На даному етапі життя, з інтенсивним розвитком суспільства питання додержання моралі і права(правових обов*язків) стає все більш актуальним і необхідним. Тому розгляданню і розгляданню цих двох понять потрібно проявляти поглиблену увагу.

У сучасному світі мораль і право тісно переплітаються між собою.
Мораль — це система принципів, суджень, оцінки, людських норм поведінки, які склалися про зло і добро, безчестя і гідність, ганебність і похвалу, проте, що прийнято чи неприйнятно суспільством.

Право — це система регулювання суспільних відносин, що виражає волю і свободи особистості. Її притаманні нормативність та формальність, яка визначена в офіційних джерелах.

Як нормативні та самостійні регулятори мораль і право мають і спільні риси. Такі як:
** мають нормативний характер — формують межі свободи людей, правила; вони — засоби нормативного вираження справедливості;
** виконують таку функцію як знаходження соціального компромісу між самим індивідом, групою індивідів — суспільством; забезпечують стабільність і рівновагу в суспільстві;
** є критеріями оцінювання поведінки суб*єкта в будь-яких сферах суспільного життя;
** сприяють розвитку певного типу культури — рівню суспільства.

Відмінність між правом і мораллю визначається за такими критеріями:
** за поводженням: моральні норми формуються поступово на основі уявлень про зло і добро, честь, справедливість, безчестя, у них неофіційний характер і головне вони можуть передаватися від покоління до покоління в процесі суспільного життя; правові норми складаються в процесі взаємодії людей як певні норми, ідеї та відносини, які захищає, визнає держава і має офіційний обов*язковий для всіх характер;
** за сферою регулювання: мор. регулюв. розширюється на відносини, які не підлягають зовнішньому контролю, на сферу міжособистісного спілкування: взаємодопомогу, кохання, дружбу та ін.; дані правові норми регулюють тільки ті відносини, які є найважливішими і мають загальносуспільне значення;
** за формою вираження: моральні норми не мають офіційно зафіксованих норм вираження, можуть бути у релігійних заповідях, ритуалах, прислів*я, традиціях і т.д.; право, на відміну, має ознаку інституалізованості, норми права набувають формального вигляду в нормативних приписах, актах, указах, законах, наказах, інструкціях та ін.;
** за ступенем деталізації: моральні норми не містять деталізовані правила поведінки, але вони виступають принципом оголошення, формування, бажаної поведінки; норми законодавства і права є деталізованими правилами про бажану, належну, а також заборонену поведінку, яка реалізується через правове врегулювання;
** специфікою санкцій та засобами забезпечення виконання: збереження моральності реалізується внутрішнім переконанням, суспільним впливом, громадською думкою, соціально — психологічними стереотипам; право ж гарантується та охороняється силою держави. Порушення норм права тягне за собою юридичну відповідальність — негативні наслідки особистого, майнового, організаційного характеру, що реалізується державним апаратом в певному порядку. До цього ж санкції містять чітко фіксований і сформований характер.

Взаємодія моралі і права заключається в тому, що право пронизане нормами моралі, а також ґрунтується на них. Деякі вважають, що право — це оформлена, юридична мораль( юридичний обов*язок батьків щодо своїх дітей — містить моральні вимоги в основі). Регулююча взаємодія права та моралі виявляється також і в тому, що без звернень до досліджень моральних понять не можливо визначити значення термінів, які закріпленні у праві, із оцінкою яких юридичні наслідки пов*язані. До них належать такі оціночні поняття як: «дії, що відрізняються особливою зухвалістю», «образом особистої гідності», «розумні строчки», «низькі мотиви», «неможливість прожити спільно» та інше.

І мораль, і право мають схожі, проте і не однакові системи оцінки — обидві системи осуджують вчинки, які є протиправними.
Деякі непорозуміння при взаємодії моралі та права виникають у питаннях клінічних випробувань на людях лікарських засобів, штучного запліднення, трансплантації органів, евтанезії — прискорена смерть хворого для припинення його страждань та ін.

Дуже важливу роль грають моральні норми у процесі вирішення конкретних юридичних справ.
Також слід враховувати, що у будь-якому суспільстві є прояви застарілої, реакційної, антисоціальної моралі, яка є суперечною загальносуспільній моралі.
Деякі норми права в моральному смислі нейтральні, здебільшого процесуальні.
Отже, мораль — це норми людської поведінки, які склалися про добро і зло, гідність і безчестя, про те, що прийнято чи не прийнято суспільством.
Право — це регулювання людських відносин, яке виражає волю і свободу особистості.
Вони мають як і спільні, так і відмінні риси.
Мораль і право є невід*ємною складовою нашого суспільства і відіграють важливу роль у регулюванні суспільних відносин.