовного життя суспільства. Зокрема всі художники, драматурги, поети, письменники, говорять про те, що є найголовнішим для них. І тому вони дають волю своїм почуттям, своїй фантазії, творчому польоту та душевним людським переживанням.
Всі моральні проблеми, що хвилюють митців — це проблеми різні за характером і змістом. Деякі з цих проблем дуже конкретно зосереджені в історичному часі й просторі. Всі інші проблеми є вічними, тому що вони постійно відтворюються із кожним новим століттям та новим поколінням. Я гадаю що найчастіше це питання стоїть, з пошуками змісту життя, особистого щастя та суспільного блага, з складовою добра, зла, правди, справедливості.
Ставлення мистецтва до моралі
Воно, має ознаку зосереджувати етичну інформацію в своїх творах, надавати їй образ особливої цінності, прикрашання різноманітністю почуттів і душевних переживань. Мені здається, що мистецтво наче «подвоює» моральне сенс людей, створює його як продукт внутрішньої культури.
На мій погляд, кожен митець повинен звертати більшу увагу на моральні процеси і явища, зміст їхніх творів спрямований не тільки на сьогодення, а й на минуле і майбутнє. Гадаю що ці твори мають ціннісну перспективу всебічного розвитку людини або громадянства, і взагалі людства в цілому!!!
Взагалі у мистецтві час від часу виникають суперечності між потребою художньо-естетичного пошуку нових соціо-моральних принципів та малою кількістю потрібних творчих засобів. Звичні засоби стають безсилими. На мою думку, ці суперечки, завжди були поштовхом для створення нових стилів незважаючи на їх особливості. І кожен стиль — бароко, класицизм, символізм або футуризм — ставав новим методом художньо-естетичного розуміння нових проблем, і взагалі кожен стиль — це внесок чогось нового, цікавого і незвичного в розвиток суспільства та мистецтва. І щоразу це було нерозривно пов’язане з конкретною діяльністю тих чи інших творчих людей, з появою яскравих та талановитих особистостей, які були спроможні з легкістю долати проблеми, що виникали на шляху в мистецтва.
Вся історія мистецтва, якщо уявити її як послідовну еволюцію — це рух послідовного наближення естетичної свідомості до розуміння буття людей і до чогось нового, незвичайного. Але, хоч як близько мистецтво не наближалось до розкриття цього буття, справжнє життя буде все одно виявлятися багатшим за всі творчі види. І молоді художники, композитори, поети знову прикладатимуть свої сили і здібності для показу життя. До того ж, спосіб творення мистецтва і його сенс залишається за межами морального змісту. А ще, особливості мови справжнього мистецтва, особливо мистецтва непростих епох, що мали велику різноманітність філософських принципів та наукових відкриттів, не знаходять компромісів з тією категоричною та декларативною системою, в якій етичні теорії створюють моральні норми та принципи. Тимпаче, художня індивідуальність стилю відкриває суб’єктивний світогляд — авторський. Тому воно неодмінно залишає свою печать на образному різномаїтті мистецтва, не дивлячись на «об’єктивізм» морального змісту витворів мистецтва. Мені здається, що на відміну від мистецтва, мораль ставить перед собою цілі об’єктивації та узагальнень, воно виражає узагальнені вимоги до суспільної поведінки. Тому етика формує смислові структури, які тяжіють до універсальності. І на мою думку це правильно!
Бо якщо мораль виражається нормативною мовою, то мова мистецтва використовує образну сутність. Це вид мистецтва, бо, наприклад, музика, дає допомагає слухачам пережити певні емоції, проникнути в ідею своєї причетності до героїв творів. Ці вищі начала притаманні людським почуттям, але не представлені словами. І на мою думку свої почуття можна передати музикою, а не словами, іноді слова можуть бути двох змістові.
Музика веде мову про буття та смерть, добро та зло, про любов та природу, вона моделює процес становлення та занепаду, динаміку вічного творення життя. Музика, заявляє про те, що морально досконале та естетично прекрасне мають багато спільного. Музика пробуджує у людській душі образи любові, драматичних відносин, гармонії, людських переживань. Вона начебто не залежна від моралі, ніби сама по собі.
На мою думку, мистецтво, на відміну від моралі, має потребу в фантазії, образному мисленні в процесі сприймання художніх творів мистецтва. Гадаю що норми і цінності моралі, притаманні для розуміння всього суспільства. Тому слід враховувати, що сприймання мистецтва на пряму залежить не тільки від художнього образу творів, а й від готовності публіки до їх сприйняття, залежить від кожного глядача або слухача.
Отже, сприймаючий певне мистецтво кожен слухач, глядач, читач виконує певну художньо-творчу місію. І мені так здається що публіка сприймає і розуміє мистецтво кожен по-різному. Розуміння ж моралі передбачає тільки моральну діяльність. А мистецтво, навпроти, вимагає того чи іншого рівня естетичної готовності для сприйняття творів.
Я згоден з поглядами — великого українського педагога В. О. Сухомлинського, що морально вихована людина повинна знати норми моралі, і дотримуються цим принципам, також враховує особливості, почуття і інтереси інших, здатна розпізнавати ситуацію з позицій іншої людини, а ще здатністю обстоювати свої переконання.
Отже, мораль та мистецтво всіляко доповнюють одне одного як сфери духовного впливу на духовний світ людини.
